Люди. Діджей

Обід з Анастасією Топольською

Найвідоміша у світі українська діджейка про те, в якій країні сьогодні проходять найкращі вечірки

За салатом з буряка з козячим сиром найвідоміша у світі українська діджейка розповідає про те, чому виступає в Москві та в якій країні сьогодні проходять найкращі вечірки

Оксана Мамченкова

 

 

П'ять запитань Анастасії Топольській:
П'ять запитань Анастасії Топольській:

_______________________________________________

Ваше найбільше досягнення?

Думаю, це те, чого я домоглася в кар'єрі, поєднуючи її з вихованням дочки.

Ваш найбільший провал?

Невдача в сімейному житті — з першим чоловіком ми зважилися на створення сім'ї, оформили її, у нас була дитина, але ми не впоралися.

На чому ви пересуваєтеся містом?

У мене немає машини, є велосипед, але найбільше я люблю самокат. Він компактний і швидкий. Це наш улюблений із дочкою засіб пересування. Дуже піднімає настрій мені та оточенню.

Остання прочитана книга, яка справила на вас враження?

Брати Карамазови Федора Достоєвського. Я взяла цю книгу минулого року на відпочинок, коли у мене була депресія. І дуже вдало — там є такий персонаж Альоша Карамазов, який вивів мене з похмурої пелени. У Достоєвського мені дуже подобається те, як він поєднує морок із психологією.

Кому б ви не подали руки?

Думаю, в моєму житті немає такої людини. Мені здається, що, яким би злом не була людина, я не повинна продовжувати це кільце ненависті та презирства. Напевно, я схильна до того, щоб давати шанс.

Щоб зустріти в Києві Анастасію Топольську, найзатребуванішого в світі українського діджея, слід бути терплячими. В чітко і заздалегідь розписаному графіку електронниці поміщається до шести вечірок на тиждень і майже всі частини світу — Америка, Європа й Азія. Тому про зустріч із нею наприкінці серпня НВ домовилося ще в середині липня.

Для обіду Nastia — під цим псевдонімом її знають у світі музики — вибирає The Cake, заклад з просторим залом у центрі столиці. Тут лаконічне меню, що складається переважно з салатів і десертів, і стійкий аромат ванілі в повітрі.

Топольська приходить з невеличким запізненням і не одна — в компанії свого бойфренда Сергія Лещенка, народного депутата від Блоку Петра Порошенка. Колишній журналіст, відомий завдяки гучним розслідуванням корупції у вищих ешелонах влади, просить дозволу приєднатися до нас за столом і обіцяє не заважати розмові. На підтвердження своїх слів швидко дістає ноутбук і береться за роботу.

Мені подобається зараз у Румунії — люди там добре освічені в сенсі електронної музики

Про свої стосунки зіркова пара оголосила кілька місяців тому за допомогою соціальної мережі Фейсбук. Їхні читаті, сумарна кількість яких сягає 300 тис. осіб, бурхливо зустріли цю новину. Кожен спільний допис закоханих викликає ажіотаж.

— Нам було цікаво, як люди відреагують на те, що депутат зустрічається з діджеєм, оскільки я таких історій не чула,— каже Топольська.

— А ви не думали...

— Розлучитися? — перебиває мене зі сміхом Лещенко. Коли розмова стосується особисто його, обіцянку не втручатися Сергію виконати не вдається.

— ...не афішувати відносин? — закінчую я своє питання.

— Це рано чи пізно стало б відомо, тому добре, що ми самі про все заявили. Між нами все зрозуміло і немає жодних сумнівів,— каже Топольська.

Замовлення вона робить так само упевнено, як відповідає на мої запитання. Ледь зазирнувши в меню, просить приготувати для неї салат з буряком та козячим сиром, а ще принести курячий паштет. Вона вже куштувала тут ці страви і не хоче експериментувати.

Для себе прошу сирники з вишневим джемом — сніданки тут подають протягом всього дня. З напоїв ми обидві вибираємо чай зі свіжого листя м'яти.

— Я не була вдома 21 день та ось прилетіла вчора, а завтра відлітаю,— в очікуванні їжі Топольська починає розмову про працю та пов'язані з нею подорожі.

