Країна. Екологічна ситуація

Смог вітчизни

Дніпро став екологічно найбруднішим містом країни за підсумками першого півріччя 2016‑го

Внаслідок викидів підприємств Дніпро став найбільш екологічно найбруднішим містом країни за підсумками першого півріччя 2016‑го. Але на п'яти йому наступає курортна Одеса, яка задихається від вихлопів автотранспорту

Галина Корба, Христина Бердинських
(Київ—Дніпро—Київ),
фото — Олександр Течинський

 

 

Дніпропетровский коксохімічний завод можна знайти за запахом — там смердить. І за кольором неба: від проїжджої частини треба рухатися у бік білого, чорного і сірого диму, який валить з різних труб. "Що ви думаєте про екологічну ситуацію в місті?" — цікавиться НВ у молодої людини з пакетом у руці, що йде стежкою біля заводу. "Жопа",— коротко відповідає він. А потім додає: "Постійте тут хвилин 20 — і самі все зрозумієте".

Розуміння настає швидко.

Неподалік заводу багато років живе і працює 48‑річний столяр Роман. Поглядаючи на різнокольоровий дим над своєю головою, він заявляє: "Коксохім — це ще не найстрашніший і не найнебезпечніший промисловий гігант у місті". І радить відвідати Металургійний завод їм. Петровського, який розташований поряд.

З його труб валить інший дим — коричнево-оранжевого відтінку. Стіни житлових будинків біля метзаводу наче обсипані чимось темним — це сліди викидів. І машини від цього пилу, за словами місцевих, складно відмити. Але вікна багатьох квартир — навстіж: мешканці звикли до пилу, нальоту і неприємних запахів.

Дніпро завжди був лідером за рівнем забрудненості повітря серед міст України. А в першому півріччі 2016‑го, за даними Національної гідрометслужби України, і зовсім став № 1 у цьому сумному рейтингу.

За словами фахівців, промисловість і великий автомобільний трафік — головні забруднювачі в Україні. І тому в топ-15 найгірших щодо екології міст країни входять переважно промцентри або завантажені машинами місця. Причому Київ опинився лише на дев'ятому місці, а відносно невеликі Слов'янськ та Краматорськ — на третьому і четвертому. Курортна Одеса посіла друге місце, обігнавши такі потужні промислові міста, як Маріуполь, Кам'янське (колишній Дніпродзержинськ) та Кривий Ріг.

І з кожним роком екологічна ситуація в країні погіршується. Через це в Україні зростає рівень захворюваності та смертності населення. "Він і так один з найвищих у Європі",— каже Олег Савицький, експерт Національного екоцентру.

У лідерах по смертності, за даними Держстату, як раз найбрудніші регіони — Дніпропетровська, Харківська, Донецька, Одеська області та Київ.

І якщо уряд не почне стимулювати підприємства зайнятися очищенням викидів і їхнім зменшенням, буде ще гірше. "Ми ризикуємо опинитися в неконтрольованій ситуації",— додає Савицький.

раст
Місто вічного диму

Сергій Пєтухов, дніпровський еколог і активіст організації За право громадян на екологічну безпеку, знає про страшні наслідки поганої екології не з чуток. У 2013 році він потрапив до лікарні з хімічним отруєнням. Виїжджав на вулицю, де КАМАЗ посеред білого дня вилив відпрацьований електроліт на дорогу, взяв проби ґрунту і, надихавшись, на два тижні опинився на лікарняному ліжку. Ситуацію з міським повітрям у Дніпрі Пєтухов вважає катастрофічною.

Міська влада про брудне повітря пам'ятає. Михайло Лисенко, заступник мера, поставив би екологічну ситуацію на друге місце серед головних проблем Дніпра після сектора ЖКГ. Підприємства, які завдають великої шкоди здоров'ю городян,— це Придніпровська ТЕС і Металургійний завод ім. Петровського. Обидва ще і входять до числа п'яти основних забруднювачів області, уточнює Тетяна Лампіка, координатор Екопатруля.

Тепер і саме місто опинилося у топ-списку найбрудніших, навіть стало його лідером. А все тому, що частина промислових районів Донбасу Україна поки не контролює. І багато підприємців звідти перебралися саме в Дніпро. Тут вони орендують приміщення для своїх цехів та інших виробництв і додають диму в загальноміській смог. Крім того, на батьківщині Привату і Юлії Тимошенко зросла кількість автотранспорту.

 


Опасная пыль: Стены домов возле Метзавода им. Петровского покрыты темным налетом

Небезпечний пил: Стіни будинків біля Метзаводу ім. Петровського вкриті темним нальотом


Але все це — так, вишеньки на торті. Вони б не грали ролі, якби не ТЕС або завод Петровського. А ті коптять небо незмінно і активно. І про модернізацію цих підприємств, яка могла б знизити рівень викидів, роками і мови не йшло. Так, з 1994‑го у Дніпра накопичувалася заборгованість перед Придніпровською ТЕС, що належить ДТЕК Ріната Ахметова, яка постачає місту електроенергію. Вимагати в подібній ситуації модернізації підприємства, що призвело б до зниження токсичності викидів, за словами Лисенка, було неможливо. Лише зараз, уточнює заступник мера, вдалося налагодити діалог з ДТЕК, скласти графік погашення боргу. Своєю чергою ТЕС розробляє план реконструкції.

