Життя. Школа

Дуже середня освіта

Українська школа насилу долає своє радянське минуле та намагається зазирнути з XIX століття до XXI-го

Українська школа насилу долає своє радянське маргінальне минуле і вже в нинішньому вересні здійснить першу боязку спробу зазирнути з XIX-го у XXI-ше століття 

Олександр Пасховер

 

 

Чотири мами-журналістки Іванна Коберник, Оксана Макаренко, Зоя Звиняцківсьька і Галина Титиш кілька років тому відвели своїх дітей до школуи та одразу зіткнулися з реальністю вітчизняної освіти. Досить скоро їм довелося зробити невтішний висновок, що вся методика початкової освіти зведена до ключового завдання — позбавити дітей індивідуальності.

“Це жорстко закладено в системі,— журиться Коберник.— Вони мають ходити строєм. Писати і читати в одному темпі. Всі повинні знати одне рішення задачі з єдино правильною кількістю дій. Якщо ти зробив на одну дію більше, ти отримаєш оцінку нижче".

Казармений стиль освіти, за її словами, цементується матеріалами з підручників, які застаріли ще років 20 тому, грішать неточностями та неприйнятними формулюваннями.

І ось чотири неспокійні мами, прагнучи змінити заскорузлу систему, створили громадську організацію Батьківський контроль. На форумах та інших майданчиках в мережі, наприклад на платформі EdEra, до активісток приєдналися тисячі однодумців — педагогів та батьків.

Спочатку бюрократична система надала організації жорсткий опір, але через деякий час загальмувала. 18 серпня Лілія Гриневич, український міністр освіти і науки, презентувала концепцію Нової школи.

Вже з цього навчального року навантаження на малюків буде знижене, ідеологія освіти змінена. З програми йде застаріла літературна класика і вводяться твори сучасників.
Також до 2018 року мають бути впроваджені різноманітні системи дистанційних курсів підвищення кваліфікації педагогів. Щоправда, вчителі хочуть, щоб їм в першу чергу підвищили не кваліфікацію, а зарплату. Поки щомісячна платня молодого фахівця в цій галузі становить 1,8 тис. грн — удвічі менше, ніж у кондуктора тролейбуса.

Так чи інакше, процес пішов, українська освіта робить спробу вистрибнути з XIX в XXI століття.

фото1
НАША ЛЮДИНА: Директор київської середньої школи Сергій Горбачов прийшов у галузь з журналістики, і тепер він за найсучаснішими лекалами реформує школу зсередини
Ненавчальний матеріал

— А чому не можна розмовляти через поріг? — приголомшив запитанням маму Іванну Коберник другокласник Богдан.

— Як так — не можна? — здивувалася вона.— Ти ж ось розмовляєш.

Тоді хлопчик несе мамі підручник, у якому в розділі Так велить звичай, що  міститься в неповному зібранні забобонів Середньовіччя, згідно з якими не можна розмовляти через поріг, свистіти в будинку тощо.

Попорпавшись в енциклопедіях, Коберник з'ясувала, що в сиву давнину під порогом люди ховали своїх родичів. Ймовірно, цей звичай і став причиною негласної заборони говорити через поріг. "Але навіщо це потрібно в книжці для другого класу?" — запитує Коберник.

Тоді ж вона стала більш уважно ставитися до змісту шкільних підручників. Ось її враження. Судячи з Букваря, на світі існує лише українське село, ані міста, ані тим більше закордону просто немає. Жодної фрази, яка натякає на те, що є ще якісь люди крім українців. Герої Букваря в основному копають, сіють, носять воду за образом і подобою сучасників Тараса Шевченка. А дітям пропонують написати лист ветерану праці та запросити його до школи.

"Чому б не запросити до школи письменника, актора, програміста?" — запитує Коберник.
"Діти поклали в дупло для тракториста яблука, груші, сливи",— цитує вона за Букварем зворушливу історію з дитинства бабусь і дідусів сучасних школярів.

"Дітей складно змусити вчити світ XIX століття, коли навколо XXI",— вважає Коберник.

