Точка зору. Київ - Брюссель

Збудувати Європу

Українці сьогодні захищають Європу від варварства, тероризму, агресії та мілітаризму, що нависли над усім нашим континентом

Україна цінна для Євросоюзу тим, що може не зупинити Росію, як прийнято вважати, а змінити вектор її розвитку

 

 

Владислав Іноземцев,
російський економіст, директор Центру
досліджень постіндустріального суспільства

 

Президент Порошенко, виступаючи із зверненням з нагоди Дня Європи, заявив, що саме українці "сьогодні захищають Європу від варварства, тероризму, агресії і мілітаризму, що нависли над усім нашим континентом". Україна є свого роду фронтиром, навколо якого відбувається сутичка зла і добра. У цьому в Києві і бачать місію країни, так чи інакше обґрунтовуючи своє європейське майбутнє тим, що "боротьба проти російської агресії є боротьбою за Європу".

З перших днів революції гідності я був повністю солідарний з українцями, обуреними діями клептократичного режиму. Я також сподіваюся, що Україна в майбутньому увійде в Європейський союз, а українська мова стане офіційною мовою ЄС. Саме тому хотів би висловити сумніви щодо того дискурсу, який зараз домінує в Києві.

На мій погляд, українські проєвропейські політики не складають собі звіт у простій обставині. У Європи своя самоідентифікація, яка десятиліттями передбачала певну межу між Європою і Росією. Ця межа, загалом і в цілому, проходить по межі Російської імперії і Радянського Союзу, і у свідомості європейського політичного класу вона нікуди не зникла.

Україна (як Білорусь чи Грузія, не кажучи про саму РФ) сприймаються в Європі зовсім не так, як Словаччина і навіть Болгарія. Всі ці країни — частина неєвропейського світу, і тому конфлікти, що виникають між ними, не розцінюються європейцями як такі, що прямо їх стосуються. Цю обставину, на мій погляд, не враховують у Києві.

Протягом усіх "раундів" розширення Європейського союзу країни—члени ЄС могли оцінювати ризики прийняття нових держав у Союз, але ніколи не сумнівалися в тому, що ті мають на це підстави. Як тільки такі сумніви виникали, процес не зрушувався з місця: приклад — Туреччина. Тому, якщо раніше потрібно було лише довести, що ти "відповідаєш вимогам", то тепер — ще і те, що ти "потрібен". І опис страждань народу та його боротьби з силами зла для входження в Європу тут не подіє.

Потрібно не стверджувати, що Україна — це Європа, а доводити це

На наших очах, ймовірно, завершується черговий постмайданний період українсько-європейського зближення. На відміну від середини 2000‑х років, цього разу Київ досяг набагато більшого: набула чинності Угода про асоціацію з ЄС; незабаром для українців буде скасовано візовий режим; країна отримала серйозну фінансову допомогу. Але це, мабуть, і є та межа, переступити через яку можна лише у разі, якщо європейці будуть по‑справжньому зацікавленими в Україні, а не просто віддадуть належне героїзму і волі українського народу. Потенціал експлуатації старої тези про те, що "Україна — не Росія", вичерпаний. Потрібно визначатися, що є Україна поза цим протиставленням і що вона може дати Європі та європейцям.

На мій погляд, пострадянським державам необхідно продемонструвати як мінімум три моменти. По-перше, готовність швидко розв'язати всі конфліктні ситуації по периметру їхніх кордонів. По-друге, здатність принести інтереси власного олігархату в жертву політичній задачі включення в Європу, почати радикальну боротьбу з корупцією, прийняти максимально швидко європейські закони і норми, з кожним роком поширюючи дію acquis на власні країни і залучаючи європейські капітали навіть у тому разі, якщо вони загрожуватимуть домінуючим позиціям місцевих гравців. І, нарешті, по‑третє, зважаючи на зв'язки Європейського союзу та Росії, всі ці "фронтирні" держави повинні бути не стіною, що розділяє Європу і Росію, а сполучною ланкою між ними. Логіка економічного розвитку Євросоюзу передбачає зсув індустріального потенціалу на схід, і в цьому випадку Україна повинна зробити все можливе для того, щоб стати для європейських бізнесменів не "полем війни за свободу", а найбільш ліберальною, безпечною і business friendly країною.

Складно сперечатися з тим, що Росія завдала Україні багато проблем і створить їй у майбутньому ще більше. Однак подолати ці проблеми, я вважаю, можна, тільки змістивши нинішні акценти. Потрібно не стверджувати, що Україна — це Європа, а доводити це. Не ображатися на непіддатливість європейців, а робити пропозиції, від яких вони не зможуть відмовитися. І, що найважливіше, постійно нагадувати собі, що для тих, хто не сприймається європейцями як частина Європи, шлях до ЄС буде на порядок складнішим.

Україна цінна для Європейського союзу тим, що може не зупинити Росію, а змінити вектор її розвитку — якщо своїми успіхами доведе, що в православній, пострадянській, раніше корумпованій і криміналізованій країні можливо побудувати європейське суспільство.
© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.