Світ. Колумбія

Мир із перепонами

Після півстолітнього кровопролиття Колумбія прагне загасити вогонь громадянської війни

Після півстолітнього кровопролиття Колумбія прагне загасити вогонь громадянської війни. Піти на замирення заважають образи мирного населення на повстанців, які чинили тяжкі злочини, та недовіра до власного президента

 

Анна Павленко

 

 

У 1991 році колумбієць Херардо Агудело служив в армії та патрулював райони, де ще з середини 60‑х можна було наштовхнутися на засідку бійців Революційних збройних сил Колумбії (ФАРК). “Коли я говорив з людьми в маленьких містечках і селах, мені було сумно чути, що ті звикли до них [бойовиків]",— згадує у розмові з НВ 44‑річний Агудело, нині — власник власного бізнесу в Боготі.

Ліві радикали з ФАРК, які зі зброєю в руках вирішили боротися з нерівністю між бідними і багатими, орудували переважно у віддалених сільських регіонах Колумбії, вважаючи себе їх власниками. Наприклад, вони могли заходити в будь-які двері, їсти і пити за рахунок господарів. "Йдучи, вони казали людям, що захищають їх і чекають на таке само ставлення до себе",— згадує розповіді місцевих жителів Агудело.

Протистояння між офіційною владою і ФАРК тривало 52 роки, забравши кілька сотень тисяч життів, і весь цей час, за словами Агудело, селяни терпляче чекали, коли ж озброєні люди підуть з їхніх земель.

2 жовтня в країні відбувся загальнонаціональний референдум про мирну угоду з ФАРК, яка мала покласти край найдовшому військовому конфлікту в західній півкулі. Напередодні, після чотирьох років переговорів, цю угоду підписали чинний президент Колумбії Хуан Мануель Сантос і лідер повстанців Родріго Лондоньо Ечеверрі.

І хоча Сантос цього року навіть нагороджений за свою ініціативу Нобелівською премією миру, референдум "прокатав" угоду: понад 50% громадян Колумбії, які проголосували, висловилися "проти".

Серед противників угоди був і Агудело. Сказати "ні" мирній угоді його, як і багатьох колумбійців, змусила низка спірних положень. Серед них часткова амністія або пом'якшення кримінальної відповідальності за тяжкі злочини для бойовиків ФАРК, державне сприяння політичній діяльності цієї організації і невизначеність щодо компенсаційних виплат мирним жертвам конфлікту.

Про недосконалість запропонованого Сантосом варіанту мирної угоди не раз заявляв і екс-президент Колумбії Альваро Урібе. Напередодні референдуму він розгорнув масштабну кампанію проти договору з ФАРК, яка виявилася успішною на тлі безпрецедентно низького рейтингу чинного президента. За даними весняного опитування, Сантоса підтримують лише 13% колумбійців, і це найнижчий показник лояльності до президента в історії країни.

"Тепер Сантосу, ослабленому результатом референдуму, доведеться зробити низку поступок прихильникам Урібе, не зруйнувавши при цьому делікатного балансу, над створенням якого чотири роки працювали переговорники",— окреслює наступне завдання новоспеченого нобелівського лауреата Фултон Армстронг, запрошений доцент Центру латиноамериканських досліджень Американського університету у Вашингтоні.

При цьому всі опитані НВ експерти, як і громадяни Колумбії, переконані: незалежно від переговорів щодо нової редакції угоди в цій південноамериканській країні тепер запанує мир — цього хочуть і пересічні громадяни, і ліві радикали. "Ми всі — і ті, хто голосував "за", і ті, хто голосував "проти" — від щирого серця хочемо миру в Колумбії",— каже Агудело.

раст
ВИЙТИ З МОРОКУ: У захованих посеред джунглів повстанських таборах бійці ФАРК стежать за триванням мирних переговорів, намагаючись уявити своє майбутнє за межами партизанських укриттів
Повстанці чи злочинці?

Сьогодні в центрі колумбійської столиці можна знайти дорогі бари і ресторани, рівню яких позаздрили б найвимогливіші громадяни Лондона чи Рима. А от у сільській місцевості лише 62% домогосподарств забезпечені газом і мають водогін. З опитаних у 2015 році національним дослідницьким управлінням (DANE) голів колумбійських родин 62% визнають, що їхніх доходів бракує на купівлю найнеобхіднішого.

