Україна

Коли буде прорив

А коли в Україні будуть вибори? Відповідь в нашій країні дати складно. Сказати точно можна лише одне: в Україні продовжиться боротьба

Про 2018-й для України можна сказати
лише одне: боротьба продовжиться, впевнений
колишній міністр економічного
розвитку і торгівлі Павло Шеремета

 

 

К оли у мене запитують, яким у 2018 році буде валютний курс, я відповідаю іншим запитанням: а коли в Україні будуть вибори? І відповідь в нашій країні дати складно. Сказати точно можна лише одне: в Україні продовжиться боротьба.

Суть цієї боротьби досить чітко описав шведський економіст Андерс Аслунд: "Україна є занадто освічена, щоб бути такою бідною. І Україна є занадто відкрита, щоб бути такою корумпованою". Це зовсім не означає, уточнив він, що Україна приречена стати багатою і відкритою. Навпаки — якщо вона не почне стрімко зростати, знизиться якість освіти. А якщо залишиться корумпованою — зменшиться і її відкритість.

Цю щоденну боротьбу українці ведуть як мінімум 30 років, якщо не всі 100. Це боротьба поки ще в стилі "один крок вперед, два назад". І 2018-й суттєво не відрізнятиметься від такого опису.

Що ж завадить Україні в розвитку?

По-перше, коли б не проводилися вибори, і так зрозуміло, що країна на завершальній стадії чергового політичного циклу. Жоден мислячий уряд не проводить радикальні, болючі реформи перед виборами. А українські уряди ще й традиційно віджимають все, що погано лежить, для фінансування своїх передвиборних кампаній.

По-друге, Україна занадто мало інвестує, щоб зробити проривне економічне зростання. Для прикладу: за даними Світового банку, Україна інвестує 15% ВВП, в той час як Китай, який останні 30 років зростав на 10% в рік, інвестує 45% ВВП. За дослідженнями Європейської Бізнес Асоціації, головними перешкодами для інвестування в Україні лишаються корупція, незахищеність прав власності та (з великим відривом) війна на сході. Всі три перепони збережуться, якщо не посиляться у 2018 році. До них додасться передвиборний популізм, який призведе до зростання дефіциту бюджету і підвищення інфляції. Це в свою чергу створить девальваційний тиск на гривню. Нацбанк, перебуваючи під впливом однойменної вулиці, спробує гасити цей тиск підвищенням процентних ставок. Фінансування дефіциту бюджету буде витісняти приватні інвестиції.

Є ще одна причина, чому наша країна так мало інвестує. Ми майже не економимо. І ось тут порівняння з Китаєм є ще більш вражаючим: українці економлять близько 12% ВВП, китайці ж — 48%. Мені часто кажуть: це все тому, що українці — бідні. Я питаю у відповідь: а китайці багаті?

Для прориву потрібні глибинні зміни на рівні цінностей: важлива стриманість в споживанні, напружена праця, постійне навчання та саморозвиток. І, між іншим, трохи менше вихідних і канікул. Але такі трансформації відбуваються протягом покоління, а не одного року.

Залучення іноземних інвестицій (і прямих, і портфельних) ускладниться зростанням процентної ставки в 2018 році, в першу чергу в США — в результаті перегріву їхньої економіки і податкової реформи Трампа, яка призведе до зростання дефіциту американського бюджету. На жаль, ми знову пропустили золотий період для залучення інвестицій, коли процентні ставки в розвиненому світі були негативними.

Головною позитивною тенденцією, на мій погляд, є децентралізація

Не посприяє нашому розвитку і глобальна тенденція "передчасної деіндустріалізації", що почалася для України близько 30 років тому, коли світові відкрилася і Східна Європа, і Південно-Східна Азія. Разом з деіндустріалізацією відбувається деградація освіти (інженерної та професійної).

Щоб конкурувати в продуктивності праці з Польщею, Словаччиною, Південною Кореєю, Китаєм і В'єтнамом (а останнім часом — і з роботами), потрібні інвестиції в освіту та інфраструктуру. Для залучення такого роду інвестицій та отримання позитивного ефекту цим країнам знадобиться близько 25 років. Але також потрібні і економічна свобода, і легкість ведення бізнесу, і демонополізація економіки, у чому Україна істотно відстає.

Тепер, коли я перерахував основні негативні тенденції, виникає питання: чи є світло в кінці тунелю? Які сили сприятимуть розвитку і відкритості?

Крім загальної відкритості XXI століття з його глобальними соціальними мережами і блокчейном, це ще й наше громадянське суспільство, яке постійно дорослішає.

Незважаючи на підвищення процентних ставок, гроші в світі залишаються відносно дешевими і доступними. Коштів, виділених країні міжнародними фінансовими організаціями, в 4-5 разів більше, ніж Україна використовує їх в силу своєї дезорганізації, дефіциту інноваційних проектів і кваліфікованих управлінських команд.

Тому головною позитивною тенденцією, на мій погляд, є децентралізація. Тут просто працює закон великих чисел: в Україні всього один уряд, але є 25 обласних центрів і 550 міст. Крім того, реформувати міста легше, ніж всю країну. Міського голови з командою, місія яких — розвивати, а не віджимати місто, достатньо не тільки для того, щоб створювати інноваційний острівець розвитку, а й успішно подолати передчасну деіндустріалізацію. Це доводить досвід Вінниці і Львівської області, включаючи Львів. Все більше міст створюватимуть агентства розвитку, метою яких стане залучення і супровід інвестицій, необхідних для економічного зростання.

Отже, країна продовжуватиме вести важку боротьбу з корупцією і невіглаством. Загальнонаціональної перемоги наступного року не відбудеться. Однак її локальні і галузеві плацдарми розвиватимуться і надихатимуть на неминучу перемогу загальнонаціональну.

Всі матеріали номеру

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.