Україна

Зміни без перерви

Незважаючи на передвиборний рік, ситуація в Україні специфічна, і у країни немає часу для послаблення реформ

Незважаючи на передвиборний рік, ситуація в Україні
специфічна, і у країни немає часу для послаблення
реформ,
впевнений Іван Міклош, словацький реформатор,
глава Стратегічної групи
радників
з підтримки реформ (SAGSUR)

 

 

Г оворити про майбутнє або навіть намагатися спрогнозувати майбутнє  завжди дуже ризиковане заняття. Реальність зазвичай відрізняється від будь-якого передбачення.

2018 рік буде специфічним в Україні, оскільки йдеться про рік перед президентськими і парламентськими виборами в 2019-му. У кожній демократичній країні політичний цикл впливає на політику. Політична воля, рішучість і готовність проводити реформи зазвичай слабкі в цей період, головним чином тому що реформи означають невизначеність і зміни, а люди в принципі побоюються змін. Бажання запобігти ризику посилюється заявами популістів і груп інтересів, які щодня борються з реформами, а передвиборний період  й взагалі найкращий час для них.

Незважаючи на це "передвиборне правило", я вважаю, що ситуація в Україні специфічна, і у країни немає часу для послаблення реформістських зусиль. Далі я спробую розповісти про це докладніше.

Кожен серйозний прогноз повинен починатися з розуміння того, де ми перебуваємо, як і чому ми туди потрапили. Де сьогодні перебуває Україна та її реформи? Що було досягнуто і чому не було зроблено більшого?

Немає сумнівів у тому, що за чотири роки після Євромайдану уряди Яценюка і Гройсмана досягли в реформах значно більшого, ніж за 20 років до революції гідності. Країна вперше рухається в правильному напрямку  до дієздатної ринкової економіки та ліберальної демократії. З одного боку, зроблено багато, з іншого  можна зробити більше, і потрібно зробити набагато більше, щоб мати дійсно конкурентоспроможну ринкову економіку і інтегруватися в західний світ та Європейський союз.

Незважаючи на значний прогрес, цей процес все ще не є незворотним.

Розуміння досягнень і невдач в реформах важливе також для їх збереження, підтримки і змін в подальшому.

Найкращі результати були досягнуті в сфері макроекономічної стабілізації, широко визнаної, але не настільки значущої для громадян, головним чином тому що для звичайних людей вона занадто абстрактна. Помітними результатами є стабілізація державних фінансів, зниження інфляції, стабілізація валютного курсу та очищення банківського сектору  це необхідні умови для економічного зростання.

Ще одна галузь, де я бачу значний прогрес (може, це когось здивує),  скорочення простору для корупції, особливо для великомасштабної. Сталося, щонайменше, чотири великих прориви. Перший  підвищення цін на газ до ринкового рівня, другий  очищення банківського сектору, третій  реформа державних закупівель, четвертий  реформа адміністрування ПДВ і запровадження автоматичного відшкодування ПДВ.

Країна вперше рухається в правильному напрямку

Те, що залишилося недоторканим,  державні підприємства. В Україні близько 3,5 тис. держпідприємств. І ці компанії сьогодні є найбільшим джерелом корупції, політичного клієнтелізму, неефективних грошових витрат, поганого управління і спотворення бізнес-середовища.

Частковий прогрес досягнутий у розвитку бізнес-середовища та дерегуляції, реформі енергетики, фіскальній реформі та адмініструванні податків, децентралізації. В останні місяці прийняті дві дуже важливі структурні реформи  пенсійна та реформа охорони здоров'я.

Прогрес є і в створенні нових інститутів по боротьбі з корупцією (НАБУ, спеціальний антикорупційний прокурор і НАЗК), але процес повинен бути підтверджений шляхом захисту цих нових компаній від атак і спроб маргіналізації. Також дуже важливо створити спеціальний Антикорупційний суд.

Ще одна важлива реформа, яка так і не була прийнята,  земельна, особливо в тому, що стосується лібералізації ринку землі. Вона може стати величезним стимулом для інвестицій, регіонального розвитку і зростання малого та середнього бізнесу в сільському господарстві.

Тому пріоритетними реформами для України є: підтримка макроекономічної стабільності; подальша реалізація прийнятих реформ; прогрес в галузі приватизації; реформа земельного ринку; дерегуляція, демонополізація і, особливо, судова реформа та захист прав власності.

Нарешті, дозвольте мені згадати про те, чому я вважаю, що не можна скасовувати або припиняти реформи в передвиборному 2018 році. Основна причина в тому, що безперервність реформ — це єдина можливість для правлячих партій і політиків зберегти владу і реформи після виборів. Значна частина українського суспільства, як і раніше вимагає реформ і членства в ЄС  без наступництва у реформах шанси на політичне виживання цих політиків близькі до нуля.

Принциповий момент: потенційне уповільнення або припинення реформ неминуче призведе до невиконання програми МВФ, а це означатиме, що Україна не зможе рефінансувати перед виборами свої борги. Неминучі наслідки  девальвація гривні і фінансова криза. Це стало б політичним самогубством для тих, хто перебуває при владі.

Всі матеріали номеру

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.