Бізнес. Особливості національної моди

Свої серед чужих

У серці столиці серед магазинів іноземних брендів відкривається перший універмаг молодих українських марок

Старання сотень вітчизняних виробників модних одягу, взуття та аксесуарів вийшли на якісний результат: у серці столиці серед магазинів іноземних брендів відкривається перший універмаг молодих українських марок

Катерина Шаповал

 

У 20‑х числах вересня на головній столичній вулиці Хрещатик має відбутися символічна подія. На місці магазину дорогого імпортного одягу Grand Gallery відкриється перший універмаг молодих українських марок Всі.Свої.

Тут, на площі 2.800 кв. м, замість італійського одягу Gucci, французького Lagerfeld й американського DKNY продаватимуться сорочки та спідниці київської марки BYME, чоботи і черевики львівської фабрики Kasandra і продукція ще 148 українських брендів.

У засновниці Всі.Свої Анни Луковкіної плани серйозні. “Наша мета — зробити так, щоб купівля українського одягу та взуття стала чимось звичайним,— каже вона.— Щоб, коли людині щось потрібно, у неї не виникало сумніву в тому, що краще купувати українське".

А купувати є що. Останнім часом Україна переживає справжній бум стартапів споживчих товарів. Заповзятливі українці створюють нові торговельні марки у всіх можливих напрямках, починаючи від шкільної форми і шкарпеток і закінчуючи модними пальто та ортопедичним взуттям.

Луковкіна знає про це не з чуток. Рік тому вона почала організовувати щотижневі ярмарки з продажу українських речей і їжі Всі.Свої. Вона згадує, що тоді в її базі торгових марок їх було не більше сотні. Зараз — близько тисячі.

Така само історія і в Юлії Савостіної, колеги і конкурента Луковкіної. Савостіна організовує ярмарки Made in Ukraine на Контрактовій площі. За спостереженнями підприємниці, за останні кілька років кількість виробників взуття зросла вдвічі, одягу — ще більше.

фото1
БУДЬ, ЯК ВОНА: Колишній аудитор Світлана Сологуб почала виробляти взуття, надихнувшись прикладом успіху своїх друзів
Відчули свободу

Поки універмаг Всі.Свої готується до відкриття. В магазині тихо: коли зачиняються важкі двері, в приміщенні не чути навіть гамірного Хрещатика. Але вже зовсім скоро десятки підприємців почнуть розвішувати і розставляти свої товари.

Тут на першому, другому та третьому поверхах продаватимуться аксесуари, одяг і взуття. Мінус перший поверх займе дитяча зона з магазинами та ігровою кімнатою. Найдорожчі вбрання планують розмістити на останньому поверсі.

"Якщо внизу у нас будуть виставлені сукні умовно за 600-700 грн, то нагорі — по півтори тисячі",— пояснює Луковкіна.

За її задумом, універмаг відкриють поступово: така схема дозволить визначити, чого хочуть покупці.

Ці 100, 200 або 300 торгових марок стануть ґрунтом для появи 3-5 хороших брендів
Мауріціо Аскеро, співвласник компанії
Maas Markets Ltd

Утім, виробники товарів впевнені, що прекрасно інформовані про бажання співгромадян, і відчувають підйом. Подорожчання імпортних товарів і наступний економічний патріотизм співвітчизників — лише одна з очевидних причин для вибухового зростання взуттєвих і одежних стартапів, відзначають експерти. І учасники ринку, і споживачі кажуть про небувалий творчий злет молодих українських модельєрів і дизайнерів за останні два роки.

"У людей ніби виникло почуття "зараз або ніколи",— розмірковує Тетяна Макуха, засновниця марки модного молодіжного одягу Miya Designer Casual,— і вони починають робити, і роблять щось круте і нове".

Слова Макухи повністю збігаються із спостереженнями Мауріціо Аскеро, співвласника компанії Maas Markets Ltd, яка, зокрема, керує проектами у сфері роздрібної торгівлі одягом. Аскеро також хоче бути причетним до нового підприємницького буму. Його компанія запустила виробництво мінеральної води Suur, і частина прибутку від її продажу буде спрямована на фінансування українських стартапів у fashion-галузі. Мета Аскеро — зібрати на новачків української індустрії моди 1,5 млн грн.

Ще одна причина підприємницького буму — позитивні приклади, яких у сфері виробництва українського одягу і взуття все більше. "Коли люди бачать, що хтось узяв і втілив, вони думають: а чим я гірший?" — каже Савостіна. За її словами, українці доводять, що бізнесувати варто, це вигідно і може виходити.

Така, наприклад, історія Світлани Сологуб, яка виробляє модне жіноче взуття під торговою маркою Solo Shoes. Півтора року тому Сологуб працювала аудитором, однак все частіше замислювалася про своїх знайомих, у яких був цех з виробництва взуття та які швидко досягли успіху. Нарешті Сологуб не витримала і розпочала власний бізнес.

“Це було спонтанне рішення,— розповідає вона.— Я побачила перспективу і зрозуміла, що буде попит, адже імпорт припинився, і люди кинулися до наших виробників".

Підприємниця відкрила взуттєву майстерню, продукцію не тільки випускає під своєю торговою маркою, але і постачає її гуртовим закупникам, які продають взуття під іншими лейблами.

фото2
НА СТАРТІ: Аліна та Дмитро Сердюк, засновники марки одягу BYME, хочуть у майбутньому відкрити магазини у великих ТРЦ країни, а поки запускають перший в універмазі Всі.Свої
Труднощі зростання

Подружжя Аліна і Дмитро Сердюк свій модний бізнес розпочали минулого року. Спочатку випускали ремені та пов'язки, а потім почали шити сорочки із кумедними принтами й приталені спідниці під торговою маркою BYME. У Сердюків є мрія — відкрити мережу магазинів їхнього одягу у великих торгових центрах країни. А щоб завоювати авторитет, компанія, за словами її засновників, постійно стежить за якістю товару, починаючи з етапу закупівлі тканин.

