Люди. Економіст

Влада темряви

Владислав Іноземцев про те, що ж відбувається в кабінеті Путіна

Професор Владислав Іноземцев, який має на Заході репутацію одного з найоб'єктивніших російських економістів, розповідає, що ж відбувається в кабінеті Володимира Путіна і в гаманцях його співгромадян

 

Іван Верстюк

 

 

Владислав Іноземцев, директор Центру досліджень постіндустріального суспільства і професор Вищої школи економіки в Москві, зараховує себе до переконаних критиків путінського режиму і здебільшого перебуває у Відні. До Росії навідується зрідка, хоча його ім'я не просто добре відоме в тамтешньому інтелектуально-ліберальному середовищі — його вимовляють з повагою.

Та й сам Іноземцев не дає про себе забути: він багато пише для російських видань – для колись флагмана ділової журналістики Ведомостей, уславленого розслідуваннями РБК і рупора середнього класу Сноба. Щоправда, іноді за свої публікації йому доводиться писати пояснювальні записки для прокуратури.

НВ зустрілося з Іноземцевим у Києві, куди він приїхав читати лекції. Російський професор, уподобавши веранду одного з ресторанів мережі Желток, замовив собі каву і заходився багатослівно відповідати на питання, постійно підкреслюючи, що Росія – це не Україна, російська економіка істотно відрізняється від української, а російські олігархи працюють і приймають рішення, перебуваючи в зовсім інших відносинах з владою. Втім, почалася розмова з найцікавішого — з можливого наступника російського президента.

- Нещодавно з подачі Володимира Путіна перший заступник голови його адміністрації В'ячеслав Володін став спікером Думи. Ви писали нещодавно, що Володін може стати наступником Путіна в довгостроковій перспективі. Чому він, чим він зручний для Путіна?

- Якщо дуже коротко, тому що Володін — це людина, яка більше за будь-якого іншого гравця контролює російську політичну еліту. Він особисто відібрав усіх кандидатів у новий склад Державної Думи, переглядаючи партійні списки і затверджуючи кандидатів.

Володін брав безпосередню участь в рекомендуванні до виборів понад 20 губернаторів і сприяв призначенню майже 200 віце-губернаторів у різних регіонах країни. Коли Путін зачитуватиме своє чергове послання до Федеральних зборів і в залі сидітимуть депутати, сенатори і губернатори, більше половини з них своєю кар'єрою так чи інакше будуть зобов'язані особисто Володіну.

Зараз Володін починає просувати своїх людей в уряд — в перспективі він зможе контролювати більшу частину всіх високопосадовців у країні. Ніхто не має нічого подібного. Коли говорять про Медведєва, про Шойгу як про спадкоємців або називають Дюміна, колишнього охоронця Путіна, нині губернатора Тульської області, це навряд чи може бути настільки ж серйозним. Кожен з цих людей контролює значно меншу частину еліти.

Крім того, Володін – росіянин, на відміну від тувинця Шойгу, в Росії на виборах цей чинник був і залишиться дуже значущим.

- Чи естонця Вайно, який нещодавно очолив Адміністрацію президента Росії.

- Вайно взагалі не учасник публічного політичного процесу і навряд чи коли-небудь стане. Крім того, Володін виграв кілька вельми конкурентних виборчих кампаній ще в 1990-ті роки. Тобто він знає, як працювати з публікою; він харизматичний; він часто займає позицію "і вашим, і нашим" – курируючи в адміністрації відносини із судами, з МВС, з іншими силовиками, контролюючи "Болотну справу".

Що призвело до його призначення? Мені складно сказати. Відхід Сергія Іванова [екс-голова президентської Адміністрації], який всі оцінювали дуже драматично, я б таким не вважав. Іванов – неефективний управлінець, і тільки тривалі та довірливі відносини з Путіним приводили до того, що він обіймав високі посади.

Опонувати Путіну не буде зараз ніхто
Владислав Іноземцев, професор Вищої школи економіки в Москві

- Чи входять у функції голови президентської Адміністрації комунікації з олігархами?

- З Ротенбергом, Тимченком, Сєчиним, Міллером, Чемезовим та іншими Путін спілкується безпосередньо. Він може їм зателефонувати, вони можуть йому зателефонувати. Питання розв'язуються без будь-яких «комунікаторів».

Що ж до олігархів попередньої хвилі, більш-менш самостійних людей на кшталт Фрідмана, Потаніна, Прохорова, Дерипаски, тут є цілком підкреслена дистанція. Великі бізнесмени виводять достатньо великі обсяги коштів із Росії, розуміючи, що гарантій для бізнесу в країні немає. Альфа-груп Фрідмана повністю переїхала в Люксембург, називаючись тепер Letter One. Прохоров теж розпродає активи. І тут особливого діалогу немає, оскільки домовлятися нема про що.

