Країна. Територіальне питання

Яким буде Донбас

Чотири сценарії розвитку ситуації на окупованих територіях
Це матеріал Електронної версії журналу Новое Время, відкритий для ознайомлення. Щоб прочитати закриті статті – передплатіть.

НВ разом з експертами описує чотири найімовірніші сценарії розвитку ситуації на окупованому сході країни

 

Максим Бутченко

 

 

Ні війни, ні миру; повернення мирним шляхом; повернення силою зброї; відмова від окупованих територій — саме такий вигляд мають основні варіанти життя Донбасу на найближчі роки. Так принаймні вважають експерти Українського інституту майбутнього (УІБ). Вони від початку року взялися вивчати і прогнозувати на цю тему і спробували оцінити ймовірність кожного зі сценаріїв.

Сама собою тема Донбасу з наближенням президентських виборів, які пройдуть у травні 2019 року, стає дедалі актуальнішою. В середині квітня власний варіант реінтеграції окупованих районів в Україну висловив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.

Експерти, з якими спілкувався НВ, впевнені: незабаром цю саму тему підіймуть на щит і всі головні кандидати на пост глави держави. Мовляв, багато хто з них стане розповідати, як вони повернуть схід під крило офіційного Києва.

До того ж аналітики УІБ вважають нинішній стан справ на Донбасі — сценарій "ні війни, ні миру" — найімовірнішим і найстійкішим.

Та й велика частина населення країни, якщо судити з проведеного в кінці березня дослідження GfK Ukraine, не розуміє суті нещодавно прийнятого закону про реінтеграцію окупованих територій. І не вірить, що за допомогою подібних актів можна повернути Донбас. Окрім того, всі респонденти хотіли б вирішення конфлікту мирним шляхом.

НВ провів експертне опитування, щоб оцінити, які наслідки для всієї України матиме кожен із чотирьох найімовірніших донбаських сценаріїв від аналітиків УІБ.

Сценарій №1: Ні війни, ні миру

Імовірність за оцінкою УІБ: 75%

 

 

Ннайстійкіший сценарій: консервація нинішньої ситуації до 2020 року. Тобто до моменту появи в Україні нових президента й парламенту.

Українська керівна еліта за такого ходу подій побоюватиметься робити різкі кроки, здатні порушити наявний статус-кво. Чіткого і конкретного плану повернення регіону так і не з'явиться, тому стане можливою небезпека несподіваних проколів.

Росія може активно використовувати інструмент провокацій на лінії фронту у відповідь на будь-яке посилення тиску з боку офіційного Києва чи міжнародних інститутів. Вірогідні окремі бойові сутички як спосіб застереження Кремлем Заходу, НАТО та інших організацій від встрявання у конфлікт навіть у разі його різкого загострення.

У внутрішній політиці України стануть сильнішими ті сили, які постійно грають на темі війни, зокрема й Опозиційний блок.

Найстійкіший сценарій: консервація нинішньої ситуації до 2020 року

Розкол у суспільстві зросте на тлі появи дедалі більшої кількості людей війни — бійців, які повернулися із фронту. Можуть виникнути нові контрпродуктивні феномени, як у випадку з народним депутатом Надією Савченко, — випірнулі з нізвідки народні улюбленці, які грають деструктивну роль.

Економіка країни продовжить плавне зростання на рівні нинішніх 2–3% на рік. Для його збільшення Україні потрібно буде активно розвивати сільське господарство, щоб нівелювати втрату третини промисловості на Донбасі, яка приносила країні помітні валютні надходження.

Також владі доведеться оновлювати інфраструктуру підконтрольних Києву районів Донецької та Луганської області: сьогодні транспортні потоки регіону сильно зав'язані на дорогах і вузлах, які опинилися на окупованих землях. Щоб не залежати в цій справі від "республік", за оцінками експертів, потрібно побудувати 270 км автомобільних доріг і дві гілки залізничного сполучення завдовжки 140 км. Загалом реконструкція інфраструктури потягне на $2–3 млрд.