Тут же вона порівнює українські підручники з німецькими, де на картинках — комп'ютери, міський транспорт, карта світу, дівчатка і хлопчики різних етнічних і соціальних груп, які роблять покупки в магазинах, розповідають про своїх країнах, сім'ях, захоплення та плани на канікули. Це не тільки цікаво, але і корисно.

Утім, архаїчність — не єдина біда українських підручників. У Батьківському контролі вказують на численні неточності та неприйнятні формулювання.

Дітей складно змусити вчити світ XIX століття, коли навколо XXI-й
Іванна Коберник,
активістка Батьківського контролю і радник міністра МОН

Першокласник Андрій, син Галини Титиш, у перший же тиждень свого навчання не зміг здолати своє перше математичне правило. "Відсутність елементів у множнику виражають числом нуль",— повідомляло воно шестирічному учневі.

У мами другокласниці Зої Звиняцковсьої є ще кілька десятків помилок і навіть прикладів графоманії, які вона витягла з підручників дочки.

Утім, з минулого не можуть вибратися не тільки підручники, але й багато вчителів, переконана Оксана Макаренко з Батьківського контролю. Адже суть їхніх методичок — завантажити дітей якомога більшим обсягом інформації. Згідно з наявною методикою, на школярів повинен звалитися потік мертвих цифр, текстів, алгоритмів і правил, які потрібно зубрити.

“Сьогодні сама по собі інформація не є цінністю, її можна знайти в інтернеті,— зауважує Макаренко.— Настав час обговорити нові цілі і завдання освіти".

Новий час

У 2006 році сер Кен Робінсон, голова національної комісії з творчості, освіти та економіки в урядовому комітеті Великої Британі, виступив на щорічній міжнародній конференції TEDx. Він говорив про те, що нинішня система освіти була запроваджена ще в XIX столітті й була орієнтована на потреби тієї епохи, коли частка ручної праці становила 80%. Промислова революція та індустріалізація вимагали від шкіл "велику коробку з маленькими гвинтиками".

Проте вже в 1960-х роках на виробництві було задіяно лише близько 30% всіх зайнятих трудових резервів, а на початку XXI-го — 12%. Час, "коли працюють роботи, а не людина", невблаганно наближається, підкреслював Робінсон.

“Один з головних недоліків сучасної освіти — те, що вона мало пов'язана з реальним життям,— говорить Сергій Горбачов, директор київської середньої школи № 148 з поглибленим вивченням української мови та літератури.— Вже зараз у школі діти повинні здобути навички і вміння спілкуватися, вирішувати конфлікти і працювати в команді".

Оскільки Горбачов до своєї роботи в школі багато років пропрацював у ЗМІ, зокрема у газеті Коммерсантъ, він розуміє: світом правлять комунікації. Крім зарубіжної літератури, він викладає в школі і медіаграмотность — іншими словами, вчить старшокласників аналізувати повідомлення преси. У результаті вони не тільки знають, кому належать українські ЗМІ, але й досить легко відрізняють маніпуляцію від інформації.

І це лише одне з вікон у великий світ, які відкривають для своїх вихованців школи в різних країнах. Наприклад, за словами Ольги Флейшер, педагогічного координатора Асоціації вчителів-репатріантів в Ізраїлі, в тамтешніх школах дуже розвинена проектна діяльність. Діти самі створюють проекти і беруть участь у дорослих починаннях, спрямованих на розвиток нестандартного мислення, здатності використовувати технологічні новинки.

Емоційні переживання дітей від участі в ділових іграх та творчих майстернях допомагає засвоїти інформацію через прожитий досвід, підкреслює Флейшер.

До того ж у багатьох школах Ізраїлю учнів розсаджують по колу, щоб вони бачили обличчя одне одного. Флейшер пояснює, що так сттворюється груповий простір, який набагато багатший, ніж особистий.
“У такій обстановці дитині легше сприймати інформацію,— впевнена вона.— Діти починають відчувати гордість за свій внесок у загальну справу і сором за шкоду, заподіяну іншим".