Саме теплоелектростанції, за словами експертів, є головними забруднювачами серед енергетичних підприємств. Понад 90% з них морально застаріли і не відповідають жодним європейським екологічним нормам, каже Олександр Харченко, директор Центру досліджень енергетики. Щоб привести вітчизняні ТЕС до ладу, косметичних змін недостатньо — необхідна глибока реконструкція. А на це потрібні величезні гроші — за найскромнішими підрахунками, озвученими Харченком, йдеться про $18-20 млрд.

Викладати такі гроші власники не поспішають. А держава не може і не хоче примушувати їх до такого кроку, пояснюють експерти.

Утім, навіть якби влада зважилися натиснути на енергосектор — а в них є для цього інструменти, то тут же отримали б у відповідь зростання тарифів для населення. А останні і так вже високі і викликають невдоволення електорату. “При бажанні екологічна інспекція може просто закрити станцію, яка не відповідає нормам. Але бажання проводити жорсткий контроль немає,— пояснює Харченко.— І це зрозуміло: якщо екологи почнуть працювати як повинні, у нас просто закриють майже всі станції".

раст2
Брудна енергія: Придніпровська ТЕС (на фото на задньому плані) — один з головних забруднювачів повітря у Дніпрі

Дмитро Беспалов, фахівець з транспортного планування, зазначає: в Україні рівень автомобілізації, тобто число машин на кожну тисячу осіб, взагалі нижчий від середньоєвропейського. Наприклад, у Берліні цей показник становить приблизно 317 авто, в Києві — 213, а по країні — лише 148. Але при цьому українці значно активніше користуються своїм особистим транспортом, аніж власне європейці: на Заході в середньому кожен автолюбитель скористається машиною в 50% випадків, в Україні ж ця ймовірність дорівнює 88%.

Врешті виходить гігантська проблема. Більше 80% всіх викидів шкідливих речовин у містах — це внесок чотириколісних засобів пересування, уточнює Беспалов. "Плюс шумове забруднення і 4 тис. осіб, які гинуть щороку в ДТП",— додає він.

І тут теж варто було б втрутитися владі. Досвід Європи показує, що чиновникам до снаги зробити використання громадського транспорту і велосипедів максимально вигідним і комфортним для городян. А автомобілям встромляти палиці в колеса: робити дорогі парковки в центрі, створювати пішохідні та велозони.

Життя в протигазі

Ярослав Мовчан, директор Національного екологічного центру, не може пригадати жодного міністра екології України, який би серйозно зайнявся боротьбою із забрудненням в країні. "Політика у сфері екології у нас майже відсутня: держава повернулася в ранні 1990‑ті, коли панував хаос, а забруднювачі не відповідали за свою діяльність",— нарікає експерт. Він пригадує і промислове лобі, що розквітло за "донецьких", і мораторій на перевірки екоінспекцією, який запровадив уряд Арсенія Яценюка.

Але зараз Україна вже зобов'язана змінити своє ставлення до екополітики. І справа не тільки в добробуті громадян: підписавши Угоду про асоціацію з Євросоюзом і Договір про енергетичне співтовариство, держава в тому числі взяла на себе зобов'язання у сфері охорони навколишнього середовища.

Утім, влада не поспішає зайнятися цим питанням. З відповіді Мінекології слідує: на сучасну очисну інфраструктуру грошей немає. Але є активність суспільства. Так, Лампіка з Екопатруля Дніпра зазначає: активісти-екологи у місті заметнооживились. Наприклад, взялися прибирати стихійні звалища.

У Маріуполі, колись лидировавшем в рейтингу найбільш екологічно небезпечних міст країни, ще у 2012 році під тиском громадськості в ході акції Стоп зміг! місцеві великі метпідприємства встановили фільтри. Це дещо поліпшило ситуацію. Але в кінці серпня 2016‑го, після аномальних викидів на місцевих заводах, громадськість знову заступилася за міську екологію. У Фейсбуці прокотився цілий флешмоб. Сотні людей викладали фотографії в марлевих пов'язках і протигазах, вимагаючи модернізувати очисні споруди на маріупольських підприємствах. І закрити виробництва, які модернізувати вже неможливо. Мінекології обіцяв розібратися.

Подібні прориви — поки що виняток, а не правило. До екологічної ситуації в більшості найбрудніших міст України люди ставляться з приреченим смиренням. І мало вірять у те, що повітря колись стане чистішим. “Чиновники живуть далеко звідси. Вони сіли в машину з кондиціонером, приїхали на роботу в кабінет з кондиціонером. Хтось з них буде переживати з приводу екології?" — обурюється столяр Роман з Дніпра.
© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.