За той тиждень, що передував нашій зустрічі, під біти Nastia танцювали любителів клубної музики в п'яти країнах. Серед них Іспанія, куди влітку прагнуть всі європейські тусівники, й Угорщина, де Топольська вперше виступила на міжнародному фестивалі Sziget, який вважається однією з наймасштабніших і найякісніших музичних подій літньої Європи.

Такий ритм життя небагатьом до снаги, встигаю подумати я. Однак Топольська так живе вже давно.

— Я не сплю вже 12 років,— коротко описує свою кар'єру моя співрозмовниця.

Нам приносять їжу. Відламуючи хрустку булку і намазуючи її паштетом, Топольская згадує, як вчилася діджейській справі в Донецьку в далекому 2004‑му. Вдень вона опановувала ази маркетингу в місцевому університеті, а ввечері прямувала в клуб НЛО, де частенько збиралися багатолюдні студентські вечірки.

Причому спочатку Топольська працювала танцівницею. Вона й донині рада, що цей досвід у неї є. Адже суть діджеїнгу — змусити публіку танцювати в будь-який час дня або ночі.

Потім, опанувавши технічний бік професії, тобто навчившись зводити платівки, Топольська вдавался до самореклами.

— Коли я починала кар'єру, у нас в країні тільки з'явився інтернет, а значить, і можливість качати музику, знаходити інформацію. Тому я шукала назви й адреси українських клубів у різних містах, записувала на диски промомікси та надсилала їх поштою до клубів. Гадаю, так більше ніхто не робив.

Стратегія спрацювала, і Топольську почали запрошувати на виступи.

— Спочатку носом не крутиш,— розповідає вона про свої перші кроки в діджействі.— Так, тобі можуть не заплатити, можуть надати техніку, якою ти ніколи не користувався. Але коли розумієш, що це те справа, яку ти любиш і яку хочеш робити, не залишаєш собі альтернативи.

Тепер на батьківщині вона виступає лише в улюблених клубах і на обраних подіях. Серед них щорічний міжнародний фестиваль Стрічка, який Настя сама ж разом із друзями й організовує в арт-центрі Closer. Сюди запрошують найкращих артистів з Європи та Америки, що грають у різних напрямках — від мейнстріму до андеграунду.

Що ж до зарубіжних виступів, то тут Топольська проходить аналогічний шлях. Спочатку вона приймала запрошення більшості промоутерів, виступаючи навіть у невеликих клубах. Потім доросла до багатотисячних фестивалів і клубів найвищого рівня на зразок лондонського fabric і берлінського Panorama Bar. При цьому в її репертуарі є місце міксам у різних стилях, серед яких техно, хаус і драм-н-бейс.

Однак саме сьогодні вона готується до радикальних змін.

— Мені стало нудно. Хочеться грати складнішу музику — аж до того, що, коли людина не знається досить глибоко на клубній культурі, вона не зрозуміє мого сету, їй буде нецікаво.

— Запрошень, напевно, стане менше,— припускаю я.

— Я, безумовно, менше виступатиму — це мій план на наступний рік,— погоджується Топольська.— Хочу більше часу проводити вдома, перестану шукати нову музику похапцем на тугому інтернеті у готелях. Підніму гонорар і буду ретельніше перевіряти клуби, які планую їхати. Відчуваю, що після того мейнстріму, який я пройшла, можу собі це дозволити.

раст
ЕЛЕКТРОННІ ТРУДИ: Звичайний робочий графік Анастасії Топольської — шість вечірок на тиждень, нерідко в різних країнах

За останні два роки Топольська кілька разів виступала в Москві та цього факту не приховує.

— Чому ти не кинула виступати в Росії, як це зробили багато українських артистів? — цікавлюся я.

— Мені подобається виступати в Москві, як не хотіли б люди почути протилежне,— різко відповідає Топольська.— Там класна та освічена аудиторія, яка готова вислухати будь-які, навіть найскладніші історії.

Діджей розповідає, що давно перестала їздити в інші російські міста, а в Москві виступає тільки в одному клубі — Arma 17, із засновниками якого її пов'язує давня дружба. Топольська зізнається, що своїм професійним розвитком багато в чому завдячує колегам з Arma 17. Це також єдиний клуб, чиїм резидентом, тобто постійним артистом, вона погодилася стати.

