Країна

Льодовиковий період

Нова експедиція українських учених вирушила до Антарктиди, щоб цілий рік чисто чоловічою командою рухати вперед світову науку
Це матеріал Електронної версії журналу Новое Время, відкритий для ознайомлення. Щоб прочитати закриті статті – передплатіть.

Нова експедиція українських учених вирушила до Антарктиди, щоб цілий рік чисто чоловічою командою рухати вперед світову науку, насолоджуватися природною красою, терпіти суворий клімат і виходити переможцями з найризикованіших ситуацій

 

Катерина Іванова

 

 

Київ—Рим—Сантьяґо де Чилі—Пунта-Аренас—острів Галіндез — за таким маршрутом 22 березня з аеропорту Жуляни вирушила до Антарктиди 23-тя українська наукова експедиція. Дюжина вчених і членів команди життєзабезпечення нестимуть на станції Академік Вернадський цілорічну вахту. Замінивши попередній склад полярників, вони продовжать вести безперервні спостереження, насамперед за зміною клімату й озонового шару, а також у галузі фізики атмосфери.

Роботу всієї експедиції може бути сильно ускладнено, якщо в умовах вічної мерзлоти в команді з'являється людина "з шерехатостями"
Ігор Дикий,
учасник трьох антарктичних експедицій

Разом із зимівниками в Антарктиду як зазвичай поїхала ще одна група вчених — 12 осіб так званих заробітчан — для здійснення короткострокових досліджень, зокрема забору зразків. Сезоном в Антарктиді називають 2–3 місяці "літа", коли тане лід. Цього року через бюрократичні проблеми у сезонної команди буде тільки 18 днів, а може й менше. Адже шлях до острова Галіндез займає шість днів — спочатку літаком, потім кораблем — і може розтягнутися через негоду і сильні шторми.

Біологічні, геологічні, геокосмічні дослідження, які українські вчені ведуть в Антарктиді вже понад 20 років, мають велике значення не тільки для вітчизняної, а й для світової науки. На вітчизняні розробки в сфері біології, зокрема вивчення мікроорганізмів, що мешкають в Антарктиді, посилаються провідні світові вчені. А прогнозами українських метеорологів, які точно прогнозують погоду в Антарктиді на три місяці наперед, користуються дослідники інших країн.

"Нам є чим пишатися", — усміхається Євген Дикий, в.о. директора Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ).

інфографіка_ВСТАВІТЬ
Полюс тяжіння

Українці, охочі провести рік на Південному полюсі, ось уже 23 роки проходять досить жорсткий конкурсний відбір. І це не тільки вчені — на краю світу потрібен і обслуговуючий персонал: механіки, лікарі та кухарі.

Серед головних етапів конкурсу — медкомісія: крім відсутності хронічних захворювань полярники повинні бути фізично витривалими і психічно стабільними. Останнє навіть важливіше, адже команді з 12 чоловік належить провести пліч-о-пліч в ізоляції від усього світу до дев'яти місяців, що психологічно непросто, не всякий це витримає, запевняє Ігор Дикий, однофамілець голови НАНЦ і учасник трьох експедицій у 2006, 2009 і 2011 роках.

"Роботу всієї експедиції може бути сильно ускладнено, якщо в умовах вічної мерзлоти в команді з'являється людина "з шерехатостями", — говорить він.

Хоча станція Академік Вернадський розташована в морській частині Антарктики, далеко від полюса, тут температура нижче за -35˚С не опускається і протягом більшої частини року — стовідсоткова вологість. У підсумку ці -35˚С реально можуть відчуватися як -50°С.

До того ж погода дуже мінлива: світить сонце, а через п'ять хвилин стіною валить сніг. Ігор Дикий згадує, як в одну з його експедицій дощ не припинявся протягом 33 днів.

 

ГРА В КОСТІ: Біологи вивчають останки китів на острові Кінг Джордж

На кожному кроці полярників може підстерігати небезпека. Так, у цих краях немає ведмедів, але є агресивні поморники — дикі птахи завбільшки з яструба, які, захищаючи кладку яєць, можуть ринутися на людину. Навіть доброзичливі пінгвіни, які в Антарктиді зовсім не бояться людей і гніздяться поблизу станції, при спробі сфотографуватися з ними запросто можуть клюнути своїм потужним дзьобом.