Утім, соціальне розшарування завжди було гострою проблемою для Колумбії. Це одна з країн з найбільш вираженою нерівністю у сфері розподілу землі, стверджує Нед Літлфілд, аспірант в галузі політології Брандейського університету, чиє дослідження присвячене збройному конфлікту в Колумбії.

Саме земельне питання в середині ХХ століття посварило з владою прихильників комуністичної ідеології, які організували на південно-сході країни, в Маркеталії, аграрну комуну. 1964 року, надихнувшись кубинською революцією, вони зажадали розширення власних земельних прав. У відповідь колумбійська влада надіслала до регіону регулярні війська.

Комуна була розгромлена, а вцілілі селяни втекли до джунглів. Так зародилося ФАРК, найбільше в сучасній Колумбії повстанське об'єднання, внесене США і ЄС до переліку терористичних організацій, яке експерти називають серед найбагатших повстанських угруповань у світі.

За десятки років протистояння на рахунку партизан накопичилося чимало злочинів: від викрадень, здирництва й експлуатації дитячої праці до вбивств і терактів. Від 1964 року громадянська війна в Колумбії забрала, за різними підрахунками, від 220 тис. до 260 тис. життів, змусила 6 млн осіб покинути свої оселі. Ще 40 тис. колумбійців побували в заручниках у повстанців — протягом декількох днів, тижнів, а деколи навіть років.

Головним джерелом доходу для ФАРК стала наркоторгівля. У Колумбії, визнаній у 2015 році найбільшим виробником кокаїну в світі, учасники угруповання протягом десятиліть торгували наркотиками самостійно та стягували данину з інших торговців. За оцінками експертів, цей бізнес щорічно приносив повстанцям $500-600 млн, і сьогодні активи ФАРК фахівці оцінюють у $10,5 млрд.

Серед бійців організації — жінки та чоловіки різного віку, чимало з яких колись були бідняками-селянами. Загалом вони контролюють значні території на півдні та сході Колумбії, де вирощують коку, а також прикордонні райони. Там, де панує ФАРК, йому підпорядковано все, навіть школи і магазини, стверджують місцеві жителі. Тут немає держави, кажуть вони.

У 2001 році вплив організації поширювався на третину території країни, а кількість бійців сягала 20 тис. Але вже наступного року новим президентом Колумбії був обраний Альваро Урібе, і саме з ним пов'язують посилення наступу на повстанців. За подальший час декотрі лідери ліворадикального руху були вбиті, а кількість бійців скоротилася як мінімум втричі.

Деморалізоване повстанське угруповання в 2011 році очолив Родріго Лондоньо Ечеверрі, що дістав під час навчання в Радянському Союзі прізвисько Тимошенко. Незабаром він заявив про готовність вести переговори з владою.

Відкинутий мир

Якщо жителі сільських районів, налякані безкарністю озброєних бойовиків, під час референдуму частіше голосували за мирну угоду, далекі від зон конфлікту городяни переважно голосували проти. Графу "проти" вибрав і 23‑річний перекладач і програміст з Боготи Моно Валенсія.

На його думку, вибачення, які напередодні референдуму публічно виголосили лідери повстанців населенню країни, звучали нещиро. Валенсію також обурило заперечення партизанами своїх зв'язків з наркоторгівлею і приховування величезних статків. Колумбієць переконаний: поки всі кошти ФАРК не будуть задекларовані, учасники організації не мають права йти в політику.

“Уявіть тільки: член ФАРК з прихованою необмеженою кількістю коштів опиняється серед чиновників, яких тільки і турбують гроші. Зрештою вони торгуватимуть владою і голосами",— описує свої побоювання Валенсія.

Багатьох колумбійців турбує також можливе підвищення податків для фінансування демілітаризації та виплати компенсацій жертвам громадянської війни. Проте найбільше вони незадоволені наміром держави підтримувати політичну діяльність активістів ФАРК, а також тим, що партизани, які зізналися у злочинах, можуть бути звільнені від тюремного строку на користь соціальних робіт.

