Погляди

Політзек №1

Єдиний шанс українського режисера Олега Сенцова повернутися живим із російських катівень — чемпіонат світу з футболу, який стартує в РФ 14 червня

Єдиний шанс українського режисера Олега Сенцова повернутися живим із російських катівень —  чемпіонат світу з футболу, який стартує в РФ 14 червня

 

 

Семен Новопрудський,
російський журналіст

 

О голосивши більше півмісяця тому безстрокове голодування із вимогою до російської влади звільнити всіх українських політв'язнів, український кінорежисер Олег Сенцов став у Росії політзеком №1. Хоча якщо Сенцов, який отримав у серпні 2015 року у сфабрикованій справі про тероризм 20 років колонії суворого режиму, помре в російських застінках, це навряд чи надто вразить як росіян, так і російську владу. Російська влада звикла безкарно вбивати політичних опонентів. А росіяни не звикли запитувати зі своєї влади.

Після того, як Путін все ж таки погодився обміняти Надію Савченко на двох "заблукалих в Україні" російських офіцерів ГРУ міністерства оборони Єрофєєва й Александрова, імена котрих назавжди зникли з російського медіа-простору в день обміну, з'явилася надія і на можливе звільнення Сенцова, а також інших українських політв'язнів. Однак чи не єдиним шансом Сенцова повернутися з російських катівень живим залишається чемпіонат світу з футболу-2018 у Росії. Він стартує 14 червня, і до цього дня російська влада точно зробить усе можливе, щоб голодуючий Сенцов жив. Принаймні Федеральна служба виконання покарань уже повідомила, що йому почали робити "підтримуючу терапію". Можливо, йдеться про ін'єкції глюкози.

Проте в Росії чітко засвоїли, що не зізнаватися у будь-яких злочинах, навіть публічно називати будь-які звинувачення на адресу Москви "проявом русофобії" — політично вигідно. Власному народові таку позицію можна "продавати" і як боротьбу з підступами зовнішніх ворогів, і як прояв незалежної зовнішньої політики Росії: мовляв, нам ніякі звинувачення не страшні.

Експорт страху виявився для російського режиму вкрай прибутковим бізнесом

Особиста доля і саме життя Сенцова зараз може залежати швидше від позиції тих великих світових держав, лідери яких продовжують намагатися про щось говорити з "дорогим Володимиром". Якби хтось із лідерів Німеччини, Франції та Японії Ангела Меркель, Еммануель Макрон та Сіндзо Абе під час особистих зустрічей дружно зажадали звільнення Сенцова й українських політв'язнів. І робили це щоразу в будь-якій телефонній розмові із будь-якими представниками російської влади — можливо, був би якийсь результат.

Утім, є ще один варіант: обмін Сенцова на заарештованого в Україні керівника порталу РІА Новини Україна Кирила Вишинського. Але тут важливо розуміти, що саме собою життя Вишинського цікавить Росію анітрохи не більше, ніж життя загиблих на Донбасі російських головорізів на кшталт Мотороли. Кремлю навіть вигідніше, щоб Вишинський сидів в українській в'язниці, а російська пропаганда на всіх кутках кричала про "придушення свободи слова" в Україні.

Якщо перед Олімпіадою в Сочі Путін ще міг відпустити Михайла Ходорковського, який відсидів десять років, зокрема в надії, що ця Олімпіада якось покращить імідж Росії в очах світу, то зараз президенту РФ навіть подобається його демонічна репутація. Експорт страху виявився для російського режиму вкрай прибутковим (політично) бізнесом. Саме непередбачуваність і готовність на практично будь-які злочини вкупі з наявністю другого в світі за розмірами ядерного потенціалу рятує Москву від повної міжнародної ізоляції. Єдина причина розмовляти з Росією для зовнішніх партнерів — це реальний страх перед нею.

Сенцов своїм голодуванням, безсумнівно, звершує особистий моральний подвиг. Він намагається використовувати єдину доступну йому можливість нагадати світові (хоча б через реакцію іноземних ЗМІ) про свою долю і долю інших українських політв'язнів. Власне, сама справа Сенцова спростовує основний міф кремлівської пропаганди про "безкровне приєднання" Криму. Але навряд чи це голодування може стати формою тиску на російську владу.

На превеликий жаль, живий чи мертвий, Сенцов байдужий російській владі та російському суспільству. Водночас неможливо уявити, щоб нинішній кремлівський режим скасував вирок Сенцову — в Росії у принципі не прийнято скасовувати найабсурдніші політично мотивовані вироки, які стали останніми роками буденністю. Тому тепер боротьба всередині Росії та за її межами — це питання насамперед моральне, а не політичне. Це питання боротьби за звільнення невинної людини з катівень країни-агресора.

Втім, як би наївно це не звучало в сучасному світі, звичайна совість і є найкращий політичний принцип з усіх можливих.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.