Питання тижня

Ви з жителями Росії спілкуєтеся?

НВ з'ясував у співвітчизників, як змінилися їхні стосунки з жителями сусідньої держави за останні роки

НВ з'ясував у співвітчизників, як змінилися їхні стосунки з жителями сусідньої держави за останні роки

 

 

З росіянами вже практично не спілкуюся. Професійні контакти припинені, родичі не телефонують, я їм теж. Залишився Фейсбук, де є контакти з розумними і дружньо налаштованими до мене жителями Росії. Однак і серед них багато кандидатів на бан. Я з ними прощаюся без жалю.

Це парадокс. Адже я свого часу закінчила Московський держуніверситет імені Ломоносова. Але чи могла я тоді собі уявити, що Москва буде ворожим містом?

Людмила Горделадзе,
директор київського кінотеатру Жовтень

 

Оскільки у мене добра половина сім'ї живе в Росії, а також із 2007 року там знаходиться один із бізнес-проектів, із росіянами спілкуюся приблизно кілька разів на день.

За останні два роки дуже помітно, що Україна перестала бути центром порядку денного в Росії. Схоже на те, що країни культурно і світоглядно розійшлися надто сильно і вкрай надовго. Якщо не назавжди. Україна в російському обивательському порядку денному стає все більш і більш абстрактним поняттям. Приблизно те ж саме відбувається з Росією в українському порядку денному.

Сергій Будкін,
інвестбанкір, співзасновник і керуючий партнер FinPoint Investment Advisors

 

Спілкуюся. Але, звісно, спілкування різко скоротилося. На жаль, фізично не можу їздити [до Росії]. Звичайно, є друзі і вчителі, які живуть у Москві та в Пітері.

Чи можливе відновлення спілкування з росіянами, як це було до війни? Зрозуміло, що час лікує, і колись піде і Путін, і партія війни. А поки триває війна — це, на жаль, неможливо.

Влад Троїцький,
театральний режисер, засновник Гогольfest

 

У мене дуже обмежене спілкування із жителями Росії. Це мої товариші або давні колеги. Дуже давні. І я повинен із задоволенням відповісти, що у мене не розірвалися стосунки ні з ким із цих людей. Тобто відносини з ними були таким природним відбором, здійсненим ще 30-40 років тому. І вони цілком нормально витримали ці випробування, які сьогодні принесла війна Росії проти України.

Крім того, я ж з дисидентського середовища, тому частина цих приятелів і колег —  це дисиденти, які, як відомо, колишніми не бувають. І вони так чи інакше є опозицією в Росії.

Ну а серед просто знайомих, звісно, є люди, які злякалися моєї проукраїнської позиції. Деякі навіть вийшли з міжнародних організацій, створених мною свого часу. Це просто знайомі, бізнесмени, які побоялися, що це відіб'ється на їхньому бізнесі. Але це ж звична справа, як казав Карлсон.

Йосиф Зісельс,
глава Асоціації єврейських організацій і громад України

 

Напевно, у мене буде найкоротша відповідь: ні.

Віталій Гайдукевич,
телеведучий, журналіст П'ятого каналу

 

Спілкуюся небагато, але з тими, хто мешкає закордоном.

Я б сказав, їхнє ставлення до нас не дуже змінилося. Частина розвинених людей, як і раніше, вкрай негативно ставиться до позиції Росії щодо України і відкрито висловлює свої погляди. Це радше росіяни, що приїхали до Чехії ще дітьми.

Друга, на мій погляд, більша частина ставиться до українців як до другосортного народу — хохлів, які вирішили пограти в самостійність і тепер замерзають без їхнього газу і сильного старшого брата.

Юрій Колесник,
власник мережі ресторанів Файна Фамілія, La Veranda Kyiv, La Veranda Praha, Babiččina zahrada

 

Зовсім не спілкуюся. Хоча раніше ми спілкувалися із [російською] рок-співачкою Марою, ще з деким. Але останнє наше спілкування з нею було кілька років тому, коли під час заворушень [навесні 2014-го] в Криму вона приїхала на острів і сказала, що от тепер там немає маргіналів. Після цього наше спілкування припинилося. Це сталося без жодних конфліктів, просто стало очевидним, що нам нема про що говорити.

З іншого боку, у мене родичі живуть у Москві та Підмосков'ї. Так от з ними ми просто не спілкуємося на політичні теми. Тому що родичі вже літні, і ми з гуманних міркувань не піднімаємо політичних тем, щоб зберегти мир у сім'ї. Розмовляємо тільки про сімейні справи.

Хоча я вважаю, що з сусідами, навіть поганими, потрібно вміти спілкуватися на правильні теми. Але після того, як чітко обумовлені ролі та окреслено межі.

Олександра Кольцова,
член правління НСТУ, музикант, лідер гурту Крихітка

 

Коло мого спілкування з громадянами РФ було дуже широке. Як наукові, так і літературні зв'язки були тісно переплетені з Москвою і Санкт-Петербургом. Досить сказати, що остання моя наукова монографія видана у Москві в тому самому 2014 році, а остання книга віршів — на початку 2017-го.

Але все ж після початку війни багато що змінилося. Значна частина знайомих підтримали анексію Криму — з ними ми попрощалися назавжди. З тими, хто підтримав війну на Донбасі, також попрощалися.

Вирішили ніколи не відвідувати РФ, поки там при владі Путін. Для мене це означає ніколи.

Якщо і проводимо якісь культурні заходи, то тільки скайпом. Ніколи не поїдемо і до Криму. На нас часто ображаються московські друзі, які не підтримують Путіна. Не всі розуміють мій частковий перехід на українську мову в поезії. Хто не зрозумів — його проблеми. На жаль, багатьох друзів ми втратили безповоротно. Але іншого не дано.

Борис Херсонський,
поет, психіатр

 

Спілкування практично припинилося. Я знаю їхню позицію, вони — мою. Нічого нового в цьому плані не передбачається. Ми існуємо в різних парадигмах. Я вимкнув увесь російський контент: музику, спорт, кіно.

Олександр Сидоренко (Фоззі),
музикант, соліст гурту ТНМК

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.