Українська сцена розвивається в правильному напрямку

Arma 17 вважається одним з найпросунутіших у своїй країні та має хорошу репутацію за кордоном. Міжнародне профільне видання про електронну музику DJmag регулярно включає його у свій рейтинг найкращих клубів світу — такого визнання не досяг жоден інший клуб Росії.

— У цьому клубі я взагалі не заробляю грошей, але отримую можливість розвиватися й експериментувати,— продовжує пояснювати Топольська.— Не бачу причин, чому я маю відмовлятися від тісних і дружніх стосунків. Щоб просто крикнути, що я патріот? Це було б безглуздо і неблагородно з мого боку. Команда та публіка, з якими я там працюю, вміють відрізняти пропаганду від дійсності та самі розуміють, в якій утопії перебуває Росія.

— Власне, це ліберальна тусовка, їх щемить сам Путін,— підключається до розмови Лещенко.

— Клубну культуру багато хто асоціює перш за все із наркотиками,— я перескакую на іншу слизьку тему.

— Я абсолютний аутсайдер у цьому сенсі,— спокійно відповідає Nastia.— Особисто я ніколи не пробувала, про це знають всі мої друзі та промоутери, з якими працюю. Хоча вважаю, що наркотики — невід'ємна частина клубної культури, без них не було б розвитку електронної музики. Найпросунутіші країни Європи досить лояльні в цьому питанні. У Східній Європі до клубної культури ставляться упереджено через наркотики, але в розмовах все здається темнішим, ніж є насправді. Просто існує таке поняття, як культура споживання, яка стосується якості, заходів та цілі, й кожен має право робити свій вибір.

Після цієї тиради Лещенко, не стримуючи усмішки, вставляє в інтерв'ю чергову ремарку:

— Я вже бачу заголовки про дівчину Лещенка та наркотики.

 

Виливаючи в чашку решту чаю, я цікавлюся у Топольської, де сьогодні проходять найяскравіші та наймодніші вечірки. Відповідь дивує.

— Мені подобається зараз у Румунії — люди там дуже добре освічені в сенсі електронної музики. Завдяки місцевим промоутерам у країні швидко розвинулася ця культура. Найвідоміші у світі тусовки тепер там.

Є і такі країни, які розчарували мою співрозмовницю. Ще два роки тому вона захоплено готувалася до виступів у Японії, а тепер визнає: тамтешні клуби стали нудними та зупинилися в розвитку.

— А якою здається українська сцена? — продовжую допитуватися я.

— Україна більше не та дивна країна, про яку ніхто нічого не чув і не знає. Вихідців звідси, які голосно заявляють про себе у світі, зараз, здається, навіть більше, ніж росіян.

За словами Топольської, хоча клубна культура залишається для українців імпортною, а тому чужою, за останні два з половиною роки вітчизняні тусівники зробили якісний ривок.

— Українська сцена розвивається в правильному напрямку, причому бурхливий розвиток почався після революції гідності. Звісно, не станься кризи — все могло бути масштабнішим і потужнішим. Але сцена стала набагато здоровішою. Припускаю, що незабаром ми побачимо пік розвитку. Не в плані кількості, але в плані якості.

На думку Топольської, криза згуртувала місцевих промоутерів, які раніше були конкурентами, а тепер навчилися домовлятися та співпрацювати. А ще з'явилося нове покоління, яке стежить за трендами.

Моя співрозмовниця зазначає також зміни в західному клубному житті. Ще недавно в клубах Європи панувала музика в стилі хаус. Тепер на п'єдестал знову зійшло техно.

— Гадаю, майбутнє — за неформатом та діджеями, які сполучатимуть у сетах всього потроху,— прогнозує Топольська.

Наша зустріч добігає кінця. Салат в тарілці моєї співрозмовниці залишається майже весь, а їй вже треба поспішати, щоб в цей короткий приїзд на батьківщину встигнути подати документи на чергову візу.

— В Україні, якщо говориш, що ти діджей, багато хто уявляє собі щось на кшталт шкільної дискотеки,— озвучує наостанок Nastia те, що, мабуть, одразу збиралася заявити в інтерв'ю.— Насправді це потужний бізнес. Нідерланди заробляють на ньому €500 млн на рік. У Берліні клубний туризм досі є одним з головних джерел доходу в місті. Недооцінювати професію диск-жокея не варто.
© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.