Світ. Донбас на Нарві

Руський мірок

Жителі естонської Нарви підтримують кремлівський імперіалізм, але не хочуть відмовлятися від благ ЄС

Естонська Нарва — місце, де живуть дивні європейці: вони підтримують кремлівський імперіалізм, але не хочуть відмовлятися від благ Євросоюзу

 

Максим Бутченко
(Київ—Нарва—Київ)

 

 

Теплим червневим днем біля гарного будинку ратуші в Нарві, третьому за величиною естонському місті, зупинився туристичний автобус. На лобовому склі — табличка "Росія—Естонія".

З автобуса висипали підлітки і зацікавлено почали розглядати нечисленні історичні будівлі старої Нарви. Галасували російською і при цьому не виглядали тут інородцями. "Це російське місто, тут живуть росіяни, і нам цікаво, що відбувається у наших",— говорить світловолоса юна росіянка, одна з туристок.

Дівчина не збрехала — жителі цього естонського міста, найсхіднішої точки ЄС і НАТО (без урахування Туреччини), дійсно для росіян "наші".

Понад 95% городян — російськомовні, причому значна їх частина ще й має громадянство РФ. Та й повіт, у який входить Нарва — Іду-Вірумаа,— на 73% заселений росіянами. У підсумку в 1,3‑мільйонній Естонії кожен четвертий — росіянин, а кожен третій — російськомовний.

За повідомленням департаменту охоронної поліції Естонії, цих людей офіційна Москва намагається використовувати у своїй політиці, роблячи акцент на темі захисту їхніх прав. Естонська частина "руського міра" стала рукою, яку Кремль запустив у Балтійський регіон, намагаючись зміцнити там свій вплив.

Останнє підтвердження — виголошена на початку червня цього року Валентиною Матвієнко, головою Ради федерації РФ, тирада про те, що в Естонії утискають росіян і Росія не буде "спокійно дивитися на це".

Ситуація ускладнюється тим, що одна з провідних естонських партій — Центристська — відкрито підтримує російськомовних, маючи на меті їхній захист.

Багато місцевих аналітиків упевнені: бути б Нарві естонським Донбасом, але російські апетити стримує НАТО.

Їхня Нарва

Естония — дивна країна, вона роздвоюється. А все через те, що тут є дві громади, що існують досить відокремлено,— естонці та російськомовні.

Про цю подвійність говорить Дмитро Теперик, член правління естонського Міжнародного дослідницького центру оборони та безпеки. Він відчуває її у всьому. “З одного боку — естономовні, а з іншого — росіяни, які перебувають у своєму інформаційному полі. Конфліктів між ними немає, а ось підпалити ґніт зовні може спробувати самі знаєте хто",— каже експерт.

У самій Нарві подвійності немає. Це "руський мір" у чистому вигляді — тільки деякі старі будівлі в центрі, готичні за стилем, псують загальну картину.

Нарва — єдине місто країни, де зберігся пам'ятник Леніну: його просто перенесли з центральної площі на галявину за рогом. Тут багато радянської символіки на будівлях і пам'ятках. А на вулицях можна зустріти живих продовжувачів справи Леніна — дітей у піонерських пілотках.

Майже на кожній машині — георгіївські стрічки або російські символи. Під час параду на 9 Травня вулицями Нарви крокують люди з прапорами Радянської Естонії, СРСР, Росії та навіть ДНР/ЛНР. Минулого року тут збирали допомогу для невизнаних республік.

"Я росіянка, тут народилася й іншою ставати не бажаю",— заявляє 62‑річна мешканка Нарви Марина Анатоліївна, яка не захотіла називати своє прізвище. Зупинена НВ на одній з центральних вулиць, вона була не дуже налаштована на бесіду.

"Інших" у 60‑тисячній Нарві мало — близько 5%. Цей регіон — не тільки естонсько-російське прикордоння, але й історично сформований анклав. 1944 року радянські війська повністю зруйнували місто, а відновлювати його після війни привезли росіян.

 

ЗАВЖДИ ГОТОВІ: Нарвські діти, що ніколи не жили в СРСР, завдяки батькам долучаються до ідеалів і пілоток піонерів

 

На початку 1990‑х місцеві проросійські сепаратисти навіть намагалися оголосити тут Нарвську республіку, а потім — Нарвську автономію.

Тепер нічого не оголошують, але все глибше занурюються в економічні проблеми.

Чимало місцевих раніше працювали на Кренгольмській мануфактурі — найбільшому текстильному підприємстві Естонії. На початку 1990‑х комбінат приватизували, а кілька років тому і зовсім закрили.

Зараз у регіоні працюють сланцеві шахти, але це не рятує — в Нарві й околицях найвищий рівень безробіття в країні. І за 20 останніх років населення міста скоротилося на чверть.

При цьому за межами анклаву справи поліпшуються: економіка Естонії впевнено зростає, а середня зарплата у країні досягла рівня в €1,1 тис.

Східний регіон депресивний і готовий ненавидіти успішних співгромадян. Утім, для деяких мешканців Нарви поняття співгромадяни або відсутнє, або не пов'язане з Естонією.

Я росіянка й іншою ставати не бажаю
Марина Анатоліївна,
62-річна мешканка Нарви

15% жителів міста мають статус негромадян. Це особи, які переселилися до Естонії після 1940 року, або їхні нащадки, які не захотіли визнавати незалежність країни. Вони живуть тут, але не можуть брати участь у парламентських виборах і обіймати державні посади. Всього в країні таких близько 84 тис. осіб, і переважно вони живуть саме в Нарві.

Ще 35% жителів міста — російські піддані. Загалом в Естонії ця частка нижча — 7%.

