Бізнес

Кондитер президента

В'ячеслав Москалевський, керівник Roshen, пояснив, чому його компанія так часто відкриває магазини

В'ячеслав Москалевський, керівник Roshen, пояснив, чому компанія так активно відкриває по всій країні магазини, навіщо президенту кондитерська фабрика в Липецьку і що буде на місці київського заводу

 

Олег Гавриш

 

 

Ц я людина сприйняла день, коли Петро Порошенко став президентом країни, як особисту трагедію — несподіване зізнання для топ-менеджера, який зробив кондитерський бізнес глави держави найуспішнішим в галузі. Але В'ячеслав Москалевський, президент і міноритарний акціонер Roshen, найпублічнішого бізнес-активу глави держави, не соромиться говорити те, про що думає. Він взагалі виявився досить відвертим у розмові з НВ.

Для професійних кондитерів, подібних до рошенівського топ-менеджера, настали непогані часи. Кондитерські вироби минулого року з часткою в 2,9% вийшли на друге місце в загальному обсязі роздрібних продажів в країні. Зростання прибутку показала вся галузь, але безумовний лідер — Roshen: EBITDA компанії — тобто прибуток до податків і амортизаційних відрахувань — склав 3 млрд грн, що недосяжно для конкурентів.

Незважаючи на кризу і війну, Roshen впевнено розвивається: за останні два роки компанія створила представництва в Польщі, Литві, Угорщині, Болгарії, Румунії та Греції. А на батьківщині кондитерський гігант відкриває по 20-30 нових магазинів щорічно.

Москалевський розповів НВ, чому все це стало можливим і наскільки в успіхах Roshen замішаний сам Порошенко.

— У 2017-му кондитерські вироби вийшли в країні на друге місце за обсягом продажів серед всіх видів споживчої продукції. Чому?

— Це пов'язано з тим, що українська кондитерська промисловість конкурентоспроможна. Якщо ви помітили, в магазинах кілограм м'яса коштує набагато дорожче, ніж кілограм шоколаду. Мало того, інфляція практично не торкнулася українського кондитерського ринку. Досить зайти в магазин і побачити, що шоколадка сьогодні коштує відносно дешево.

— Чому в Києві ваші магазини з'являються як гриби після дощу?

— Ми орендуємо приміщення. Більше того, коли ми намагалися ставити МАФи, їх просто зносили, як сталося на Святошино [столичний спальний район]. Відразу хочу сказати: через ці невеликі магазини продається всього лише 5% нашої продукції. Вони виконують рекламну функцію. Тобто "світять" наш бренд.

А відкриваються вони завдяки тому, що ціни на нашу продукцію низькі.

Коли мого бізнес-партнера обрали президентом, це був самий неприємний день в моєму житті

— Скажіть, де продається велика частина вашої продукції?

— 35% йде на експорт, решта — через дистриб'юторів і великі мережі. В [магазинах] АТБ ми продаємо більше, ніж в своїй мережі. Просто фірмові магазини на слуху, вони відкриваються в певних місцях, і скрізь — з вивіскою Roshen. Цього ми і прагнули — стати помітними.

— В країні економічна криза, а ваш бізнес процвітає. Чому?

— Ну давайте я накладу на себе руки, перестану ремонтувати магазини, і у мене теж почнеться криза.

Ми пережили дуже складні часи. Нам непросто дався процес перебудови компанії і відхід від залежності від експорту в Росію.

Другий момент. В Україні у багатьох відсутнє розуміння того, що робити. Вони чекають, коли це [низькі заробітки] закінчиться саме собою. А це не закінчиться. Потрібно готуватися до великої конкуренції. Неважливо, Польща, Румунія, Болгарія, Литва. Там люди працюють на меншій маржі, ніж в Україні. До цього треба звикати.

Ми звикли і перебудували свій бізнес. Для того щоб бути прибутковим, потрібно контролювати свої витрати, змінювати свій асортимент, пристосовуватися. Ми все це робимо.

