Країна

Забута гордість

Унікальні будівлі київського модернізму, які захоплюють Захід, в Україні залишаються недооціненими і старіють
Це матеріал Електронної версії журналу Новое Время, відкритий для ознайомлення. Щоб прочитати закриті статті – передплатіть.

Унікальні будівлі київського модернізму, які захоплюють Захід, в Україні залишаються недооціненими. Більшість із них занепадає, ризикуючи втратити культурну цінність

 

Галина Корба

 

 

М айже 40 років тому в Києві приземлилася величезна літаюча тарілка. Йдеться не про справжній міжпланетний корабель, а про будівлю Українського інституту науково-технічної експертизи та інформації (УкрІНТЕІ) на метро Либідська, частина якого нагадує за формою літаючу тарілку. Творіння українського архітектора Флоріана Юр'єва стало одним зі знакових у столичній колекції будівель, виконаних у стилі модернізму.

Останні 20 років майже неземний об'єкт перебував у жалюгідному стані, але тепер він взагалі може зникнути, ставши частиною нового торгово-розважального центру (ТРЦ).

Торік половину будівлі УкрІНТЕІ — якраз ту, де розташоване псевдо-НЛО, — столична влада віддала в оренду приватній компанії терміном на 20 років із правом автоматичної пролонгації та реконструкції. Пізніше медіа-проект Наші гроші з'ясував: за орендарем стоїть Вагіф Алієв, співвласник девелопера Мандарин Плаза, який побудував низку найбільших київських ТРЦ. Зараз структури Алієва практично впритул до будинка-"тарілки" зводять новий такий центр — Ocean Mall.

Інвестор пообіцяв капітально відремонтувати решту будівлі за УкрІНТЕІ та облаштувати там до кінця 2018-го Музей науки. На всі ці роботи піде близько 150 млн грн.

Але столичні архітектори та активісти побоюються, що за подібний скромний бюджет забудовник фактично купить право змінити ту частину будівлі, яку він отримав у оренду. І з'єднає її з новоспоруджуваним ТРЦ, тим самим назавжди знищивши автентичний вигляд та архітектурну цінність "НЛО".

"Все відбувається під грифом" цілком таємно": ніхто не бачив проекту реконструкції будівлі, навіть сам її автор Юр'єв, — каже Віктор Герасименко, архітектор і один із засновників руху Savekyivmodernism.— Але спадщиною не можна розпоряджатися у приватному порядку. Потрібно проводити громадські слухання, публічно представляти проект і разом знаходити рішення".

Слово спадщина Герасименко вжив невипадково — творіння Юр'єва дійсно знакове. Під час створення архітектор використовував монолітний бетон, а всередині "тарілки" створив сценічний зал з унікальною акустикою. Але важливо не це. "В естетичному плані споруду високо цінують закордоном, а в архітектурному вона досі залишається однією з найсучасніших у країні", — запевняє 88-річний Юр'єв.

Естетична цінність криється у приналежності проекту Юр'єва до модернізму — стилю, що з'явився у СРСР у другій половині 1950-х, разом із хрущовською відлигою. "Тарілка" вже потрапила до списку найкращих зразків цієї течії в світі за версією Віденського музею архітектури. Там само опинилися ще півтори сотні українських будівель, основна частина яких — шість десятків — розташовані в Києві.

"Дизайн київських будівель дуже високої якості. Для європейської архітектури вони унікальні, — каже Томаш Фудала, куратор Музею сучасного мистецтва у Варшаві.— Варто не руйнувати ці об'єкти, а зберегти і зарахувати до пам'яток архітектури".

фото_1

ПРОСТО КОСМОС: Завдяки новітнім на той час технологіями в "тарілці" на Либідській було створено зал з унікальною акустикою

Недооцінений стиль

С ьогодні більшість столичних будівель у стилі модернізм перебувають у жалюгідному стані. Добре збереглися лише ті, що мають бодай якийсь офіційний статус споруди — зокрема, Центральний палац одружень, Український дім, палац Україна, арка Дружби народів.