Хоча велика небезпека підстерігає полярників не на суші, а у воді. Андрій Утевський, учасник кількох зимівель в Антарктиді і доцент біологічного факультету Харківського національного університету імені Каразіна, вивчаючи підводний світ Антарктики, зазнав нападу морського леопарда, одного з найгрізніших і наймогутніших морських хижаків у тих краях масою до 600 кг.

Морський леопард харчується пінгвінами і тюленями і на людину зазвичай не нападає, але тоді, мабуть, прийняв Утевського у воді, в ластах і гідрокостюмі за великого тюленя. "Обертаюся — а за мною в декількох сантиметрах величезна розкрита паща", — ділився спогадами вчений, якому дивом вдалося втекти від хижака.

фото_5

ІЗ ЖИТТЯ ССАВЦІВ: Вчений Ігор Дикий користується унікальною можливістю вивчати морських ссавців у природному середовищі існування

Життя Ігоря Дикого не раз було в небезпеці — наприклад, він провалювався по пояс, а іноді і по груди в льодовикову тріщину. Такі епізоди бувалий полярник називає "робочими моментами". По-справжньому йому стало страшно, коли поруч з човном, в якому він перебував зі своїм напарником, від айсберга відкололася триметрова льодяна брила. Через зсув центру ваги підводна частина айсберга, що вп'ятеро перевищує надводну, раптом стала буквально на очах перевертатися. Ще мить, і вона змела б човен і людей в ньому.

"Мій напарник заводить човен, а він глухне, — згадує Ігор Дикий. — Тільки з третього разу човен завівся, і рівно в ту секунду, коли ми рвонули з місця, з-під води постала гора".

Однак ризиковані ситуації з лишком компенсують красу Антарктиди — химерні обриси айсбергів і переливи барв неба, кажуть учасники експедицій. Матеріальний фактор також має значення: за роботу на станції полярники отримують близько €600 на місяць, зберігаючи при цьому зарплату на своєму робочому місці. Але головною мотивацією для такої поїздки залишається все-таки професійний інтерес — можливість здійснювати унікальні дослідження в царстві льоду та снігу, де повністю відсутній вплив цивілізації.

Так, Утевський пишається власним відкриттям: йому вдалося виявити на дні затоки морських губок, вік яких, за попередніми оцінками, становить 6–15 тис. років.

А Іван Парнікоза, український біолог, який цього року відправився на Антарктиду в числі заробітчан, проводить унікальні експерименти в області клімату і його впливу на рослинність і навіть спорудив для цього спеціальний полігон.

Євген Дикий називає особливо вдалим для досліджень саме розташування української станції: вона розташована під озоновою дірою, саме там, де зміни клімату стають помітні раніше, ніж в інших частинах світу, і їх легко відстежити.

ЛЮДИ ЛЬОДУ ТА ПОЛУМ'Я: Євген Дикий стверджує, що за порівняно невеликі гроші українські вчені в Антарктиді працюють надзвичайно ефективно

Між нами тане лід

У вчених на станції Вернадський ненормований робочий графік, який підпорядковується науковим цілям. "Я наловив багато риби — сиджу до п'ятої ранку, поки вона жива, відбираю кров для генетиків", — розповідає про свою роботу Ігор Дикий. Потім він вирушає спати, натомість колеги заступають на вахту. З цієї причини у полярників ніколи не буває спільного сніданку, строго за розкладом тільки обід і вечеря.

Харчуються учасники експедиції за старими радянськими нормативами підводників, запасаючись продуктами на весь період зимівлі. Наприклад, борошна та м'яса потрібно по 1,2 т на експедицію, риби — 310 кг, картоплі — 2 т. У пайку також ковбаси, сири, консерви і навіть червона ікра. Алкоголь теж є, але він лімітований, виходячи з кількості майбутніх свят. Це 13 пляшок шампанського і 70 пляшок вина.

