Точка зору. Духовні скріпи

Путіним клянусь

Господар Кремля подав нову ідею - ввести в країні церемонію присяги для тих, хто вступає в російське громадянство. Навіщо це знадобилося саме зараз?
Хочете купити цю статтю?

Господар Кремля подав нову ідею — ввести в країні церемонію присяги для тих, хто вступає в російське громадянство.

Навіщо це знадобилося саме зараз?

  

   

Семен Новопрудський,
російський журналіст

  

Поговоривши на Петербурзькому міжнародному економічному форумі для зовнішньої публіки про розвиток цифрової економіки в Росії, Володимир Путін вмить повернувся до більш звичних для себе "духовних скреп". Під час зустрічі зі спікером держдуми В'ячеславом Володіним (який, будучи куратором внутрішньої політики адміністрації президента РФ виголосив знамениту фразу "Є Путін - є Росія, нема Путіна — нема Росії") той, без кого, виявляється, нема Росії, запропонував держдумі подумати. Ні, не над способами виходу з глибокої економічної кризи або поліпшенням інвестиційного клімату. І навіть не над цифровими технологіями. А над запровадженням в країні церемонії клятви або присяги для тих, хто вступає в російське громадянство.

Те, як Путін пояснив цю ідею, не залишає сумнівів у її справжньому призначенні: "Коли людина вступає в громадянство нашої країни, то тут можна було б подумати і взяти досвід деяких зарубіжних держав, коли є клятва, присяга, інший урочистий акт, якими людина підтверджує свій намір стати громадянином нашої країни, дотримуватися її законів, традицій, поважати ці традиції, історію".

У нинішньому російському політичному контексті йдеться про клятву на вірність режиму і особисто вождю. Диктаторські режими на певній стадії розвитку (ближче до присмерку) традиційно цінують максимально публічне вираження простолюдинами лояльності, покори і любові. Мовчазної згоди з будь-якими діями влади їм стає недостатньо.

Які саме традиції має поважати людина, що вступає в російське громадянство, якщо сама Росія як мінімум двічі тільки в ХХ столітті радикально обрушувала традиційний уклад, міняла свою державність і її політичний вектор на руїнах колишньої? Бути вірним "справі Леніна", замішаній на войовничому атеїзмі, світській державі та ідеї всесвітнього комуністичного раю? Або відстоювати православну імперію за знаменитою формулою графа Уварова "православ'я—самодержавство—народність"? А може — традиції бити чолом перед будь-яким начальством? Чи традиції доносити на сусіда?

Щоб прочитати статтю повністю,