“Насправді стати громадянином Естонії можна, здавши іспити на знання мови та конституції країни. Рівень невисокий: скажімо, потрібно знати, як сказати: "Дайте мені буханець хліба". От і все",— каже Григорій Сеньків, директор естонського Центру підвищення обізнаності про безпеку й оборону. Ця організація орієнтована на російськомовну молодь і проводить програми з її інтеграції до естонського суспільства.

Але негромадяни не готові йти на такі жертви.

Доходить до того, що міністри та інші топові держпосадовці, приїжджаючи до Нарви, спілкуються з місцевими за допомогою перекладача. А молоді естонці й російськомовні комунікують між собою англійською.

“А навіщо мені вчити цю маленьку мову [естонську]? Мені вона не потрібна",— каже 30‑річна мешканка Нарви Маргарита, що не хоче називати своє прізвище. Й одразу зізнається, що вчить італійську: мовляв, вона їй стане в пригоді.

Поклик історичної батьківщини

Приватний підприємець Михайло Ортенберг живе у столиці — Таллінні, але працює в масажному салоні в Нарві. Тут, у центрі міста, на березі Фінської затоки він і розмовляє з НВ. Називає себе росіянином і демонструє переконаність у тому, що життя на два міста дає йому хороший зріз суспільних настроїв.

Ортенберг вважає, що всі розмови про можливу російську агресію на адресу Естонії — наслідок істерії, яку роздувають місцеві естономовні ЗМІ. Сам він, та й багато його знайомих, виступають за конструктив: щоб Європа зняла з Росії санкції. І щоб економічні зв'язки були відновлені.

За те саме ратує і місцева Центристська партія — друга за популярністю в країні. Вона виразниця таємних і явних бажань російськомовної громади й на минулорічних березневих виборах змогла отримати 27 місць у національному парламенті, що складається зі 101 депутата. Керівна Партія реформ взяла лише на три мандати більше, ніж центристи. Але зуміла сформувати коаліцію, виштовхнувши проросійських депутатів в опозицію.

Проте в деяких регіонах центристи керують святом на місцевих рівнях. У міських радах Таллінна та Нарви за ними більшість. І мери обох міст є висуванцями від цієї політсили.

Кілька років тому департамент охоронної поліції оприлюднив інформацію, що Центристську партію фінансувала Російська залізниця — держоператор-монополіст з РФ. На популярності політсили це жодним чином не позначилося.

 

БОРОТЬБА ЗА УМИ: Григорій Сеньків працює з російськомовною молоддю — намагається інтегрувати її в естонське суспільство

 

“За центристів голосують росіяни, які вважають, що ті захищають їх права. А на питання, як саме захищають, відповідають: ті найбільшу православну церкву побудували",— говорить Сеньків.

Найбільший з нових православних соборів Таллінна дійсно з'явився 2013 року — центристи разом з російським Фондом Андрія Первозванного сприяли його будівництву.

Утім, на тлі низки відверто промосковських рухів а-ля Об'єднана ліва партія Естонії або організацій Естонія без нацизму і Антифашистський комітет Естонії центристи здаються поміркованими політиками.

Проросійський політичний вектор підкріплений не лише російськомовними виборцями, але і могутнім економічним лобі росіян. Воно тут представлене насамперед бізнесменами з РФ Володимиром Лісіним і В'ячеславом Кантором. Активи першого журнал Forbes чотири роки тому оцінив у $15,9 млрд, другого — в $2,3 млрд.

Їхати в Росію я не готовий
Михайло Ортенберг,
етнічний росіянин і естонський підприємець, власник масажного салону

А є ще й численні проросійські громадські організації: Російська школа Естонії, Інформаційний центр з прав людини, Інститут Пушкіна тощо.

Весь цей конгломерат електорату, політиків і великих грошей має на своєму боці майже убивчий за вражаючою силою ресурс — телевізор.

Олег Кудрін, власний кореспондент Укрінформу, декілька років працює в Естонії та стверджує: вплив ТБ, особливо на російськомовних, тут надзвичайно великий. У країні вільно віщають такі мастодонти кремлівської пропаганди, як Перший канал, що працює під псевдонімом Перший Балтійський, а також РТР-Планета і НТВ.

Усе це, за словами Сеньківа, впливає на світогляд мешканців країни.

Дані соціологів показують кардинальні відмінності поглядів російськомовних і естономовних на питання національної безпеки і відносини з НАТО: перші проти альянсу, а другі бачать в ньому захист від зовнішньої агресії.

НАТО невипадково стало яблуком розбрату. Адже саме членство Естонії у цьому оборонному військовому союзі служить сьогодні найкращою гарантією від повторення в країні українського сценарію. Про це говорять аналітики. І не тільки вони.

"Естономовний письменник з російським прізвищем Андрій Хвостов назвав віру в чудодійну захисну силу НАТО "новою формою естонської релігії",— каже Кудрін.— І, поклавши руку на серце, тут йому складно в чомусь заперечити".

Утім, є і ще один стримувальний фактор — Естонія надто економічно успішна, якщо порівнювати з Росією, дружелюбна для бізнесу і педантично дотримується громадянських прав і свобод. Власник масажного салону Ортенберг про це сказав коротко, але виразно: “Їхати в Росію я не готовий. Адже тут мене ніхто не позбавить грошей і нерухомості просто так”.

фото_2

ЦЕ НАРВА, ДИТИНКО: Російськомовні жителі Нарви відзначають 9 Травня на вулицях свого міста. У тренді — георгіївські стрічки, прапори Естонської РСР і так званої ДНР

фото_1

НЕ ЗАРОСЛА НАРОДНАЯ ТРОПА: Пам'ятник Леніну в Нарві перебрався з центральної площі за ріг. І все ще веде кудись місцевих жителів

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.