Наука. Брати по космосу

Вони десь поруч

Гучне відкриття NASA дозволяє з упевненістю стверджувати, що у Всесвіті багато планет, схожих на Землю, а значить, пошуки життя — питання часу

Ні, інопланетян ми ще не знайшли. І тим не менше: гучне відкриття NASA дозволяє з упевненістю стверджувати, що у Всесвіті багато планет, схожих на Землю, а отже, пошуки життя — питання часу

     

Олексій Бондарєв

     

    

20 лютого цього року року світ здригнувся. Американське космічне агентство NASA опублікувало анонс запланованої через два дні прес-конференції. У ньому було сказано, що на заході буде оголошено про велике відкриття "за межами нашої Сонячної системи".

Цього виявилося достатньо для того, щоб миттю збудилися всі фанати конспірологічних теорій, адепти Секретних матеріалів і любителі поговорити про втечу зі старенької Землі. Масла у вогонь підлили ЗМІ, які у лічені хвилини після анонсу розплодили новини із заголовками з серії NASA знайшло інопланетян?.

Більш або менш обізнані оглядачі відразу ж припустили, що ніяких інопланетян NASA, звичайно ж, не знайшло, а мова швидше за все, про яку‑небудь екзопланету.

Полювання на екзопланети (так називають всі планети у Всесвіті, які не є частиною Сонячної системи) ось вже кілька років є найбільш широко обговорюваним аспектом вивчення космосу. Їх знайдено вже понад 3,5 тис., і кожного разу новина про те, що чергова екзопланета володіє якимись подібними рисами з Землею, ставала подією в науковому світі.

Шанси на те, що в NASA вважатимуть гідною окремої прес-конференції відкриття якоїсь суперекзопланети, були досить високі, порахували наукові експерти. І не помилилися.

22 лютого на прес-конференції в штаб-квартирі НАСА у Вашингтоні було оголошено про те, що отримані дані про планетну систему, розташовану на мізерно малій за космічними мірками відстані від Землі — всього 39 світлових років.

Серед семи планет, що обертаються навколо зірки TRAPPIST-1, як мінімум чотири з високою ймовірністю мають воду і кисень. А отже, згідно з уявленнями сучасної науки, на них можливе зародження життя.

"Якщо говорити про пошуки позаземного життя, то ця система — кандидат №1 з усього, що ми бачили",— підводить підсумок Брайс-Олів'є Деморі, один з авторів дослідження.

Ми ніколи раніше не знаходили планети, настільки схожі на Землю за багатьма ключовими характеристиками, зазначає американський оглядач Майкл Уолл. Навіть якщо у цій системі немає життя, це все одно показує, що таких планет, як Земля, у Всесвіті може бути багато.

"А значить, шанси на те, що людство самотнє у Всесвіті, близькі до нуля",— підсумовує він.

Знахідка століття. П'ять речей, які потрібно знати про гучне відкриття NASA
Знахідка століття. П'ять речей, які потрібно знати про гучне відкриття NASA

__________________________________________________

 
       Що сталося?
Група вчених NASA виявила сім планет, що обертаються навколо зірки TRAPPIST-1 на відстані 39 світлових років від Землі.

Чому це важливо?
Це найближчі до Землі екзопланети з умовами, максимально наближеними до тих, що земна наука вважає придатними для життя.

Ми знайшли інше життя?
Ні. Ніяких свідчень на користь цього твердження немає. Як мінімум чотири планети з семи знаходяться в зоні своєї планетної системи, на них з високим ступенем ймовірності є вода і кисень. Але з цієї системи не надходять радіосигнали, і немає ніяких інших свідчень наявності розвиненої цивілізації. Якщо там є життя, то воно або не розвинене, або ретельно маскується.

Що нам робити тепер?
Отримати більше інформації про знайдені екзопланети. Основні надії покладаються на орбітальний телескоп James Webb, який вступить в дію у 2018 році.

А якщо ми все ж таки побачимо ознаки життя?
Ми можемо хіба що відправити інопланетянам радіосигнал. Сучасні технології людства не дозволять дістатися до TRAPPIST-1 раніше, ніж через сотні тисяч років.