— Є таке уявлення серед споживачів, що українська продукція гірша за європейські аналоги. А ви як оціните якість того, що робите?

— Я вважаю, що ми конкурентоспроможні. Доказом є низька частка імпорту. І те, що з українською кондитерською промисловістю всюди борються, каже: у нас висока якість. Інша справа, що в українців низька самооцінка. І це великий мінус.

— Чи працює все ще ваше російське підприємство — Липецька фабрика?

— Воно існує. Але давно не працює. Там є якісь основні фонди. Ми потихеньку те, що нам потрібно, перетягуємо сюди, в Україну.

Продати фабрику неможливо: всі будівлі і споруди знаходяться під арештом. Певні люди, наближені до російської поліції або ФСБ, чекають банкрутства, щоб за одну копійку це все забрати. А я не хочу, щоб їм все дісталося за безцінь.

Я скажу так: якщо якісь люди в Росії думають заволодіти фабрикою, то вони заволодіють просто шматком іржавого металу. Тому що все це прийде в непридатність.

Там є три-чотири людини охорони і котельня. Більше нічого нема. І витрачаються гроші на адвоката, який бере участь в судових процесах.

раст

НОВІ СХОДИНКИ: В'ячеслав Москалевський (третій зліва) відкриває відреставровані за його особисті гроші сходи до Національного історичного музею України

— Якщо фабрика не працює, чому Roshen все ще платить з неї податки?

— Я не можу не платити їх. У Росії є податок на нерухомість, від якого неможливо піти. Якщо ви не платите — вас оголошують банкрутом.

— А що завадило продати фабрику?

- Вона цинічно арештована Слідчим комітетом РФ. Коли Путін раптом сказав: він, мовляв, знає, що ми прибуткові, мені стало ясно, що час закриватися. Я ніколи не думав, що ця маленька фабрика стане предметом такої уваги.

Притому що там досі нормально працюють різні українські підприємства. Скажімо, кондитерська фабрика Конті Бориса Колесникова [співголова партії Опоблок], який купив фабрику в Іваново, випускає цукерки, а тут дає нам якісь поради по українському телебаченню, як продавати Липецьку фабрику.

— Предметом уваги фабрика стала тому, що головний акціонер Roshen — президент України.

— Коли Порошенко обрали президентом України, я відразу зрозумів: у нас почнуться проблеми. Так воно і вийшло. Я був одним з тих людей, хто був вкрай не радий тому, що Порошенко став президентом.

— Ви — найприбутковіша кондитерська компанія країни, ваш головний акціонер — президент країни. Складно утриматися, щоб не зв'язати перше і друге.

— Я завжди був прибутковим. Ми навіть кредити брали не так часто. Наша компанія завжди жила за рахунок оборотних коштів. Ми вважаємо, що будь-який бізнес повинен бути прибутковим.

Наша компанія процвітала і раніше, коли Порошенко не був президентом. Всі починають забувати про це. Коли мого бізнес-партнера обрали на цю посаду, це був найнеприємніший день у моєму житті. Тому що я зрозумів: тепер мені треба виправдовуватися, чому ми заробили гроші на цукерках.

Але у мене виникає зустрічне запитання: чому наші конкуренти неприбуткові? Що трапилося? Чому потрібно бути збитковим?

У нас є правило, якого ми дотримуємося: ми заробляємо гроші і вкладаємо їх в нові засоби виробництва. Зокрема, зараз будуємо в Борисполі фабрику — це наступний крок. А гроші, які туди вкладаються, — це прибуток, який ми заробили на кондитерських виробах.

— Розкажіть докладніше про цей проект.

— Там зараз добудовується заводська будівля, а потім ми будемо наповнювати її обладнанням. Ми називаємо це бісквітною фабрикою. У Радянському Союзі кондитерські фабрики були багатоверстатними: вони робили і печиво, і карамель, і шоколад, це все одночасно.