фото 1
Сценарій №2: Повернення Донбасу мирним шляхом

Імовірність за оцінкою УІБ: 18%

 

 

Найімовірніше такий розвиток ситуації піде одразу ж після сценарію "ні миру, ні війни", коли б той не фінішував.

Мирне повернення можливе за двома варіантами — "троянський кінь" і "миротворча місія".

"Троянський кінь" фактично означає виконання Мінських домовленостей за російським варіантом.

Таким чином нинішні окуповані території перейдуть під формальну юрисдикцію України. Там пройде амністія, під яку підпаде безліч бойовиків. У регіоні пройдуть місцеві вибори, та їхніми переможцями стануть проросійські сили. В підсумку в українській політиці порушиться усталений баланс, і політичні партії, орієнтовані на Росію, отримають більшу підтримку. Тому Донбас знайде особливий статус і автономію з можливістю впливати на Київ, тоді як останній буде обмежений в своєму впливі на "республіки".

Одночасно в країні настане тривала криза на зразок того, що відбувається в Македонії, де через албанську меншину парламент недієздатний вже кілька років.

Зі сфери політики проблеми перейдуть в економіку як реакція на внутрішнє протистояння. У суспільстві зросте роль людей війни: на тлі їхнього невдоволення ситуацією може з'явитися мілітаристичний рух.

Загальний стан речей в країні стане хитким, з'явиться висока ймовірність трагічних подій, потужних протестних акцій і точкових терактів.

Центральній владі доведеться взятися за відновлення регіону, в перші роки на це потрібно близько $20 млрд

"Миротворча місія" — реалістичніший, на думку експертів, варіант: введення в регіон обмеженого контингенту іноземних миротворців під міжнародним мандатом.

Однак високими є шанси того, що "блакитні каски" розташуються не на кордоні України з Росією, а на лінії фронту з "ЛДНР". Відтак Україна не отримає повного доступу до подій на окупованій частині, і ситуація розвиватиметься за сценарієм Придністров'я.

Щоб "закрити" всю окуповану територію, за підрахунками ООН, необхідно не менше 20 тис. миротворців. І тому більшість "блакитних касок" можуть скласти росіяни. Це створить багато проблем, подібних до тих, що переслідують нинішню місію ОБСЄ, коли на явні порушення окупантів спостерігачі закривають очі.

У будь-якому разі центральній владі треба буде приступати до відновлення регіону. За найбільш консервативними оцінками, лише в перші три роки на це потрібно близько $20 млрд. Щоб впоратися з подібним навантаженням, Україні потрібна буде масова допомога Заходу.

Проявить себе і тема боргів "республік" за електроенергію, поставки природного газу та іншого. За оцінкою експертів, сума взаєморозрахунку складе $200 млн.

На території колишніх "ЛДНР" пройдуть вибори, в підсумку яких у місцеву владу пройдуть безліч прихильників "русского мира", а політичні настрої законсервуються. Це, а також вплив російського ТБ можуть посилити сепаратистські настрої в регіоні загалом.

Миротворча місія може тривати до п'яти років.

Сценарій №3: Неукраїнський Донбас: відмова України від східних територій і їх пряма анексія Росією

Імовірність за оцінкою УІБ: 5%

 

 

Найбільш болючий для національної самосвідомості сценарій. Він може стати реальністю в разі перемоги на президентських виборах проросійського кандидата — як варіант, когось зі старої гвардії Партії регіонів. Або ж тріумфу одного з політиків, який декларує необхідність діалогу з Володимиром Путіним.

Офіційне визнання Донбасу неукраїнським створить коаліцію всередині країни проти ініціатора подібних дій. Масове невдоволення викличе акції протесту і мітинги, адже тривала чотирирічна війна торкнулася безліч верств населення. Почнуться противладні виступи військових, волонтерів, активістів. Ситуація в країні стане небезпечною.