Не схвалені виборцями й спроби президента Сантоса напередодні референдуму маніпулювати громадською думкою. "Якщо ті, хто голосує "проти", переможуть, ми повернемося до того, що було шість років тому,— до збройного конфлікту",— заявляв Сантос.

"Багато хто, і я також, сприйняли це як загрозу",— обурений Агудело, який голосував "проти". Однак самі учасники ФАРК висловили намір зберегти мир незалежно від результатів волевиявлення.

 



ВСЕ В БЕЛОМ: Президент Колумбии Хуан Мануэль Сантос (слева) и лидер ФАРК Родриго Лондоньо Эчеверри скрепляют рукопожатием подписанное ими мирное соглашение 26 сентября в колумбийской Картахене

УСІ В БІЛОМУ: Президент Колумбії Хуан Мануель Сантос (ліворуч) і лідер ФАРК Родріго Лондоньо Ечеверрі скріплюють рукостисканням підписану ними мирну угоду 26 вересня в колумбійській Картахені


 

Також важливу роль у результатах референдуму зіграла нелюбов колумбійців до чинного президента. За словами Оскара Кардони, 31‑річного вчителя комп'ютерних наук з Медельїна, другого за величиною міста Колумбії, чимало його співгромадян сплутали референдум з президентськими виборами.

"Люди [помилково] вирішили, що, голосуючи "за", вони підтримають президента",— стверджує Кардона. На референдумі сам він висловився за мир і дуже незадоволений результатами плебісциту.

"Це була найпростіша і найдоступніша можливість змінити все в країні",— шкодує Кардона.

Тому, що інформаційна кампанія перед референдумом стала нагадувати передвиборчі перегони, сприяв і опонент Сантоса — екс-президент Урібе. "Як і решта шокових подій останніх місяців, зокрема голосування Великої Британії за Brexit, підсумки референдуму стали результатом сплеску націоналістичного популізму",— робить висновок Армстронг з Американського університету.

Дивіденди мирного життя

Попри тривалу громадянську війну та характерний для країн у розвитку нерівномірний розподіл доходів, останніми роками експерти відносять Колумбію до найсильніших економік Латинської Америки. 2015 року ця країна продемонструвала найкращий показник зростання ВВП у регіоні — 3,1% після стабільного зростання в середньому на 4,8% в 2010-2014 роках.

"Колумбія стала регіональним хабом для багатьох міжнаціональних компаній, а дипломатичні відносини допомогли зміцнити економічне становище, інфраструктуру та [сприяли] розвитку багатьох галузей",— підтверджує житель Боготи Агудело. В країні зросла купівельна спроможність, а рівень безробіття впав до однозначних чисел після рекордних 14% кілька років тому, констатує Кардона з Медельїна.

Економічним поліпшенням країна зобов'язана зокрема тиші в протистоянні з партизанами, переконаний Хуан Карлос Ідальго, експерт з Латинської Америки з Інституту Катона у Вашингтоні. Економічні дивіденди від миру Колумбія почала отримувати вже від старту переговорів із повстанцями, підкреслює він.

А тепер, навіть незважаючи на результати народного референдуму, аналітики прогнозують Колумбії довгостроковий мир. За спостереженнями Літлфілда, сьогодні обидві сторони налаштовані на демобілізацію і роззброєння. І хоча неясно, коли Сантос і Урібе досягнуть згоди щодо нової редакції мирного договору, чи схвалить поправки ФАРК і як проголосують за них колумбійці, рано чи пізно документ набуде чинності.

Утім, крім світу, Колумбії потрібна грамотна економічна політика, яка зможе забезпечити інфраструктурою віддалені куточки країни і скоротити соціальне розшарування, яке тривалий час підживлювало громадянський конфлікт. Це непросте завдання для розділеної горами та джунглями країни, в якій жителі Карибського узбережжя на півночі не відчувають зв'язку зі співгромадянами, які мешкають у тропічних лісах південного сходу.

"Якою мірою колумбійський уряд будуватиме інфраструктуру, яка підключить до національної економіки величезні занедбані простори країни, такою мірою мир живитиме процвітання",— підсумовує Армстронг.
© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.