Погляди. Творчий підхід

Показати клас

Креативність — одна з головних цінностей нашого часу. У всьому світі, але, на жаль, не в Україні

Креативність — одна з головних цінностей нашого часу. У всьому світі, але, на жаль, не в Україні

   

    

Антон Фрідлянд,
письменник

        

Кого ви уявляєте, коли чуєте визначення креативний клас? Копірайтера у підкочених штанах і з планшетом під пахвою? Дизайнера в футболці із потішним малюнком? І все? Термін представник креативного класу найчастіше сприймається як синонім слова хіпстер, але це, м'яко кажучи, некоректно. Автор визначення креативний клас, американський економіст Річард Флорида, трактує сферу діяльності цієї спільноти людей набагато ширше: наука і техніка, мистецтво та дизайн, індустрія розваг і медіа, юриспруденція, фінанси, охорона здоров'я та освіта. Все це разом Флорида називає економікою знань. Слово економіка невипадкове — представники креативного класу не тільки створюють нові джерела прибутку і робочі місця, але і змінюють глобальні правила гри. Найціннішим ресурсом сьогодні стали не золото і нафта, а нові ідеї. Щоб переконатися в цьому, досить поглянути на котирування акцій провідних IT-компаній.

Британський професор Джон Хокінс, фахівець в області креативної економіки, зауважує: "Творчість і економіка — поняття аж ніяк не нові, новизна полягає в характері і масштабах взаємозв'язків між ними". У 2001 році товарообіг креативної економіки становив $220 млрд і збільшився на 5% в рік. А в кризовому 2008 році оборот цієї сфери бізнесу досяг $592 млрд, тоді як середньорічне зростання дорівнювало 14%.

Привабливість креативного ресурсу давно усвідомили не тільки на рівні корпорацій, але і на державному. Окремі міста й цілі країни змагаються за звання найбільш креативних. Індійський Бангалор, світова IT-Мекка, розростається гігантськими бізнес-парками і навчальними закладами, які реалізовують програмістів. Влада ОАЕ інвестує мільярди доларів у проект Saadiyat Island, що включає в себе величезний мистецький центр, музей класичного мистецтва і морський музей. Амбітна мета — зробити Емірати одним з найважливіших культурних центрів світу.

Чи Україна може щось запропонувати світові в плані креативності? Безумовно! Наші айтішники обслуговують великі світові компанії. Створені українцями стартапи вистрілюють на міжнародному рівні. Український відеопродакшен користується авторитетом у західних студій. Цей ряд можна продовжувати довго.

Кого ви уявляєте, коли чуєте визначення креативний клас? Копірайтера у підкочених штанах і з планшетом під пахвою?

Чи підтримує держава креативну індустрію? Та не особливо. Замість будівництва технопарків — систематичні обшуки в IT-компаніях. Замість підтримки сміливих арт-проектів — гранти виключно для патріотичної пропаганди. Замість посилу світу "українці — креативна нація" — архаїчний аграрний образ дівчини з вінком в волоссі і колосками в руках. Набагато сумнішим в такій ситуації є той факт, що креативний клас не зустрічає підтримки і у суспільства.

Давайте згадаємо найгучніші фейсбучні скандали останнього часу. Театр на Подолі. Логотип конкурсу Євробачення в Україні. Невдоволення київськими муралами. Все це — приклади креативності, що не зустрічають підтримки суспільства через свою новизну, нестандартність, несхожість на те, що було до цього. І добре б мова йшла про ту частину соціуму, яка живе з парадигмою "від простих людей нічого не залежить". Але ні, тут ми маємо справу з прогресивної аудиторією Фейсбуку. Значить, не така вже вона і прогресивна? Чи непідготовлена до нових ідей?

Можливо, потрібно показувати приклади включення сучасної архітектури в історичний контекст до презентації будівлі Театру на Подолі, а не після неї? Може, треба більше говорити про те, що київський стріт-арт котирується у всьому світі? Може, взагалі, варто більше уваги приділяти конкурентній перевазі під назвою креативність? Хто цим повинен займатися? Креативний клас, хто ж іще!

Український PR-стратег Сергій Дідковський переконаний, що вітчизняний політикум практично ігнорує креативний клас: “У нас виборча система влаштована таким чином, що для входження в Раду потрібно використовувати ліві ідеї (зниження тарифів, підвищення зарплат і пенсій). Грубо кажучи, щоб бабусі проголосували. Однак така система вбиває баланс ідей". Втім, на думку Дідковського, креативний клас найменше схильний покладатися на підтримку держави — він сподівається в першу чергу на власні сили. Але коли ці сили доводиться регулярно застосовувати не для розвитку нових проектів, а для протистояння інертності держави і суспільства, накопичується втома, яка призводить до масового відтоку мізків.

Річард Флорида, згаданий на початку, стверджує, що в основі розвитку креативної економіки лежить принцип трьох Т: технологія, талант, толерантність. Технології сьогодні є загальнодоступними, а таланту нашому народу не позичати. Толерантності б побільше — тоді переможемо!

© 2014-2021, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.