Захистити всі подібні об'єкти made in USSR поки, за словами представників Київміськдержадміністрації (КМДА), складно. Майже півстоліття ними завідувала Академія будівництва та архітектури, пізніше реорганізована в Інститут теорії та історії архітектури і будівельної техніки. Але в 2007 році його ліквідували.

Тепер отримати експертну оцінку споруд радянського модернізму складно, а без неї не можна надати об'єкту охоронний статус. Тому КМДА реагує на проблеми точково: наприклад, через суспільний резонанс звернули увагу на ту саму "тарілку".

У департаменті культури КМДА заявляють: цьогоріч вони досліджують будівлю і вирішать, чи варто її додавати до списку об'єктів культурної спадщини.

Тим часом на сьогодні вже втратили свій автентичний вигляд фасад будівлі Укравтодору, готель Турист на Лівобережній, колишній готель Спорт на Олімпійській (тепер — Park Inn by Radisson). Кілька місяців тому на будівлі Мінсоцполітики — ще однієї представниці модернізму — чиновники зрізали унікальні сонцерізи.

Але це ще квіточки. Більшість подібних об'єктів знаходиться у центральній частині міста, де висока вартість землі, тому вони ризикують бути знесеними, пояснює Євген Третяк, голова правління організації Громадський містобудівний контроль.

"Тарілці" на Либідській, на думку архітектора Герасименко, загрожує схожий фінал.

Проте подібні будівлі представляють не тільки історичну, а й візуальну цінність, вважає Олексій Радинський, культуролог та кінорежисер. "Фактично це останні за часом створення зразки столичної архітектури, які можна назвати сучасними, — каже він.— Тому що майже все, що будується в Києві з початку 1990-х — це марні спроби відтворити архітектуру XIX століття із ліпниною на фасадах".

Поляк Томаш Фудала з легкою усмішкою говорить про те, що збереження будівель епохи модернізму — це найкращий спосіб "не дати містам перетворитися на гігантські McDonald's".

фото_2

БИТВА ЗА "ТАРІЛКУ": Активісти Євген Третяк (ліворуч) та Віктор Герасименко виступають на захист одного з головних шедеврів київського модернізму — будівлі УкрІНТЕІ на Либідській

Візитки київського модернізму

Десять основних об'єктів столичного модернізму, яким загрожує знищення або втрата культурної цінності

 

1. Готель Салют

 

Будівництво: 1984 рік

Архітектори: Авраам Мілецький, Володимир Шевченко

Адреса: вул. Івана Мазепи, 11

 

Готель на 88 номерів у самому центрі Києва, що працює й досі. Будівля могла бути вищою, але від п'яти верхніх поверхів архітекторів переконали відмовитися партійні лідери, які урізали фінансування проекту.

У 2016 році Нацбанк виставив Салют на продаж як заставне майно банку Фінанси та кредит, який належав бізнесменові Костянтину Жеваго, а тепер проходить процедуру ліквідації. Поки готель ніхто не купив.

 

2. Крематорій і Парк пам'яті

 

Будівництво: 1968-1980 роки

Архітектори: Авраам Мілецький, Володимир Мельниченко, Ада Рибачук

Адреса: вул. Байкова, 6

 

Будівля крематорію схожа на композицію із залізобетонних пелюсток, яка стоїть посеред парку пам'яті.

Крематорій давно потребує капремонту, як і прилеглий до нього арт-об'єкт — Стіна пам'яті. За задумом архітекторів, вона мала тягнутися від входу на цвинтар до самого крематорію — довжиною 230 м і висотою 4-14 м — і відображати плинність людського життя. Коли все було майже готове, партійне керівництво міста зажадало залити унікальні рельєфи бетоном. Але все ще можна відновити.

 

3. Будинок меблів

 

Будівництво: 1984 рік

Архітектори: Наталя Чмутіна

Адреса: вул. Дружби народів, 23

 

Один із найбільших меблевих торгових центрів столиці, площа якого дорівнює 20 тис. кв. м. Знаменитий своїм оригінальним увігнутим до центру дахом. Будинок меблів зберігся в оригінальному вигляді та продовжує працювати за призначенням. Із 2014 року власник будівлі готує її реконструкцію.

