Ідеі

Дивіться, хто прийшов

Прагмати, кар'єристи, трудоголіки та індивідуалісти. Знайомтеся, це покоління Z — народжені в 1995–2012 роках

Прагмати, кар'єристи, трудоголіки та індивідуалісти. Знайомтеся, це покоління Z — народжені в 1995–2012 роках

 

Ірина Ілюшина

 

 

Девід Стіллман. Покоління Z на роботі. Як його зрозуміти і знайти з ним спільну мову.— Манн, Іванов і Фербер, 2018

 

На ринку праці поповнення: приходить покоління Z — ті, хто народився у 1995–2012 роках. Їх чисельність — близько 72,8 млн осіб, і вже сьогодні важко не помітити їхньої присутності у робочих колективах.

Як показали опитування, покоління Z не схоже на міленіалів: кар'єра — їхня головна мета. До того ж вони — перше покоління, народжене у світі, де будь-який фізичний об'єкт (люди і місця) має цифровий еквівалент. Тому в більшості випадків вони хочуть працювати тільки в технологічно складних компаніях.

Ще одна якість Z — високий рівень персоналізації. Вони наполегливо працюють над пошуком і створенням власного іміджу. Їхня здатність персоналізувати все, що їх оточує, набагато вища, ніж у попередніх поколінь.

Також Z практичні: їхнє становлення припало на період, коли тероризм став частиною повсякденного життя, а економіка була в глибокій рецесії. І якщо на чолі компанії, куди приходить працювати Z, опиняється ідеаліст-мілленіал, одразу стає зрозуміло, що між ними прірва.

Якщо на чолі компанії, куди приходить працювати Z, опиняється ідеаліст-мілленіал, одразу стає зрозуміло, що між ними прірва

До того ж практично кожен представник покоління Z страждає через страх втратити щось важливе. Соціологи називають це "синдром утраченої вигоди", в підсумку якого Z завжди перебувають в авангарді нових віянь і зберігають високу конкурентоспроможність.

Їхня стихія — віртуальна економіка, тому вони прагнуть до організації взаємодії в колективі найзручнішим та економічно ефективним способом.

Окрім того, покоління Z дотримується принципу "зроби сам". Виховані на роликах YouTube, які призначені для навчання всіх і кожного робити все що завгодно, вони впевнені, що здатні самостійно зробити практично все. Також готові працювати і досягати успіху і рвуться засукати рукава. Вони набагато конкурентоздатніші за попередників і до того ж великі індивідуалісти.

 

 

Steven Pinker. Enlightenment Now: The Case for Reason, Science, Humanism, and Progress, 2018

 

Урок оптимізму

Не треба скаржитися: сьогодні людство переживає свої найкращі часи

 

Дивлячись на Дональда Трампа в Овальному кабінеті, Північну Корею, яка загрожує ядерною війною, популістів на марші по всій Європі та стрілянину в американських школах, нелегко прийняти ідею бестселера професора Гарвардського університету Стівена Пінкера. А саме — зараз людство переживає найкращі часи.

Весь світ, пише він, зробив крок далеко вперед навіть порівнюючи з минулим століттям в економічному добробуті, доступності освіти та охорони здоров'я, тривалості життя, демократії та особливо науці й технологіях. І все це — завдяки перемозі наприкінці XVIII століття ідеї просвітництва, що ставила на чільне місце наукову раціональність і ліберальний гуманізм.

Так, у 1800 році середня тривалість життя не перевищувала 40 років; тепер цей показник в світі вищий — 71. У 1947 році 50% населення світу недоїдало; тепер — 13%. Рівень писемності за останні два століття виріс із менш ніж 12% населення світу до 83%. А середня грамотність молодих людей у ​​віці від 15 до 24 років становить 91%. Нарешті валовий світовий продукт зріс майже в 100 разів із 1820 року.

Зростання доходів корелюється зі зростанням поваги до "емансипативних цінностей", таким як рівність жінок, свобода слова, права гомосексуалів і пряма демократія. У 1950 році половина країн світу мала закони, які дискримінували етнічні та расові меншини. До 2003 року такі країни складають менше п'ятої частини.

Дісталося від автора й еко-песимізму. Екологічні проблеми, впевнений він, як і багато інших, вирішують наука і бізнес. Коли суспільства стають більш здоровими, багатими, вільними, щасливими та освіченими, викиди забруднювальних речовин зменшуються.