Втім, учасники перших українських полярних експедицій привезли до Антарктиди самогонний апарат. І всі ці роки за власним рецептом, який тримається в секреті, женуть горілку Вернадівку. Потім продають її туристам у знаменитому барі Фарадей на своїй станції, який, за їхніми словами, вважається найкращим закладом на континенті. Бар залишився у спадок від однойменної британської станції, яку було передано Україні в 1996 році. На її основі і було створено Академіка Вернадського.

фото_2

ЇХНІ ТРАДИЦІЇ: Британці завели в барі Фарадей пікантну традицію, яку тепер підтримують українці, – колекціонувати бюстгальтери побувалих тут дам-туристок

Також британці завели на Фарадеї пікантну традицію, яку тепер підтримують українці, — колекціонувати бюстгальтери побувалих тут дам. Відтоді за барною стійкою зібралася велика колекція жіночої білизни.

За три літніх місяці Вернадський відвідують близько 4 тис. туристів з усього світу, а потім дев'ять місяців українські вчені перебувають у повній ізоляції, підтримуючи зв'язок із зовнішнім світом тільки через інтернет.

Втім, у замкненому просторі станції в розпорядженні полярників — непогана бібліотека, відеотека, фонотека і навіть телебачення.

У суботу в зимівників урочиста вечеря. Замість звичайної трапези "перше-друге-третє і компот" кухар цього дня готує щось особливе. Зимівники збираються за спільним столом і довго засиджуються за розмовами.

Періодично вони розважають себе імпровізованими концертами і капусниками, влаштовують змагання, наприклад, на снігоходах чи футбольні турніри.

Особливий день для них — 22 червня, свято Midwinter, середина полярної зими. За традицією, воно відзначається купанням у крижаних арктичних водах — у краватках і метеликах.

ТАКА РОБОТА: В період антарктичного літа, коли сходить сніг, біологи занурюються під воду, щоб вивчати флору та фауну

У перших українських експедиціях нарівні з чоловіками працювали й жінки. Метеоролог Світлана Краківська, сьогодні член Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (IPCC), 1997-го вирушила до Антарктиди в складі української експедиції і була однією з чотирьох жінок, які брали участь у тогочасній зимівлі. Їй було 26 років.

У цій експедиції Краківська зустріла свого майбутнього чоловіка і до Києва поверталася на шостому місяці вагітності. Однак це не завадило їй підкорити кілька гірських піків найпівденнішого континенту, спуститися під воду в гідрокостюмі і виконувати багато інших професійних завдань.

Проте в 1998 році було прийнято рішення не включати до складу експедицій жінок. "Логіка була рівно такою, за якою мусульмани змушують жінок носити паранджу, щоб не спокушати чоловіків", — пояснює Євген Дикий.

Таку гендерну дискримінацію глава Національного антарктичного наукового центру вважає дикістю і готується змінювати. За його словами, українська станція в 2018 році залишилася єдиною з понад 30 станцій в Антарктиці, де не було жінок.

фото_6

У СВІТІ ТВАРИН: Світлана Краківська спостерігає за пінгвінами, які в Антарктиді зовсім не бояться людей

Також у його планах — оновлення флоту, повноцінний мобільний та інтернет-зв'язок із материком, адже до останнього часу полярники отримували звістки від рідних один раз на тиждень електронною поштою. Втім, у розпорядженні начальника центру на 2018 рік невелика сума — 72 млн грн (€2 млн), водночас як Французький полярний інститут на цей рік отримав €280 млн. З іншого боку, 72 млн грн — це 1% витрат на всю українську науку в 2018 році, посміхається учений.

"Ми не ставимо собі за мету "обігнати США", але отримувати на один вкладений долар вдесятеро більше наукової продукції, ніж американці, можемо", — формулює перспективну задачу Євген Дикий.

фото_1

ПРОФЕСІЙНИЙ ІНТЕРЕС: Головною мотивацією для поїздки в Антарктиду українські полярники називають можливість проводити унікальні дослідження у царстві льоду та снігу, де повністю відсутній вплив цивілізації