 

4. Житній ринок

 

Будівництво: 1982 рік

Архітектори: Валентин Штолько

Адреса: вул. Верхній вал, 16

 

Найстаріший діючий критий ринок столиці. Як і низка інших об'єктів модернізму, має увігнутий дах. Строгу геометрію будівлі зі скла і бетону доповнює декор із національними мотивами. Фасад прикрашає величезне панно за мотивами прадавнього торгового шляху з варяг у греки. Торік київська влада доручила комунальному підприємству Житній ринок провести ремонт та реконструкцію будівлі. Офіційного проекту, за яким вестимуть роботи, поки немає.

 

5. Володимирський ринок

 

Будівництво: 1968 рік

Архітектори: Г. К. Ратушинський

Адреса: вул. Антоновича, 115

 

Сама будівля нині діючого ринку — це прекрасний зразок стилю. Але її псують різні торгові майданчики, розташовані поруч, а також рекламні плакати.

У 2017-му столична влада доручила однойменному комунальному підприємству реконструювати об'єкт. Фінального проекту ще немає.

 

6. Київський центр дітей та юнацтва

 

Будівництво: 1965 рік

Архітектори: Авраам Мілецький, Едуард Більський

Адреса: вул. І. Мазепи, 13

 

Коли колишній Палац піонерів тільки будувався, він вже виглядав футуристично — скляні фасади тоді були рідкістю. Стіни центру прикрашені мозаїками. У будівлі — 130 приміщень, які можуть одночасно прийняти до 26,5 тис. дітей. Сьогодні центр зарахований до пам'яток місцевого значення. Але це не врятувало будівлю від знесення відкритої тераси, на місці якої побудували нічний клуб Crystal Hall і бізнес-центр "Дніпровський спуск 1".

 

7. Річковий вокзал

 

Будівництво: 1961 рік

Архітектори: Вадим Гопкало, Вадим Ладний, Григорій Слуцький

Адреса: Поштова площа, 3

 

Будівля за формою нагадує корабель зі щоглою. Нині перебуває в занепаді — старіє і практично пустує. З 2016-го власниками вокзалу стали бізнесмен Михайло Бродський та депутат від Оппоблоку Нестор Шуфрич. Новий топ-менеджмент пообіцяв відреставрувати будівлю, але поки ці слова ніяк не матеріалізовані.

 

8. Центральний автовокзал

 

Будівництво: 1961 рік

Архітектори: Авраам Мілецький, Едуард Більський

Адреса: проспект Науки, 1

 

Один із перших і найяскравіших зразків модернізму в Києві. Зали очікування прикрашали розписи та мозаїки. Зараз все застаріло. З 2014-го столична влада час від часу заявляє, що перенесе саму автостанцію в інше місце. А про те, що в такому разі буде з оригінальною будівлею, не каже.

 

9. Кінотеатр Київська Русь

 

Будівництво: 1982 рік

Архітектори: В. Таенчук, Н. Босенко

Адреса: вул. Січових стрільців, 93

 

Найбільший комунальний кінотеатр країни. Може похвалитися і найбільшим глядацьким залом України, розрахованим на понад 1 тис. осіб. Тут же встановлений і найбільший кіноекран у місті — 26 м на 11 м. Сьогодні у будівлі обідраний фасад, а всередині — проблеми з опаленням, обладнанням і навіть із туалетами.

 

10. Міністерство соціальної політики

 

Будівництво: 1981 рік

Архітектори: Валентин Бавіловскій, Геннадій Гранаткин

Адреса: вул. Еспланадна, 8/10

 

Двадцятиповерхова висотка Мінсоцполітики — один із найяскравіших столичних прикладів радянського модернізму в архітектурі. Восени минулого року чиновники міністерства з власної ініціативи вирішили демонтувати унікальні сонцерізи, розташовані на фасаді будівлі.