Майже сусіди

Власне кажучи, екзопланети в системі TRAPPIST-1 були відкриті ще в травні 2016 року на знімках з одного з наземних телескопів. Але тоді масштаб відкриття був не до кінця зрозумілий навіть самим його авторам.

Спочатку мова йшла про три екзопланети на орбіті навколо зірки, яка у багато разів тьмяніше нашого Сонця. Власне, тому ніякої галасу навколо відкриття не було.

За час, що минув відтоді, вчені проаналізували знімки, зроблені орбітальним телескопом Spitzer в інфрачервоному діапазоні. І з'ясували, що екзопланет не три, а сім, і що на декількох з них можуть бути вода і кисень.

Це в один момент перетворило TRAPPIST-1 зі "ще однієї" планетної системи на справжню сенсацію. Ще б пак — адже до цього всі більш або менш перспективні знайдені екзопланети розташовувалися на відстані в сотні світлових років.

А планетна система TRAPPIST-1 знаходиться всього лише в 39 світлових роках від Землі. За космічними мірками — нікчемна відстань.

Втім, схожості із сусідкою у Сонячної системи не так вже й багато, відзначають дослідники.

Сама зірка TRAPPIST-1 в 12 разів менше і в 200 разів тьмяніше нашого Сонця. "Коли зірка знаходиться в зеніті, на найближчій планеті вона виглядає такою ж яскравою, як Сонце в самому кінці заходу",— констатує Амарі Тріод, один з авторів дослідження.

Всі сім планет розташовані на малій відстані від свого світила. В масштабах Сонячної системи вся система TRAPPIST-1 помістилася б в межах орбіти Меркурія.

За словами Тріода, з поверхні кожної з цих планет видно як мінімум одну-дві інші планети і, за попередніми підрахунками, в небі кожна з них буде приблизно вдвічі довше, ніж Місяць, що спостерігається з Землі.

Планети сильно відрізняються за розміром. Найменша має масу 0,4 від земної, найбільша — 1,4.

Всі сім планет постійно звернені до свого світила однією стороною подібно до того, як повернений до Землі Місяць. Це означає, що на одній стороні кожної планети завжди відчутно холодніше, ніж на іншій.

Як мінімум три планети розташовані в так званій зоні життя —це ділянки планетних систем, в яких можливе життя.

На планетах, які розташовані до зірки ближче за межі жилої зони, не може існувати вода. На планетах, розташованих далі, рідини можуть перебувати тільки у вигляді льоду.

Як мінімум на трьох планетах можуть бути кисень і вода. Іншими словами, вперше в історії пошуку екзопланет знайдені планети, на яких є всі основні умови для появи життя, подібної до тієї, що існує на Землі, констатує Мікаель Жійон, один з авторів дослідження NASA.

Однак збирати валізи в будь-якому разі поки ще рано. Людство лише в загальних рисах уявляє собі пілотовані польоти на Марс. А це — найближча до Землі планета, не рахуючи Венери. І відстань до Марса вимірюється в світлових хвилинах (3,3 хвилини в точці максимального зближення орбіт).

Що стосується 39 світлових років до системи TRAPPIST-1, то на їх подолання з урахуванням сучасних земних технологій підуть сотні тисяч років.

Найшвидший в історії освоєння космосу апарат New Horizons, що на даний момент знаходиться поблизу Плутона, може досягти найближчої до нас зоряної системи Альфа Центавра за 78 тис. років. А Альфа Центавра ж знаходиться всього в 4,3 світлових роках від Землі.

Полювання на інопланетян

Отже, питання про те, як нам відвідати сусідів по галактичному дому, поки що краще відкласти. Деякі вчені вважають, що пошуки інопланетного життя якраз зможуть прискорити розвиток космічних технологій.

Подібно до того, як мрія про освоєння Марса змушує Ілона Маска та інших "марсіан" будувати ракети, необхідні для реалізації цього завдання, потенційний контакт з інопланетною цивілізацією міг би стати поштовхом для науково-технічного прогресу.

