Точка зору. Євро-2016

Більше ніж футбол

Вже зрозуміло, що цей чемпіонат Європи вийде за рамки фейр-плей і звичайного перегляду матчів за пивом і чіпсами

Вже зрозуміло, що цей чемпіонат Європи вийде за рамки фейр-плей і звичайного перегляду матчів за пивом і чіпсами. Та й як може бути інакше, якщо в одному турнірі беруть участь воюючі між собою країни?


 

Сергій Жадан,
письменник

Мені дуже не подобається, коли спорту надають додаткові сенси або функції: мовляв, футбол — це більше ніж спорт, спосіб життя, релігія, світогляд. Як на мене, футбол тим і прекрасний, що є саме грою. Грою, яка закінчується зі свистком рефері, після чого затяті суперники, готові до цього втоптати один одного в жорсткий зелений газон, тиснуть руки і обмінюються футболками.

Розумію, звучить ідеалістично, і багато хто зі мною не погодяться. Варто лише згадати, що деякі футбольні війни тривають десятиліттями, а футбол все одно невіддільний від політики, економіки, історії та інших нагальних речей, які роблять нас такими, які ми є.

Все так, відповім я на ці закиди, але куди важливіше футбольних війн футбольні перемир'я. Як, наприклад, це відбулося в Україні. Здається, очевидні речі: ти ходиш на трибуни, підтримуєш своїх, воюєш з чужими, але в якийсь момент розумієш, що ігри закінчилися і з чужими на трибунах тобі, за великим рахунком, нема чого ділити, є речі важливіші від фанатської атрибутики та трибунних кричалок.

До чого я веду? Вже зрозуміло, що цей чемпіонат Європи вийде за рамки фейр-плей і звичайного перегляду матчів за пивом і чіпсами. Та й як може бути інакше, якщо в одному турнірі беруть участь країни, які вже третій рік воюють між собою?

Звісно, це теж ознака гібридності, коли одночасно йдуть і війна, і футбол, і на перший погляд вони не пов'язані, не пов'язані виступи українських гравців в російських клубах з окупацією Криму. Все вірно — офіційної війни немає, і теоретично наша збірна може вийти в стикових матчах на росіян. Але як пройде цей матч? Що буде творитися на трибунах? Чим може все скінчитися? Складно навіть уявити. Тим більше що чемпіонат вже почався зі смерті. Росіяни, здається, вирішили, що футбол в Росії більше ніж футбол і реваншистське гасло "Можемо повторити" в принципі зобов'язує до такої поведінки реципієнта дослівно скрізь — від круглих столів до футбольних трибун.

Можна лише припускати, що станеться, якщо наступний чемпіонат відбудеться в Росії

До того ж, погодьтеся, ми всі на цьому чемпіонаті вболіваємо не тільки за свою збірну, але і проти російської. І дірявість англійської команди приймаємо як особисту образу, з надією кажучи тепер про Уельс як про стратегічного партнера. Знову‑таки дивно, якби було все інакше.

І можна лише припускати, що станеться, якщо наступний чемпіонат відбудеться в Росії.

І що буде, якщо ми якимось чином туди проб'ємося. Оскільки футбол, можливо, і не більше ніж футбол, але поки по Донбасу катаються російські танки, складно робити вигляд, ніби спорт і культура залишаються поза політикою, що не слід їх змішувати, і взагалі — вони повинні об'єднувати. Може, і повинні, але для цього потрібно називати речі своїми іменами: війну війною, окупацію окупацією, а шовінізм шовінізмом.

Тому нічого хорошого від цього чемпіонату чекати не доводиться. Лише скандалів, офіційних заяв, розчарувань і злорадств. Ну і традиційно хочеться розраховувати на справедливе суддівство та ефективність заходів безпеки.

При цьому варто все ж вірити і в те, що футбол може бути зовсім іншим. Зрештою, як і ми всі. Сподіватися, що війна закінчиться, країни відновляться і футбол знову стане футболом, футболом і не більше. Хоча і не менше. Оскільки багато речей запам'ятовуються на все життя, і жодне олімпійське гасло про те, що спорт — це мир, не допоможе забути біль, кров і смерть. Пам'ять — річ, звісно, складна, але деякі речі запам'ятовуються обов'язково і назавжди. Як болючі, так і світлі.

Я, наприклад, час від часу згадую Євро-2012, коли країна дійсно насолоджувалася футболом як святом, коли футбол об'єднував, а на трибунах не вбивали. Та й не тільки на трибунах. Ну а поки вбивають — і на трибунах, і на чужих територіях, доводиться вболівати за справедливість. Тобто за Уельс.

 

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.