фотозагл
НУМО, ДІВЧАТА: Зоя Звиняцківська, Галина Титиш, Оксана Макаренко, Іванна Коберник змінюють тактику. Від критики системи освіти вони перейшли до допомоги в її реформуванні

Процес пішов

іти мають отримати вміння та компетенції XXI століття, які узгоджені країнами Європейського союзу і сьогодні потрібні сучасному українцеві",— заявила в середині серпня про головну зміну у вітчизняній освіті міністр Гриневич. Анонсований нею стрибок з минулого в майбутнє Міністерство освіти і науки (МОН) розтягне на кілька етапів. Перший з них починається у вересні 2016‑го з розвантаження і перенацілення програм 13 предметів початкової школи.

Серед найсуттєвіших змін — пом'якшення вимог до школярів з механічного зазубрюваннятаблиці множення. Вже не потрібно буде здавати нормативи з швидкісного читання. Оцінюватися буде не швидкість, а ясність, розуміння і аналіз того, що прочитали. На уроках малювання — більше малювання, менше заучування назв жанрів і напрямів. Нарешті зняті вимоги щодо пояснення дітям "важливості рукописного письма". І на довершення вчитель буде вирішувати залежно від обставин, скільки виділити часу на кожну тему і дисципліну.

Замість старих класиків української літератури в освітній процес входять сучасники — фантасти Марина і Сергій Дяченко, Мар'яна і Тарас Прохасько, а також Ірен Роздобудько, яку вполобали діти. Програму поповнять і сучасні зарубіжні письменники, серед яких норвежка Марія Парр і британець Джеремі Стронг. Загалом — понад 100 імен. Причому вчитель може самостійно вибирати авторів для своїх учнів.

Ще рік тому таке сузір'я в шкільній програмі було немислиме. Коберник, яка разом з Макаренко стала радником міністра МОН, розповідає, що раніше збірки формувалися так, щоб не оплачувати авторські права. Саме тому хрестоматії наповнювали творами давно померлих класиків. Причому видавництва правдами і неправдами отримували держзамовлення на книги з грифом "Рекомендовано для використання в школі". А потім у школі, батьків змушували ці книги купувати. При такій системі з'являлися корупційні схеми, в яких брали участь чиновники і видавці — вічні переможці непрозорих тендерів.

"Ми грунтовно змінюємо цю схему",— обіцяє Коберник.

Другий етап шкільних змін охопить 2016-2018 роки, за які планується оновити форму і зміст підручників і скласти їх електронну базу.

А наступний етап, призначений на 2019-2022 роки, покликаний забезпечити якісне вивчення іноземних мов та створити в країні мережу опорних шкіл. Ці школи поглинуть маленькі сільські навчальні заклади з мінімальною кількістю учнів.

Тим часом сьогодні Україна вийшла у континентальні лідери за кількістю педагогів в перерахунку на кількість учнів — в середньому на одного викладача припадає вісім школярів. В Європі ця пропорція — 1 до 15.

Однак вітчизняні педінститути, на думку Інни Совсун, екс-заступника міністра МОН, дають системний збій. Совсун зізнається: вона була шокована, дізнавшись, що нинішнього року прохідний бал у вищ на спеціальність "вчитель фізики" становив 100,8 (максимальний прохідний бал у вітчизняних вишах — 200). Для порівняння: щоб стати студентом юрфаку Києво-Могилянської академії, потрібно набрати 185 балів.

Тобто в педінститути в переважній більшості вирушають за знаннями ті, кого більше нікуди не беруть, а в ПТУ йти не хочеться. Саме ці аутсайдери освіти і стануть авангардом реформи галузі, констатують в МОН. Правда, навіть не всі вони підуть в школу, де педагоги з максимальним стажем роботи отримують 4-5 тис. грн на місяць.

“У нас зараз є хороша вчителька,— зізнається Горбачов.— Але я не можу її навантажити класним керівництвом. Тому що вона закінчила свої уроки і відразу втекла. Куди втекла? Підробляти. Хіба може вона на такі гроші жити?"

Таким чином, бідність стає найсильнішим гальмом реформи в галузі, яка працює на майбутнє. “У нас ще немає в суспільстві розуміння, що не буває безкоштовної освіти. Все коштує грошей",— з жалем констатує Горбачов.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.