Погляди

Євроатлантичний Майдан

Хімічна атака у британському Солсбері та проведена після неї висилка дипломатів РФ із низки країн ЄС показала — Заходу набридло терпіти. І він захотів, щоб Москва це зрозуміла

Хімічна атака у британському Солсбері та проведена після неї висилка дипломатів РФ із низки країн ЄС показала — Заходу набридло терпіти. І він захотів, щоб Москва це зрозуміла

 

  

Дмитро Кулеба,
постійний представник
України при Раді Європи

 

У якийсь момент на барикаді з'явився величезний банер. Проєвропейський Майдан звертався до антимайданів проросійського президента України з основним повідомленням: "Зрозумійте нас. Задовбало".

Судячи з наступних подій, цільова аудиторія не сприйняла посил серйозно. Впевнений у своїй силі глава держави не змінив свою політику. Ескалація продовжилася. Але революція гідності все ж перемогла. Хоча їй і довелося розплатитися кров'ю за успішну для себе розв'язку.

Як і тоді в Україні, зараз на Заході є перші юридичні та політичні барикади, зведені у 2014 році, певний рівень мобілізації та готовність щось робити, щоб зупинити повзучу агресію Росії у світі. Але немає ні узгодженої стратегії дій, ні усвідомлення того, як далеко можна зайти в боротьбі, ні розуміння, як саме виглядатиме кінцева мета протесту.

Очевидним є лише те, що Заходу набридло терпіти. І він захотів, щоб Росія це зрозуміла. Євроатлантичний Майдан вивісив свій банер.

Глава дипломатичної служби Її Величності Борис Джонсон назвав колективну висилку російських дипломатів із більшості країн Європи, США і ще декількох держав "кристалізацією наших спільних почуттів". Майданівці могли б підписатися під цими словами з таким самим ентузіазмом, як і під власним текстом на барикаді.

Власне, Україна і підписалася, символічно виславши додому чортову дюжину — 13 — російських дипломатів. Зранена комунікативної війною свідомість частини українців інтерпретувала це як слабкість своєї держави. Мовляв, без ініціативи "звідти" Київ не зважився б на такий крок. Помилкова логіка. Адже прийнявши її, доведеться затверджувати, що ціла низка кроків щодо тиску на Росію, зроблених ЄС останніми роками з ініціативи України, свідчать про слабкість Євросоюзу.

Це не початок другої холодної війни. І це не кінець єдиної Європи

Питання не в ініціативності, а в солідарності. Вона означає "спільність поглядів, інтересів". Саме вона пояснює логіку дій, починаючи з 2014 року. Якщо Україна хоче, щоб світ був солідарний з нею, то і вона повинна бути солідарна зі світом. Тож добре, що у нас було кого висилати до Росії в рамках трансатлантичної акції солідарності.

Це був гарний і потужний крок. До того ж він дозволив виявити одну слабкість, вкрай важливу для перспектив розвитку подій. Євросоюз не зміг виконати найважливішу вимогу, яку висувають перед самим собою — в принципових питаннях зовнішньої політики та безпеки діяти одностайно. Той факт, що декотрі держави знайшли у собі сили відступити від принципу єдиного ЄС, це погана новина. Але є і хороша: необхідність дієвої реакції в критичній ситуації Євросоюз поставив вище за необхідність демонструвати єдність.

Це новий елемент у великій дипломатичній битві. Його повинні будуть враховувати і агресивна Росія, і Україна, й жорсткі США, та Євросоюз, до якого стає все складніше підбирати однозначні епітети.

Для України в цій історії є ще один критично важливий момент — наші партнери беруть на озброєння тезу і логіку Києва про те, що Росія тримає під прицілом не лише Україну, а й весь Захід. Просто в кожній країні вона завдає удар оптимальною для неї зброєю. Залежно від завдання та умов вона атакує зеленими чоловічками, танками, "буками", фейками, хакерськими зломами, втручанням у вибори, підкупленими політиками. Або коктейлем з усього перерахованого, як в Україні.

Хімічну атаку в британському Солсбері справедливо називають продовженням агресивної політики, яку здійснювала Росія у 2014 році в Україні. Її ставлять в один ряд з анексією Криму, вторгненням на Донбас, збитим рейсом MH17, впливом на вибори в США, поширенням фейків, кібератаками та підтримкою радикалів у низці країн ЄС, проваленим переворотом у Чорногорії та злочинами в Сирії.

Список діянь Росії вражає. Судячи з хамських відповідей Москви на захисну реакцію Заходу, він поповнюватиметься. На цьому тлі висилка дипломатів — гірша, ніж нові колективні санкції, але краща, ніж чергові скоординовані заяви про глибоку стурбованість.

Це не початок другої холодної війни. І не кінець єдиної Європи. І тим паче не остаточний поворот, який прирікає агресора на поразку. Ще нічого не вирішено, і все може змінитися в один або інший бік. Просто зроблено ще один важливий крок, який наближає розв'язку. На шляху до неї Євроатлантичному Майдану ще належить багато чого пережити, осмислити і прийняти не одне непросте рішення.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.