Країна. Забудова столичних околиць

Хата скраю

Передмістя Києва забудовуються ударними темпами, що випереджають навіть столицю

Передмістя Києва забудовуються ударними темпами, що випереджають навіть столицю. Однак на нових жителів чекає розчарування — разом із дешевими квартирами вони часто отримують затори та старі комунікації, які не витримують збільшеного навантаження

 

Галина Корба

 

 

Придбати власне житло в Києві Андрій Атаманюк, уродженець Кам'янця-Подільського, зважився близько двох років тому. Довго прицінювався і нарешті обрав однокімнатну квартиру, але не в дорогій столиці, а в передмісті — в житловому комплексі Софія Київська, що розташований одразу за київською Окружною, в селі Софіївська Борщагівка. Втім, назвати це місце селом язик не повертається — на території колишньої пустки за останні кілька років виріс повноцінний міський мікрорайон з багатоповерховою забудовою та всією пов'язаною інфраструктурою — банками, магазинами, спортмайданчиками тощо.

Покупців приваблює близькість до столиці — до метро від їхньої Софії можна дістатися за 15 хвилин. А ще — демократична ціна квадратного метра: на сьогодні це 14 тис. грн за кв. м проти 25 тис. середніх київських розцінок у новобудовах. “Квартира тут [на Софіївській Борщагівці] коштувала приблизно на третину дешевше, ніж у спальному районі Києва,— підтверджує Атаманюк.— Зате повітря чистіше, поруч ліс і озеро, і добиратися на роботу зручно".

У передмісті реально стало придбати квартиру за $10-15 тис.
Володимир Даниленко, комерційний директор Альянс Новобуд

Популярність київських передмість серед охочих придбати власне житло в столиці — це тренд останніх п'яти років. І він лише збільшується.

Обсяги будівництва в столичних околицях почали зростати з 2005 року. І вже 2010‑го Київська область вийшла на перше місце в країні за кількістю введеного в експлуатацію житла, випередивши навіть безумовного лідера — столицю. І все завдяки будівельному буму саме в найближчих до головного міста країни населених пунктах.

Відтоді регіон не залишав першого рядка зведень Держкомстату. За підсумками 2015 року там здали в експлуатацію понад 1 млн кв. м житла, а в столиці — лише 753 тис. "квадратів".

Зараз на ринку приміської нерухомості тривають продажі в понад 260 житлових комплексах — це значно більше, ніж у Києві, каже Володимир Даниленко, комерційний директор компанії Альянс Новобуд, що здійснює будівництво житлових комплексів у Броварах. І це не межа — щомісяця на ринок виходить 5-7 нових проектів, і на всі є активний попит. “Після девальвації в передмісті стало реально купити квартиру за $10-15 тис.,— пояснює Даниленко.— А на тлі ненадійної банківської системи інвестиції в нерухомість передмістя стали реальною альтернативою депозитам".

З усіма незручностями

Комфортне життя Києвом не обмежується, переконують покупців забудовники і пропонують у столичних передмістях житло на будь-який смак: окремі багатоквартирні будинки, таунхауси, квартири з власними крихітними земельними ділянками і навіть цілі міні-міста із самостійною інфраструктурою.

Середня вартість квадратного метра під Києвом приблизно в півтора раза нижчі, ніж у столиці— близько 13,7 тис. грн. Але розкид цін дуже суттєвий: залежно від класу і розташування вони коливаються від 6,5 тис. грн до 21 тис. грн за "квадрат".

Приміський економваріант зазвичай обирають молоді люди віком 30-35 років, особливо сімейні та з дітьми. Щоб полегшити фінансове навантаження для цієї цільової аудиторії за умов кризи, в останні 3-4 роки забудовники вдалися до зменшення площі квартир — у середньому на 10%.

За масовим клієнтом за межі Києва потягнулись і столичні забудовники. Цього року будівництво масштабного житлового комплексу на 32 будинки у селі Гатне, неподалік виїзду на Одеську трасу, почала компанія Інтергал-Буд, яка раніше спеціалізувалася на столичному ринку. Свою роль зіграв все більший попит та низка переваг для самого забудовника. “Для девелопера такі проекти також дуже привабливі, оскільки вартість землі та фінансове навантаження нижчі, ніж у столиці,— пояснює Юлія Горох, комерційний директор Інтергал-Буду.— А місцеві чиновники та жителі зацікавлені в розвитку проектів і супутньої інфраструктури".

У таких комплексах, які власне будують у чистому полі, забудовники змушені створювати не тільки будинки та внутрішні комунікації, але також усю супутню інфраструктуру — дороги, дитячі садки та навіть школи.

Значно простіше прийти на все готове — ставити новобудови там, де все це вже є. Саме тому серед забудовників, як, утім, і серед покупців, мегапопулярні невеликі міста під Києвом. На правобережжі це Буча, Ірпінь, Вишгород, Петровське, Софіївська та Петропавлівська Борщагівка. На лівобережжі — Бровари.

У цих містах девелопери "навішують" нові об'єкти на старі комунікації. В результаті на тлі будівельного буму все частіше спалахують скандали — місцеві жителі виступають проти лавиноподібної появи нових багатоповерхівок.