Так чинять не всі українські виробники, підкреслюють фахівці, криві шви й дешеві матеріали для деяких українських компаній — ніби так і годиться. І питання тут не тільки в невисокому професіоналізмі. Неякісні товари — це наслідок того самого "стадного інстинкту", коли підприємці, бажаючи швидко повторити чийсь успіх, іноді наріжним каменем ставлять гроші, забуваючи про клієнта, вважає Ксенія Карпенко, засновниця і автор торгової марки одягу #LOVE.

“Коли почався [патріотичний] бум попиту на український одяг, люди практично не дивилися на якість",— розповідає Аліна Сердюк. "Красивий, український, 10 тис. [грн], завертайте",— описує вона поведінку покупця річної давності.

Зараз, за її словами, люди вивертають речі, переглядають всі шви, хіба що не підпалюють тканину, з якої зроблений светр або спідниця. "Це сталося з вини самих дизайнерів,— каже Сердюк.— Шили криво, із заплющеними очима, або написали в складі тканини "шерсть", а це поліестер".

Хтось обдурив, а страждають всі, резюмує підприємниця.

Самі засновники BYME довго боролися за якість своїх сорочок та спідниць, розшукуючи відповідну швейну фабрику. "Шукали довго. Нам шили такі моделі, які людям страшно показати",— згадує Дмитро Сердюк.

ФотоЗагл
СЕРЙОЗНІ ПЛАНИ: Засновниця універмагу Всі.Свої Анна Луковкіна хоче, щоб купівля українського одягу стала звичайною справою

Проблема виробництва — одна з головних у молодих українських марок одягу і взуття. А ще застаріле обладнання на фабриках, невмілі та низькокваліфіковані працівники, керівники із застарілими поглядами на бізнес. І це неповний перелік труднощів, з якими стикаються ті, хто шиє речі не самостійно, а замовляє на стороні.

Ще одна заковика — фабрики не хочуть братися за невеликі замовлення, каже Макуха з Miya Designer Casual. "Вони чекають мільйонних партій, щоб все і одразу, а що робити невеликим замовникам?" — розводить руками підприємниця, яка вже майже рік шукає відповідних підрядників.

Причина в тому, що легку промисловість через низькі зарплати залишили найкращі фахівці, переконана Тетяна Абрамова, засновниця модного дому Rito, одного з найстаріших в Україні. "А низькі зарплати були тому, що не було хороших моделей",— підкреслює вона.

Проте незабаром багато що повинно змінитися, професія швачки стає все більш високооплачуваною, кажуть учасники ринку. Так, зараз у Києві середня зарплата звичайної швачки становить 9 тис. грн, кравці, що спеціалізуються на верхньому одязі, отримують 12-13 тис. грн. А гарні взуттьовики, за словами Сологуб, можуть заробляти близько 15-20 тис. грн. До кризи зарплати були вдвічі нижчими.
При цьому галузь відчуває гострий брак кваліфікованих фахівців. Щоб розв'язати проблему на своєму виробництві, засновники взуттєвої марки AMB Bespoke Shoes Артем і Марія Бочкало були змушені привезти працівників з Бердичева. Підприємці не тільки виплачують їм високі зарплати, але і знімають житло в Києві.

Зате тепер, вважає Марія Бочкало, всі її ідеї можуть бути втілені в добрій якості, без відмовок, що це неможливо, як було б, якщо б вона співпрацювала з чужими взуттєвиками.
фото3
МАГАЗИН У БАГАЖНИКУ: Для Марії Бочкало, яка випускає взуття під маркою AMB Bespoke Shoes, складським приміщенням часто стає власний автомобіль
Податки та їх супротивники

Утім, поки на офіційній статистиці сплеск творчості у вітчизняній легкій промисловості не відбився. За даними Держкомстату, виробництво одягу в Україні за перше півріччя впало на 0,4%. "Це тому, що такі маленькі мануфактурки працюють мимо каси",— каже Савостіна.

  

ЗРОСТАЙМО: Юлія Савостіна, організатор
фестивалів Made in Ukraine, каже, що кількість
українських виробників взуття за останній час
збільшилася удвічі, а виробників одягу — ще більше

 

Один з дизайнерів, з яким НВ розмовляло у процесі підготовки статті та який просив не називати його імені, визнав, що працювати "в білу" в Україні немає сенсу. "Ми бачимо, що з податкової приходять навіть до тих компаній, які платять всі податки, і їм доводиться все одно давати хабарі. Який у цьому сенс?" — розмірковує дизайнер.

У молодих підприємців є ще одне побоювання: якщо ти станеш дуже помітним, то бізнес можуть просто "віджати", як це траплялося в 2012-2013 роках.

І нарешті, багато підприємців-початківців поки просто не оформили юридичну особу. "Вони ще вчора робили речі для себе і для своєї сусідки",— пояснює Аліна Сердюк з BYME.

Працювати "в білу" молодих українських виробників можуть змусити реальні торгові майданчики, вважає Савостіна. Такі, як універмаг Всі.Свої, де всі продажі будуть проводитися через касові апарати.

"Вони [універмаг] реально дають шанс людям працювати "в білу",— підкреслює Бочкало.

"А молоді підприємці, що працюють за законом,— це дуже добре для країни",— підбиває підсумок італієць Аскеро, який понад десять років живе в Україні. "Навіть якщо не всі з них у майбутньому стануть дизайнерами,— каже він,— то ці 100, 200 або 300 торгових марок стануть ґрунтом для появи 3-5 хороших брендів".

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.