Люди

Війна і мир

Екс-глава Пентагону Ештон Картер — про найгарячіші точки світу

Ештон Картер, глава Пентагону за Барака Обами, оцінює розстановку сил в найгарячіших точках світу, стверджує, що навчився розуміти Володимира Путіна, і критикує Китай за економічний егоїзм

 

Іван Верстюк

 

 

Н ечасто фахівці з квантової теорії поля стають міністрами оборони. Однак саме так сталося з Ештоном Картером, який займав цей високий пост в адміністрації американського президента Барака Обами у 2015-2017 роках.

А коли Картер, який має докторський ступінь з теоретичної фізики від Оксфордського університету, увійшов до кімнати в центральному корпусі Київського університету імені Тараса Шевченка, де мало проходити інтерв'ю, хтось із присутніх звернувся до нього: "Доктор Картер". "Не називайте мене доктором, — віджартувався екс-глава Пентагону.— Я не вмію лікувати людей".

Якщо лікувати людей Картер і не вміє, то він вміє їх захищати. Будучи міністром оборони США, він займався плануванням американських військових операцій в Сирії, розробляв стратегію війни з Ісламською державою (ІД) і підтримував Україну в її протистоянні з Росією. Причому його позиція по Україні була більш ніж активною: Картер був прихильником поставок американської зброї для підрозділів, які воюють в АТО.

Приїхавши в Україну на запрошення Фонду Віктора Пінчука, Картер не тільки виступив на публічній панелі, але і провів кілька закритих зустрічей з українськими експертами з оборонної та зовнішньої політики. Саме міжнародну політику Картер довго викладав в Гарварді, де продовжує працювати по сьогоднішній день.

НВ почав розмову з колишнім главою Пентагону з найгарячішої теми — Донбасу.

 

— Як ви вважаєте, чи можна війну на Донбасі сьогодні вже називати замороженим конфліктом і чи варто порівнювати ситуацію з Придністров'ям? І як довго все це триватиме?

— Я не вважаю війну на Донбасі замороженим конфліктом. Хоча б тому, що він просто не заморожений. Військові дії тривають, українські солдати захищають суверенітет своєї країни і місцеве населення. І найголовніше: весь світ і тим більше США не можуть вважати ситуацію з анексією Криму і контролем бойовиків над Донбасом такою, що може бути замороженою. Заморожений конфлікт — це словосполучення з російського військово-політичного лексикону. Це не західна концепція.

— Як вам здається, чи схиляється зараз російський президент Володимир Путін до ескалації військової активності в Україні?

— Я не можу сказати, про що саме думає Путін, але у нього немає невичерпних ресурсів. Росія — сильна країна, але не всесильна. Вона вразлива в багатьох місцях. По-перше, старіє населення. По-друге, вона географічно дуже розтягнута. По-третє, немає стабільності в російському суспільстві. Так що Росію можна послабити, якщо вона буде послаблювати інших. І тому, незважаючи на майбутні президентські вибори, Путін не здатний відкусити більший шматок, ніж той, який він може прожувати. Мені здається, я навчився його розуміти. Путін часто говорить саме те, що думає.

фото_1

МОРСЬКИЙ БРИЗ: У вересні 2016-го, будучи міністром оборони США, Ештон Картер виступив перед моряками на палубі авіаносця Карл Вінсон. Він говорив про те, що США залишаються домінуючою державою в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, незважаючи на зростаючу військову міць Китаю

— Росія активна ще в одному проблемному регіоні — Сирії. Чи є причини вважати, що війна в Сирії наближається до завершення?

— Не схоже на те. Американські позиції в Сирії посилені перемогою над ІД в Раккі. Жодна інша країна не змогла б цього досягти, тільки США. Те ж саме — з Мосулом в Іраку. Ми і наші союзники в Іраку та Сирії піднесли серйозний урок варварам. Внесок Росії в ці успіхи — нульовий. Росія заявляла, що буде боротися з тероризмом в Сирії, але це залишилося словами. Навпаки, Росія тільки підливала масла в вогонь війни. Так що громадянська війна в найближчому майбутньому не закінчиться, якщо тільки не буде досягнуто рішення, яке усуне Башара Асада від влади, необов'язково насильницьким шляхом. І тоді повноваження будуть мирно передані новому сирійському уряду, чиєю частиною стане нинішня опозиція. Це сценарій, який Америка просувала з самого початку, а росіяни в свою чергу не зробили нічого для реалізації цього плану.