Визнаючи, що ядерна війна як і раніше можлива, Пінкер зазначає, що взаємне стримування працює: з моменту створення ядерної зброї між великими державами не було воєн. Водночас він стурбований поширенням авторитарного націоналізму на Заході, а також пише про необхідність розробки нових інститутів, які допоможуть зменшити токсичну поляризацію суспільства.

 

 

Daniel Coyle. The Culture Code: The Secrets of Highly Successful Groups, 2018

 

Твій офіс

Головні інструменти керівника для створення мотивованого колективу й ефективної корпоративної культури

 

Коли людина приходить працювати у відмінну команду, це одразу помітно: енергія б'є ключем, люди допомагають один одному і відчувають себе сім'єю. І новачок негайно розуміє, що хоче бути одним із них.

У процесі роботи над цією книгою її автор, журналіст і письменник Даніель Койл визначив фактори, які підтримують згуртованість, співпрацю та творчий настрій у групі. Ці фактори характерні і для штаб-квартири Google, і для успішної команди з НХЛ.

По-перше, це відчуття приналежності до групи. По-друге, загальна мета як частина більш масштабної історії — історії компанії, сфери діяльності чи професії. По-третє, і це головне, — відчуття безпеки.

Всі три чинники можна звести до одного — це відчуття сім'ї, вважає Койл. До того ж успішна корпоративна культура має мало спільного з рясними офісними частуваннями чи столами для пінг-понгу. "Культура групи — це не те, чим ви є, а те, що ви робите", — пише автор.

Перше з коригувань, які він пропонує керівникові компанії або ж лідеру групи, полягає в тому, щоб стежити за власними оцінками. Навіть незначні негативні репліки можуть знизити продуктивність групи на 30%.

Не бійтеся говорити "це моя помилка". Койл впевнений: ці слова мають особливу силу, особливо з вуст лідера, тому що сигналізують про вразливість і створюють можливість для групи знайти спільне рішення.

Проводьте час разом і робіть щось особливе. Наприклад, Койл виявив важливість спільних обідів у багатьох успішних групах.

Не бійтеся дякувати людям. Говоріть "дякую" щиро та часто. Також кажіть "тепер це залежить від вас". Ця фраза дасть зрозуміти команді, що настав час шукати вирішення проблеми спільно, як група.

І, нарешті, казати "ні" правильно. Зробіть це особисто, навіть якщо це здається менш ефективним, ніж електронна пошта, не втрачайте можливості розділити ситуацію вразливості.

 

 

Mark Hyman M. D. Food: What the Heck Should I Eat?, 2018

 

Міфи в тарілці

Американський дієтолог розвінчує популярні міфи про здорове харчування

 

жа має та може живити, лікувати, відновлювати сили й піднімати настрій, а не робити нас жирними, хворими, втомленими і пригніченими", — вважає доктор Марк Гайман, директор Клінічного Центру функціональної медицини Клівленда, і розвінчує деякі поширені міфи про харчування.

Міф № 1: біле м'ясо здоровіше за червоне. Насправді проблема не в кольорі м'яса, а в тому, що їла тварина до того, як потрапити на тарілку, стверджує Гайман. Він радить їсти м'ясо тварин, які харчуються не спеціальними кормами, а натуральними продуктами — травою. І рекомендує в першу чергу яловичину, баранину і козлятину.

Міф № 2: знежирене молоко краще для здоров'я, ніж незбиране. Взагалі-то жир є одним із найздоровіших елементів у молоці, запевняє лікар. Тож краще випивайте невелику кількість незбираного молока від корів, які пасуться на органічних галявинах.

Міф № 3: яйця підвищують холестерин, і якщо вже їсти їх, то тільки білок. Доктор Гайман вважає: жовток — найпоживніша частина яйця, яка містить усі речовини, необхідні для створення нового життя. Крім того, цілі яйця краще засвоюються і вгамовують відчуття голоду. Облиште вже холестерин. Нещодавно його реабілітували: він не викликає серцевих нападів.

Міф № 4: з різноманітності йогуртів вибирайте ті, в яких нижчий вміст жиру, а найкраще — знежирені. Насправді знежирений йогурт — зовсім не в топі корисних харчових продуктів. Ба більше, багато нежирних йогуртів просто напхані доданими підсолоджувачами, найчастіше цукром.

Міф № 5: краще їсти свіжі фрукти й овочі, тому що в заморожених купа нітритів. Зовсім ні, часто якраз навпаки.

Міф № 6: потрібно уникати жирів, особливо тваринних, зокрема вершкового масла. "Це погана порада, бо маргарини і спреди набагато токсичніші, ніж насичені жири", — нарікає автор.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.