Уявіть, що на TRAPPIST-1 все ж таки є життя, розмірковує експерт NASA по екзопланетам Акі Робердж. Якщо б у нас були кораблі, що пересуваються зі швидкістю світла, подорож в один кінець зайняла б 39 років, продовжує він, що цілком реально для звичайної людини.

“Це вже питання технологій, які відділяють нас від них,— підсумовує Робердж.— А не питання фізики".

Справа за малим. Для такого диво-поштовху необхідно знайти реальні докази того, що десь є інше життя.

Довгий час ледве не єдиним способом такого пошуку було прослуховування сигналів з космосу. Вірніше, спроби виділити такі сигнали на фоні шумів, які видають різні космічні об'єкти — наприклад, квазари.

З моменту виникнення потужних комп'ютерних технологій стали з'являтися більш досконалі методи аналізу цих шумів. Наприклад, програма пошуку позаземних технологій SETI працює з участю мільйонів добровольців, які представляють ресурси своїх особистих комп'ютерів для розподілених обчислень, які потрібні для аналізу сигналів з космосу.

Однак справжні пошуки почалися з моменту запуску потужних телескопів, включаючи орбітальний Hubble і нове покоління наземних обсерваторій.

З їх допомогою в кінці 1980‑х були виявлені перші екзопланети. Сьогодні підтверджено існування більш ніж 3,5 тис. планет в більш ніж 2,6 тис. планетних системах. Крім того, ще близько 5 тис. об'єктів числяться в списках кандидатів на статус підтвердженої екзопланети.

Більшість відкритих планет є газовими гігантами і більше схожі на Юпітер. Це не дивно — такі об'єкти легше засікти з великої відстані.

Тим не менш, у списках екзопланет, які хоча б віддалено нагадують Землю, значиться вже більше 200 об'єктів.

Шанси на те, що людство самотнє у Всесвіті, близькі до нуля
Майкл Уолл, американський оглядач з питань науки

Торік якась подоба нинішнього галасу навколо семи екзопланет в системі TRAPPIST-1 виникла навколо планети в системі Проксіма Центавра. "Якщо нам і потрібно розраховувати знайти десь життя, то це саме тут",— стверджував Рорі Барнс, дослідник з Вашингтонського університету, один з авторів дослідження, який дозволив встановити, що у зірки є планета, за багатьма параметрами схожа на Землю.

Планета перевищує Землю за масою в два-три рази і робить оберт навколо свого "сонця" за 11 днів.

І це все, що про неї відомо, тому що дослідники взагалі ніколи не бачили її. Сам факт наявності планети у цієї зірки був встановлений завдяки методу Доплера. Так називається метод аналізу допплерівських зміщень спектру зірки, яку злегка "розгойдують" планети, що обертаються навколо неї.

Другим за популярністю методом виявлення екзопланет є транзитний метод. З його допомогою також було виявлено кілька сотень екзопланет, включаючи планетну систему TRAPPIST-1.

Суть транзитного методу в тому, що спостереження за зіркою дозволяють встановити момент, коли її частково прикриває планета, що проходить перед нею. Так можна визначити діаметр і масу планети, а також зробити висновок про наявність у неї атмосфери, в якій заломлюються промені світила.

На озброєнні вчених також є метод гравітаційного мікролінзування, який ефективний, коли між Землею і зіркою, за якою ведеться спостереження, проходить інша зірка, чиє гравітаційне поле виступає у ролі лінзи для світла.

Найпростіший і надійний метод безпосереднього спостереження поки був мало доступний для вчених в силу відсутності відповідної апаратури. Втім, незабаром все зміниться.

Автори дослідження TRAPPIST-1 покладають величезні надії на орбітальний телескоп James Webb — спадкоємець знаменитого Hubble, але набагато більш потужний, який буде запущений у 2018 році.

З його допомогою стане можливим отримати знімки, на яких буде видно наявність атмосфери на планетах, пояснює Аки Робердж, і навіть зробити висновки про її склад. І після цього визначити, чи можливе там життя.

фоторастяжка

ДАЛЕКИЙ ПЕЙЗАЖ: Так, на думку фахівців NASA, може виглядати поверхня однієї із недавно виявлених планет у системі TRAPPIST-1

 

© 2014-2021, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.