Але технологія виготовлення карамелі відрізняється від технології печива і шоколаду. Наприклад, у Вінниці у нас — шоколадна фабрика, в Кременчуці — карамельна. А ось ця [в Борисполі] буде бісквітна. Вона буде займатися тільки борошняними виробами.

— А що буде з колишньою фабрикою імені Карла Маркса, що розташована майже в центрі Києва?

— Вона потихеньку перетворюється на пам'ятник. Цього року ми переїжджаємо в заводську будівлю, там буде офіс нашої компанії. Крім цього, ми хочемо дати цій фабриці нове життя. Умовна назва — Рошен Плаза.

Територія фабрики повинна перетворитися на суспільний простір. Наприклад, наступного року ми хочемо, щоб там відкрився безкоштовний каток. Через рік в цій будівлі ми відкриємо магазин з постійно діючою маленькою лінією, щоб кожен бажаючий міг прийти і побачити, як роблять шоколад.

Крім цього, ми хочемо створити там щось на зразок технічного музею або fab lab — невелику фабричну майстерню, де можна виготовляти якісь деталі на верстатах. Зараз ми ще перебуваємо в пошуку концепції.

У центрі міста займатися виробництвом безглуздо. Сюди складно приїхати і складно виїхати.

 

 

— Який прибуток ви очікуєте за підсумками року?

— Я вам можу сказати, що EBITDA кондитерського бізнесу була близько 3 млрд грн.

— Якщо Roshen настільки прибутковий, що завадило Порошенку продати компанію, як він це обіцяв зробити, будучи кандидатом в президенти?

— А ось цього я не знаю. Я свій пакет акцій нікому не обіцяв продавати. І був в подиві, коли він сказав, що продасть саме Roshen. Адже у нього є не тільки ця компанія. Чому не обговорюється крахмало-патоковий комбінат або агробізнес? А обговорюється саме Roshen?

— Якщо Порошенко продасть свою частку, ви залишитеся акціонером?

— Не знаю. Я можу сказати наступне: знаючи, як працюють компанії, які купили Nestle або Kraft, я навряд чи буду працювати з цими транснаціональними корпораціями. І навряд чи буду потрібен їм.

Такі компанії мають потребу не в особистостях, а в виконавцях. А я все ж таки не людина системи. І я вважаю, що Україну можуть витягнути тільки українські інвестори і жителі України.

— Як ви поставилися до неоднозначної реакції киян на будівлю Театру на Подолі, будівництво якого профінансував Roshen?

— Спокійно. Я ж тут живу. Ми зайнялися цим проектом завдяки Діані Поповій, керівнику департаменту культури Київміськадміністрації. Вона сказала: в місті повний завал, купа недобудованих об'єктів. Я кажу: добре, дайте подивитися список. Він був довгим.

Серед безлічі об'єктів в руїнах був і Театр на Подолі. На його місці стояло якесь вічне будівництво за зеленим парканом, до якого всі звикли.

Його потрібно було або знести і будувати з нуля, або зробити там парк. Але виникла дивна ситуація: на будівництво театру було вже списано 40 млн грн, які хтось вкрав. Тому просто знести театр ми не могли, адже тоді у чиновників виникало питання: хто ж відповість за ці гроші? Якщо не будемо зносити, тоді треба запрошувати архітектора і створювати новий проект саме театру. Тому що старий проект був розрахований всього на 120 глядачів. Зараз — 240 або 270.

До речі, будівництво розпочалося з того, що там знайшли скелет зниклого американського громадянина. Він ходив по дахах, впав у вентиляційну трубу і там пролежав. Знайшли скелет з фотоапаратом.

— Будівля спірна по дизайну...

— Я залучив архітектора. Я не займався хуліганством. Це ключове.

До чого я прийшов. Що всі проекти, якими я захочу займатися, буду спочатку публічно показувати. Не буду займатися підпільництвом, це однозначно.

Мене намагалися звинуватити, що в будівлі є якась комерційна складова. Я намагаюся пояснити, що це частина прибутку від цукерок, яку хотілося б повернути людям у вигляді театру. Знижки не даю, але театром можу повернути.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.