Останні домовленості вибудовувалися перед Олімпіадою в Сочі, коли влада робила вигляд, що Ігри фінансуються не тільки з бюджету, але й на комерційних засадах. Тоді пропонували: побудуйте ось такий об'єкт, а ми вам десь скинемо податки, десь надамо вигідні держконтракти. Зараз цього немає взагалі. Ідея діалогу з олігархами — це для Росії етап, який давно залишився в минулому.

- Чи здатен хтось із нинішнього кола Путіна йому опонувати, пропонувати свої ідеї?

- Ні. Опонувати Путіну не буде зараз ніхто. Путін вказує, що потрібно робити, і люди роблять.

Хоча в економіці Путін не вважає себе фахівцем, і є щонайменше десять людей, до яких він прислухається. Це з "ринковиків" віце-прем'єр Ігор Шувалов, і голова Центробанку Ельвіра Набіулліна, міністр фінансів Антон Сілуанов, і навіть відставний міністр Олексій Кудрін, які деколи заходять до Путіна в кабінет. Але є і Сергій Глазьєв, і Андрій Бєлоусов, я вже не кажу про Сєчина і Патрушева, які стверджують, що потрібно і далі будувати мало не планову економіку і що все Росії вдасться.

Тому економічні реформи йдуть вкрай повільно. Роками обговорюється пенсійна реформа. Підвищуємо, не підвищуємо податки — незрозуміло. Начебто потрібно під час кризи обмежити рух капіталу, але цього не робиться. І не тому, що Путін думає інакше, а тому, що в економіці він побоюється радикальних змін. Нехай все як іде, так і йде. Філософія Путіна: не нашкодити, всіх послухати, нічого особливо не роблячи.

У внутрішній політиці є силовики, які розповідають про нові Майдани, які нібито інспіруються іноземними агентами і зайдуть до Москви.

У зовнішній політиці Путін нікого не збирається слухати. Люди на кшталт тих-таки бізнесменів приходили до нього під час референдуму в Криму і говорили: "Вово, що ти робиш?". А він їм: "Я займаюся історією, а ви тут бабло рахуєте". У питанні України на Путіна ніхто вплинути не може.

- Питання про економіку. Нещодавно російському уряду вдалося розмістити єврооблігації на $1,25 млрд, причому під добру ставку. І ніякі санкції не завадили.

- Це логічно, бо в Європі вже почали приймати вклади з негативною прибутковістю. Я думаю, ми могли б залучити і $10 млрд, якби Мінфін цього захотів. Немає жодних санкцій проти РФ щодо запозичення. Є санкції проти російських компаній. Єдиний нюанс в тому, що в проспекті євробондів потрібно вказувати, що гроші не підуть на фінансування цих держкомпаній. Ну і розміщення паперів проводить тепер не якийсь Commerzbank або Barclays, а ВТБ.

А те, що великі компанії не можуть отримати кредити, закрило можливості залучення капіталу і для маленьких компаній. Єдиний кран, з якого течуть боргові гроші, залишився у самій РФ – і це тільки додатково зміцнило позиції держави в економіці.

раст
ОБМІН ЦІННОСТЯМИ: Владислав Іноземцев — частий гість інтелектуальних дискусійних майданчиків у країнах ЄС та Україні

- А ви не думали, що самі росіяни і скупили свої євробонди, щоб показати, що Росія може виходити на міжнародний ринок капіталу?

- Про це активно йшлося під час попереднього розміщення євробондів, коли було набагато більше напруги. Але не зараз, інакше це стало б відомо на ринках. Я думаю, що це гроші якихось арабських фондів, азійських. Наступного року держава буде позичати більше, до $10 млрд, бо в проекті бюджету поки що немає серйозного підвищення податків.

- Путін на зустрічі з керівниками партій, які пройшли в Думу, кілька разів сказав, що треба терміново щось вирішувати з бюджетом, але до конкретики не вдався. Що там за проблеми?

- Там насправді багато проблем. Діра становитиме близько 2,5 трильйона рублів за 2016 рік. Причому це діра за нафти в $50 за барель. Зараз вона торгується по $39. Відповідно, дефіцит може навіть трохи зрости.

Для закриття дірки є два резервні фонди. Це власне Резервний фонд, в якому залишилося 4 трлн рублів, і Фонд національного добробуту, в якому формально 7 трлн, але з них, думаю, вже 2,5 трлн розсунуті в різні вигідні проекти на кшталт залізниці в нікуди, стадіону ні про що тощо. Це було ще раніше зроблено, коли здавалося, що все добре. У будь-якому разі, я думаю, там зараз ще близько 4,5 трлн теж є. Тобто десь близько 9 трлн рублів в скарбничці лежить. Це може фінансувати систему ще роки два з половиною.

- Але резерви Центробанку – $400 млрд, це 25 трлн рублів.