— Що ж, готуємося до продовження бійні в Сирії. А ІД — вона дійсно близька до тотальної поразки?

— ІД втратила більшість своїх позицій в Іраку і Сирії, але її поразка поки не тотальна. Маленькі гнізда ІД в різних місцях продовжують існувати. Однак у них більше немає великих міст і, відповідно, немає можливості збирати податки з населення. Тепер навіть найнеосвіченіший підліток, який сидить за комп'ютером, не купиться на пропаганду ІД.

Ісламісти вже ніяк не можуть показати себе в позитивному світлі. Вони перестали надихати. Це головна їхня поразка поряд зі зменшенням військових потужностей. Так що, мені здається, міць ІД знаходиться на історичному мінімумі. Там вона і повинна бути.

— Туреччина недавно заявила про бажання придбати системи протиповітряної оборони у Росії. Чи не суперечить це членству Туреччини в НАТО?

— Туреччина — дивовижна країна, повинен сказати. Я працював з турками в рамках НАТО, у мене багато друзів в турецькому уряді, і ми не раз співпрацювали пліч-о-пліч, допомагаючи один одному. Правда, це вдавалося не завжди, але ось у війні проти ІД Туреччина дуже допомогла. У той же час під керівництвом президента Реджепа Тайіпа Ердогана країна утягнулася в смугу нестабільності. Я не переживаю про те, що Туреччина повернеться обличчям до Росії замість Заходу і НАТО — у них просто немає цього вибору. Росія за якістю можливого партнерства непорівнянна з НАТО. Проте, якщо Туреччина наважиться на якусь стратегічну авантюру, про що Ердоган вже попереджає багатьох в світі, я не знаю, чи зможе ця країна зберегти базовий принцип своєї зовнішньополітичної стратегії — бути мостом між Європою і Азією. Зрозумілим є одне: не з'явилося нових факторів, через які Туреччині було б невигідно бути членом НАТО.

— Як ви думаєте, чи правильним було рішення американського президента Дональда Трампа визнати Єрусалим столицею Ізраїлю, при цьому не отримавши від самого Ізраїлю нічого натомість і поставивши хрест на політичних мріях Палестини про контроль над частиною цього міста?

— Я не можу виступати від імені нового президента, адже передав повноваження своєму наступнику 11 місяців тому. Однак я думаю, що за американсько-ізраїльськими відносинами потрібно уважно стежити. Якщо це рішення призведе до нових актів насильства на палестинських територіях, то пошук моделі двох незалежних держав на цій землі буде дуже ускладнений. А від цього виграють тільки ті, хто зацікавлений в нестабільності Близькосхідного регіону. Але якщо ви запитаєте мене, чи визнав би я Єрусалим столицею Ізраїлю, скажу прямо: ні, я б не радив цього робити.

фото_2

— Як правильно вибудовувати відносини з такою країною, як Північна Корея? З ними взагалі можливо хоч про щось домовитися або ж мова ультиматумів і жорстких заяв в Твіттері — єдиний інструмент?

— Звичайно, треба пробувати домовитися, але цей підхід у випадку Північної Кореї сильно обмежений. Перше — потрібно продовжувати підтримувати потужну систему стримування на Корейському півострові. Це означає масивну присутність американських військових, посилення південнокорейської армії і тісну співпрацю з Японією. Отже якщо Північна Корея все ж таки зважиться почати війну — вона її програє. Я це заявляю з усією відповідальністю людини, яка ще не так давно була міністром оборони США. І це була б дуже болюча війна, тому ми такого сценарію не хочемо. Сподіваюся, північнокорейці заспокояться. Тому що якщо не заспокояться — ми знайдемо способи захиститися.

