Моє місто

Катманду

Мавпи в будь-якій частині Катманду почуваються як вдома, вигулюють свою молодь, докучають туристам і навіть цуплять щось у них, а потім злітають на верхівки дерев, демонструючи перевагу над двоногими недосконалими братами

Мавпи в будь-якій частині Катманду почуваються, як удома, вигулюють свою молодь, докучають туристам і навіть цуплять щось у них, а потім злітають на верхівки дерев, демонструючи перевагу над двоногими недосконалими братами

 

 

Журналістка Ольга Дубенська
побувала у столиці Непалу

  

Якщо поруч пробігає зграя диких мавп, зі стін стародавніх храмів дивляться неземні сині очі, а білосніжні хмари так низько, що, здається, до них запросто можна доторкнутися рукою, значить, ви стоїте на пагорбі, на якому розташований Monkey Temple, в долині Катманду, столиці однієї з найнезвичайніших країн світу — Непалу.

Жваво. Барвисто. Колоритно. Ці слова ледь упораються із тим, щоб описати вир життя центрального району Катманду — Тамела. Тут безліч вузьких вуличок, переповнених магазинами, міні-готелями, ресторанами і кафе. І якщо в Малайзії або Шрі-Ланці можна зіткнутися з дефіцитом недорогих і незвичайних сувенірів на пам'ять, то в Катманду це виключено.

Ляльки-маріонетки, "співаючі" чаші, картини, на яких зображені мавпи, дивні капелюхи і строкаті підстилки — це лише маленька частина того, за що не ліньки й поторгуватися з місцевими продавцями. Єдине, чого не варто купувати в Катманду, це чай — хіба що заради його барвистої упаковки.

У центрі Катманду вистачає місць для обіду або вечері, але найкраще вирушити до ресторанчику Gaia. Там подають величезні соковиті стейки за демократичною ціною і в приємній атмосфері. З національної кухні варто звернути увагу на Момо — великі соковиті пельмені з м'яса буйвола.

Вся непальська столиця, за суттю, — одна суцільна пам'ятка. Але вражають насамперед місцеві святині — буддистські та індуїстські храми.

Наприклад, комплекс Пашупатінатх, де, крім красивих будівель, можна побачити священних корів, а також "святих людей", відомих як садху — пустельників у яскраво-помаранчевих шатах із довгими брудними пасмами волосся. Святість не заважає їм вельми успішно випрошувати милостиню у перехожих.

Тут таки тече річка, на один із берегів якої приїжджим суворо заборонений вхід — там проводять похоронні церемонії і спалюють померлих. До того ж, як і на священній річці Ганг в Індії, тут купаються і миються люди, а на іншому березі засмагають корови, вештаються туристи і полюють за унікальним кадром фотографи.

На всій просторій території індуїстського храму бродять мавпи: вигулюють свою молодь, докучають туристам, крадуть воду у продавців, завмирають у задумі й одразу з легкістю долають кілька метрів від краю обриву до найближчої гілки. Потім мавпи трусять верхівки дерев — із відчуттям повного задоволення собою і переваги над двоногим недосконалим братом. Утім, у будь-якій частині Катманду ці тварини відчувають себе, як вдома — навіть прогулюючись дротами у центрі міста.

Крім позолочених храмів, столиця Непалу запам'ятовується невисокими житловими будинками і відсутністю тротуарів. Справедливості заради варто відзначити, що і доріг як таких у місті немає. Громадський транспорт Катманду — це міні-маршрутки: вони приблизно в чотири рази менші за українські, але людей туди набивається, здається, стільки ж.

Катманду — дуже людне місце. Офіційно тут більше мільйона жителів. Однак, за словами місцевих, із передмістями наберуться всі 5 млн. Люди в Катманду привітні, ненав'язливі і... красиві. Є серед них і ті, хто чув щось про Україну. Правда, інформація в ці краї просочується лише через призму російської пропаганди.

Хочете розповісти
цікаві факти про своє місто?
Пишіть нам на travel@nv.ua

А найнезабутніше в столиці Непалу — її особлива атмосфера. У пам'яті назавжди залишаться величезні площі з голубами та ченцями, строкаті сувенірні лавки й усмішка садху, який точно знає, в чому сенс життя.

До того ж місцева романтика не закінчується тим білим шарфом, який непальці пов'язують на шию туристам, котрі залишають країну. Єдиний у країні міжнародний аеропорт проводжає гостей цілковитою плутаниною. Персонал не знає нічого про номер ґейту, навіть якщо до вильоту залишилося десять хвилин, а на табло не висвітлюється інформація щодо рейсу, навіть коли посадка ось-ось закінчиться. У підсумку пасажирів збирають по будівлі інтуїтивно і в останню хвилину. Але найдивніше, що такий хаос не здається чимось дивним чи лячним — тут це нормально і працює.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.