- Дивіться, зараз ми маємо $60 млрд у Резервному фонді та приблизно $80 млрд у ФНД. Загалом в уряду $140 млрд. Ці гроші є частиною резервів Центробанку. Коли гроші резервних фондів вичерпаються, то Центробанк скаже: все, у вас нуль. Він не може витрачати ці гроші на фінансування дефіциту бюджету або на пенсійний фонд, а виключно на те, щоб підтримувати рубль в разі атаки на нього. І продавати валюту, якщо приходять продавці рублів, припустімо, для закупівель з імпорту.

Відповідно, коли щороку ми маємо дірку в 3 трлн рублів, це приблизно $50 млрд, або 3,5% ВВП, то потрібні якісь джерела її покриття. Хотіли продати кілька держкомпаній – Роснефть, Башнефть, пакет акцій в Алмазах России-Саха і ще якісь середнього розміру корпорації. Це все могло дати в кращому разі $15 млрд. Але навіть це поки не продається, бо йде велика внутрішня боротьба.

- Я дивився показники реальної зарплати в Росії, вони суттєво падають. Як росіяни переживають економічні труднощі?

- Спокійно. По-перше, на відміну навіть від 2009 року цей процес іде повільно. Тобто з 2014 року доходи реально впали відсотків на 12-15. Це насправді не багато. Що народ робить одразу? Він одразу ж забуває про плани купити нову машину, зробити великий ремонт у квартирі. І начебто нічого страшного, від цього свідомість не перевертається. Голодувати ніхто не почав.

Друге, в Росії, як у жодній європейській країні, є гігантська різниця в цінах. Якщо ви живете в Москві, то у вас в межах, умовно кажучи, одного кілометра від вашого будинку розташований магазин, скажімо, Азбука вкуса, де ціни вдвічі вищі, ніж у Парижі, є Пятерочка або Перекресток, де нормальна якість і ціни вдвічі нижчі, та трохи подалі Ашан, де ціни ще вдвічі нижчі. І коли починається погіршення ситуації, люди з Азбуки переходять у Пятерочку, а з Пятерочки – в Ашан. Це певне падіння самооцінки, але не надто велике падіння реального рівня споживання.

Плюс народ не перестає ходити в ресторани, але він просто перестає там багато замовляти. Замість першого, другого і третього беруть тільки друге і чай. Тобто кількість візитів залишається такою самою, а середній чек падає вдвічі. Народ починає "втискатися".

- А як почувається Росія без імпортних продуктів продовольства?

- Не дуже добре, бо на цій підставі почалася фальсифікація виробництва багатьох продуктів харчування. Мені свого часу Вадим Димов, президент і власник ковбасного концерну Дымов, розповідав цікаві речі на цю тему. Один з небагатьох продуктів, яким Росія повністю забезпечена,— це курятина. Є навіть певний надлишок її. І Димов каже, що запроваджуються санкції — й одразу ж злітають ціни на курятину страшенно.

- Тобто санкції вигідні місцевим виробникам курятини?

- Можливо. А причина в тому, що ледь запровадили санкції, одразу ж сильно підскочила в ціні свинина, у постачанні виник дефіцит. У результаті виробники зменшили кількість свинини в ковбасі та замінили її частково індичкою і куркою, як наслідок, з'явився великий попит на курку.

Дуже багато скандальних випадків, коли сметана починає плавитися, якщо до неї запальничку підносиш, що незрозуміла маса приходить замість нормального молока. Те саме щодо сиру, величезна кількість фальсифікату. Смакові якості продукції знизилися достатньо сильно.

Є такий православний аграрій, Василь Бойко-Великий, дуже суперечлива людина. У нього є компанія Рузское молоко – від назви невеликого підмосковного міста Руза. Дуже відомий виробник, але не без дивацтв: звільняє працівників, які живуть у цивільному шлюбі, тих, у кого дитина не хрещена. Навіть штрих-код на всіх його продуктах перекреслений навхрест, ніби це диявольська мана. Але в нього якість завжди була дуже доброю. І зараз у нього справи круто пішли вгору, бо й молоко, і сметану, і сир робить чудові.

У мене є знайомий на Алтаї, який ще до всіх цих санкцій, чисто з цікавості почав виробляти там французькі сири. Зараз він добре заробляє, оскільки автентичних французьких сирів на ринку немає – але не може сильно розширити виробництво, бо необхідного за якістю молока теж в його регіоні в потрібній кількості не виробляють.

У більшості секторів сільського господарства та обробки проблем багато. Через контрсанкції обсяги аграрного виробництва зростають, а якість знижується. Хоча, повторю, не дуже й багато людей вважають все це тими труднощами, які здатні утримати Росію від «вставання з колін». Підтримка влади дуже сильна, а альтернативних варіантів відповідей на основні виклики, з якими стикається країна, практично не чути.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.