Якщо в майбутньому Північна Корея все ж запустить ракету з ядерною боєголовкою, яка буде здатна досягти території США, то ми і цього не боїмося. У 2011-му США збудували спеціальну систему оборони проти таких ракет. Я особисто цим займався.Тож ми в безпеці. Ми зараз вибудовуємо таку ж систему в Південній Кореї, щоб захистити цю країну і Японію.

Так, іноді з Північною Кореєю вдавалося домовитися, історія знає такі прецеденти. Тому треба продовжувати пробувати вести переговори. Із заяв адміністрації Трампа мені незрозуміло, чи є у неї стратегія щодо Північної Кореї чи ні. Але сподіваюся, що все ж таки є, і вона — не суто дипломатична або суто військова, а суміш цих двох підходів. Необхідно опрацювати ряд кроків, щоб убезпечити світ від Північної Кореї, запропонувавши їй систему батога і пряника.

— Скажіть, чи здатна адміністрація нинішнього президента США порозумітися з Китаєм в північнокорейському питанні?

— Почну з того, що Китай ніколи не поділяв погляд США і всього цивілізованого світу на Північну Корею. А Китаю варто було б усвідомити, що якщо на Корейському півострові почнеться війна, то США і Південна Корея її виграють. В результаті перемоги виникне об'єднана корейська держава, яка буде союзником США. Китаю такий результат небажаний. Отже китайцям теж невигідний військовий сценарій. Правда, Китай боїться розпаду Північної Кореї ще більше, ніж повномасштабної війни. У мене 25-річний досвід спілкування з Китаєм з приводу Північної Кореї — і Китай завжди був пасивний у цьому питанні.

— Ще одне питання про труднощі розуміння китайської позиції. Як ви думаєте, в рівнянні глобальної безпеки в ситуації вибору з ким Китай захоче опинитися по одну сторону — з Росією чи Заходом?

— Китайці не бачать свою зовнішню політику в рамках такого вибору, про який ви говорите. Вони не бачать своє майбутнє ні в союзницьких стосунках з Росією, ні з Америкою чи Європою. Вони бачать майбутнє, пов'язане тільки зі своєю власною країною. Китайське розуміння зовнішньої політики має ключову проблему: вони завжди хочуть отримати те, що вони хочуть. І їм немає діла до глобальних цінностей, принципів, якими стурбовані західні країни і яких іноді дотримувалася навіть Росія. Китайці — ізоляціоністи у своїх стратегічних поглядах.

Тому зростання китайської міці турбує цивілізований світ. Я не проти того, щоб Китай ріс і розвивався — китайці це заслужили. Але зростання потрібно використовувати для того, щоб робити світ кращим для всіх, а не тільки для себе. Багато країн звертаються до США з проханням зайняти більш жорстку позицію по Китаю, але холодна війна з Китаєм не входить в плани Америки. Ми поважаємо китайців і їх силу. Однак Китаю варто задуматися над тим, що я сказав: Америку просять про більш жорстку лінію поведінки.

— На ваш погляд, сучасний світ стає більш-менш передбачуваним з точки зору глобальних військових загроз?

— Не думаю, що світ стає більш передбачуваним. У той же час люди, які, як і я, багато пропрацювали в сфері безпеки, навчилися розбиратися в тому, що відбувається навколо. Ми розуміємо тероризм, і це допомогло нещодавно завдати нищівного уроку ІД в Мосулі і Раккі. Ми відмінно бачимо, які проблеми Росія створює в Україні та інших місцях, наприклад в Сирії. Ми відстежуємо кібератаки і гібридні методи ведення війни, які були використані при атаці на американські президентські вибори в 2016-му. Ми знаємо, якою проблемою стає Китай з його ставленням до інших країн. Ми розуміємо, що таке Північна Корея і Іран, і це дає нам можливість прогнозувати їхні дії.

Однак не можна спочивати на лаврах глибокої експертизи, адже світ швидко змінюється. Він існує в умовах жорсткої конкуренції, що змушує всі країни підвищувати якість свого озброєння і своїх військових рішень. Україна, до речі, теж досягла великого прогресу в цій справі — як у традиційній військовій експертизі, так і нетрадиційній, яка стосується кіберметодів ведення війни. Ніхто з нас не знає, як будуть воювати в майбутньому, а ми повинні бути готові захищатися.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.