З кожним новим будинком наше життя стає все гіршим 
Алла Петрова, громадський активіст із Вишгорода

Зокрема, в 30‑тисячному Вишгороді, за планами місцевої влади, до 2025 року мають збудувати 80 тис. кв. м житла, після чого число жителів міста потроїться.

Але вже зараз ситуація близька до катастрофи, бо вся інфраструктура створювалася ще в 1970-80‑х, нарікає Алла Петрова, активний учасник громадського руху проти неконтрольованої забудови у Вишгороді. За її словами, дитячі садки та школи переповнені, бо кількість дітей удвічі перевищує норму. Потрапити в поліклініку практично неможливо, а міські мережі не витримують збільшеного навантаження. “Нескінченні аварії на водопроводі або каналізації, перебої зі світлом, щоденні затори вранці через те, що всі їдуть на роботу до Києва,— обурюється Петрова.— А у міськради немає жодної стратегії щодо розв'язання цих проблем".

Активістка пропонує запровадити тимчасовий мораторій на будівництво нових багатоквартирних будинків та провести аудит технічних можливостей інфраструктури Вишгорода. І відновлювати забудову, лише переконавшись, що місто "потягне" нових жителів. “Із кожним новим будинком наше життя стає все гіршим,— каже Петрова.— Ми обираємо нашу владу, нашого мера, щоб він обстоював наші права. Не права людей з Вінниці, які придбають тут житло, і не права забудовників, у яких єдина мета — заробити".

раст
ЖИТТЯ В НЕВЕЛИКОМУ МІСТІ: Окремі житлові комплекси будують на пустирях і дістають сучасну супутню інфраструктуру. Інші вбудовуються в застарілі комунікації передмість, прирікаючи їх на ще більше зношування
Проблемне співжиття

Проблеми з інфраструктурою визнають і влада, і забудовники. Оновлювати міські мережі та будувати нові дитсадки — справа дорога та невигідна. Грошей, які забудовник платить як пайовий внесок, коли здає новобудову в експлуатацію, недостатньо, щоб розв'язати всі проблемні питання. Так вважає мер Вишгорода Олексій Момот.

До речі, його навесні затримали на хабарі від однієї з будівельних компаній. Після цього Момот звільнився під заставу і продовжував виконувати обов'язки градоначальника. Це теж одна з проблем містечок під Києвом — їхніх мерів все частіше затримують правоохоронці, підозрюючи у шахрайствах, пов'язаних із землею і будівництвом.

Але Момот говорить не про це, а про пайовий внесок, який для житлової нерухомості становить 4% від вартості об'єкта, а для нежитлової — 10%. “Але від внеску віднімається вартість усіх комунікацій, які простягаються до нового будинку. В результаті від 4% залишається хіба що 300-500 тис. грн",— скаржиться мер. Подібне "скорочення" відрахувань цілком законне — Момот пояснює його результатами роботи у Верховній Раді потужного будівельного лобі. Залишку грошей місту не вистачає на те, щоб створити відповідну інфраструктуру для нових жителів. Висновок: треба підвищувати розмір внеску.

З мером Вишгорода категорично не згодна Ольга Балицька, депутат Київради від фракції Самопоміч, член комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування. За її словами, податкове навантаження на будівельний бізнес в Україні й без того неприпустимо високе. Пайових внесків забудовників не беруть вже майже ніде в цивілізованому світі — їх замінюють податки на землю та нерухомість. Але навіть там, де схожа практика збереглася, внески в 2,5 раза менше, ніж в Україні.

"Пайовий внесок — це анахронізм родом з Радянського Союзу",— каже Балицька. Вона пояснює, що в Києві найвитратніше будівництво серед усіх європейських міст. Сукупні витрати забудовників "на потреби міста" становлять 15% від вартості будівництва, а в усьому світі — не більше 5%. Тому питання не в тому, скільки вони платять, а тому, мовляв, куди ці гроші витрачаються.

За те, щоб будівельний бізнес розвивався у передмістях, але без шкоди для тамтешніх мешканців, відповідає саме місцева влада, впевнена депутат. Перш ніж дозволити будівництво нового об'єкта, керівництву потрібно визначити, де можна будувати, на скільки поверхів і квартир, щоб комунальні мережі витримали це навантаження.

Зобов'язати забудовників побудувати разом з житловими будинками дитячий сад або школу теж реально, але для цього потрібно виставити відповідні вимоги ще на етапі надання земельної ділянки. "Влада повинна думати не про пайовий внесок, а про те, щоб розробити нормальний генплан міста",— пояснює Балицька. Вона вважає, що мерам просто вигідно видавати землю під забудову, зокрема й там, де будувати вже фізично неможливо. Отримавши гроші — часом не тільки до місцевого бюджету, але й до власної кишені,— градоначальники не думають про те, що буде з містом далі.

Ці застереження стають усе нагальнішими. Девелопери прогнозують, що попит на ринку київських передмість зростатиме й надалі. Отже, темпи забудови спадати не будуть. "Обсяг пропозиції житла в передмісті, який настільки швидко зростає, незабаром потребуватиме, як мінімум, розвитку потужної дорожньої мережі",— каже Горох з Інтергал-Буду. В інакшому разі на київські передмістя очікує повторення негативного досвіду Москви, де вже зараз щоденна поїздка до офісу перетворюється для жителів передмістя на годинні стояння в заторах.
© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.