Точка зору. Погляд зі США

П'ять кроків до виправлення

Українській владі час припинити гратися в політичні ігри

Українській владі час припинити гратися в нескінченні політичні ігри, вважаючи, що Захід все одно допоможе. Інакше одного разу вона з подивом виявить, що Заходу набридло

 

 

Стівен Пайфер,
дипломат, колишній посол США в Україні,
директор напрямку контролю над
озброєннями Інституту Брукінгса

 

Україні багато чого довелося пережити за останні 30 місяців. Однак, незважаючи на серйозні виклики, країна досягла значних успіхів як у протистоянні сепаратизму, що розпалюється Росією в Донбасі, так і в запуску необхідних реформ. Українці по праву заслужили похвалу.

США і ЄС повинні підтримати Україну, оскільки її успіх або поразка вплинуть на майбутнє Європи та європейської системи безпеки. Але мушу попередити: Києву не варто сприймати цю допомогу як належне. Від дій або бездіяльності української влади залежить, якою саме буде підтримка і чи не почне Захід знову відчувати "втому від України".

Результати референдуму в Нідерландах щодо питання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС — недобрий знак. Навіть якщо мова йшла переважно про висловлення ставлення голландців до Євросоюзу, Києву варто задуматися про те, як його дії сприймають на Заході.

По-перше, українська політика. Так, американцеві не слід особливо обурюватися нею, зважаючи, що зараз коїться в політиці самих США. Але останні кілька місяців Україна провела у стані політичної кризи. Захід спостерігав і дивувався, як країна може дозволити собі настільки тривалі суперечки. Тепер, коли призначено нового прем'єра і затверджено Кабінет міністрів, Київ повинен перейти від політичних маневрів до керування державою і розв'язання проблем. В іншому разі терпіння Заходу вичерпається. Воно не безмежне.

По-друге, реформи. Постмайданний уряд зробив низку серйозних і непростих кроків. Але ще багато що належить зробити — як в плані змін, так і в питанні боротьби з корупцією. Україні не можна сидіти на місці і вдавати, що вона не хоче або не може досягти такої мети: стати сучасною, демократичною та ринково орієнтованою європейською державою. Великі очікування, за якими приходить розчарування,— фільм, переглянутий українцями та Заходом вже не раз. Спочатку в головній ролі з президентом Кучмою в 1994‑му, потім — урядом Ющенка у 2000‑му і тандемом Ющенко—Тимошенко в 2005‑му. Це не повинно повторитися. Інакше що залишиться від підтримки Заходу, якщо США і ЄС вирішать, що Україна безнадійна?

Повернення втоми від України стане трагедією для Заходу, але перш за все — для самого Києва

По-третє, Мінські угоди. Сепаратисти і Росія несуть велику відповідальність за те, що процес виконання домовленостей майже не рухається. До того ж без стабільного припинення вогню складно виконати інші пункти. Але з боку Києва нерозумно вважати, ніби в цей час можна нічого не робити. Кремль намагається виставити Україну винною у невиконанні угоди, а деякі європейські країни дуже хочуть скасувати санкції проти Москви. Тому Київ повинен показати, що налаштований діяти. Наприклад, Рада могла б ухвалити закон про вибори на окупованих територіях, але з умовою, що вони будуть відповідати принципам демократії та вільної конкуренції. Якщо Україна продовжить сидіти склавши руки, існує ризик, що в липні країни ЄС не зможуть домовитися про продовження санкцій. Це позбавить Захід серйозного важеля тиску на Москву.

По-четверте, геополітична позиція України. Іноді виникає відчуття, що українські еліти переоцінюють важливість розташування своєї країни між Заходом і Росією. І, відповідно, вірять, що їхня країна дуже значима, щоб дозволити їй розвалитися, тому, що б не робила місцева влада, Захід не відвернеться від неї зі страху, що інакше Україна вибере Москву. Це може виявитися помилкою. Не варто гратися в нескінченні політичні ігри, вважаючи, що Захід все одно допоможе. Одного разу українська влада з подивом виявить, що Заходу набридло.

І останнє. У січні 2017 року в США складатиме присягу новий президент. Він або вона сфокусується на внутрішніх проблемах, а також низці питань у сфері зовнішньої політики, включно з Близьким Сходом, Китаєм, Північною Кореєю та Росією. Яку Україну побачить цей президент? Країну, яка не поспішає проводити реформи і не має чітких перспектив? У такому випадку з'явиться спокуса залишити це питання європейцям. Якщо ж українське керівництво стане досягати реальних успіхів у перетворенні країни на сучасну європейську державу, протистоячи при цьому російській агресії, ця історія приверне увагу Білого дому, а також його співчуття і підтримку. Те, якою побачить Україну новий американський президент, залежить від рішень, які прийматимуться в Києві вже зараз.

Повернення втоми від України стане трагедією для Заходу, але перш за все — для самого Києва. Однак українському керівництву підвладно запобігти цьому.

Всі матеріали номеру

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.