Єдиний плюс — влада буде змушена діяти вкрай конкретно, зміцнюючи кордон і відмовляючись від будь-яких зобов'язань перед населенням "республік".

Колективний Захід також буде розчарований. США і ЄС послаблять санкції проти РФ, що розв'яже руки Кремлю. У підсумку Москва може й анексувати так звані республіки.

Але тоді програє вже Росія: Україна тим часом втратить прямі зобов'язання перед регіоном, зробить свою зовнішню і внутрішню політику чіткою і отримає ще потужнішу підтримку ЄС і США.

Крім того, Кремль у підсумку анексії зруйнує власний сценарій "троянського коня" — передачу Україні регіону, який фактично прямо залежить від наказів із Москви і здатний зруйнувати будь-яку самостійну зовнішню і внутрішню політику Києва.

фото 3
Сценарій №4: Повернення Донбасу воєнним шляхом

Імовірність за оцінкою УІБ: 2%

 

 

Найменш імовірний сценарій, хоча широкомасштабні воєнні дії під силу нинішній українській армії.

Якщо влада ухвалить рішення про повернення окупованих земель силою, то наступ розвиватиметься на всій лінії розмежування — а це близько 500 км фронту. З урахуванням великої кількості бойовиків на території "ЛДНР" — за різними оцінками їх там близько 30–50 тис. осіб — ударний кулак Збройних сил України повинен буде складатися не менше ніж зі 100 тис. бійців (це майже всі наявні піхотні частини). Головний наступ має бути зосередженим на двох-трьох напрямках, на які командування і відправить більшу частину піхоти на підтримку бронетанкових військ. Чисельність останніх повинна скласти не менше 1,5–2 тис. одиниць.

Подібний сценарій передбачає мілітаризацію суспільства і навіть — з великою ймовірністю — введення воєнного стану в країні.

До того ж Україні доведеться по максимуму спертися на власні сили — як військові, так й економічні. Принаймні на першому етапі кампанії, коли різні проекти міжнародної допомоги буде згорнуто або заморожено.

Успіх у бою, на думку воєнних експертів, принесуть тотальну війну, безкомпромісне знищення противника і нанесення потужних ударів по його критичній інфраструктурі. Важливе доповнення — країні треба буде активно вести партизансько-диверсійну діяльність на окупованих сепаратистами землях.

У внутрішній політиці максимум влади замкне на собі глава держави. З урахуванням зменшення міжнародних надходжень і витрат на війну (близько $6 млн на день), Нацбанк увімкне друкарський верстат, внаслідок чого посилиться тенденція до девальвації гривні.

Також будуть потрібні великі суми на відновлення інфраструктури та промисловості, а також на розмінування. Фінансовий тягар ляже на український уряд без особливої ​​допомоги Заходу.

З боку Росії почнуться масовані інформаційні атаки проти України. Також висока ймовірність відкритого вторгнення військ РФ на схід України під егідою захисту місцевого населення.

Суспільство розколеться на умовні партії війни та миру.

Розкол наростатиме під впливом зростання числа жертв конфлікту. За консервативними оцінками, в ході широкомасштабної наступальної кампанії загине близько 10 тис. осіб.

Якщо ж у справу безпосередньо втрутиться РФ, загальне число жертв сягне 300 тис. осіб.

НАТО навряд чи стане стороною конфлікту, тому воєнна удача цілком і повністю залежатиме від самовідданості рядових українців, а також таланту вітчизняних полководців.

 

 

В опитуванні брали участь: Анатолій Амелін, директор програми Економіка Українського інституту майбутнього; Андерс Аслунд, старший науковий співробітник Євразійського центру Атлантичної ради; Євген Магда, виконавчий директор Інституту світової політики; Ігор Тишкевич, аналітик Українського інституту майбутнього; політолог Володимир Фесенко; Сергій Фурса, інвестиційний банкір; Іван Якубець, екс-командувач Аеромобільних військ України.

фото 4