Точка зору. Духовні скріпи

Путіним клянусь

Господар Кремля подав нову ідею - ввести в країні церемонію присяги для тих, хто вступає в російське громадянство. Навіщо це знадобилося саме зараз?

Господар Кремля подав нову ідею — ввести в країні церемонію присяги для тих, хто вступає в російське громадянство.

Навіщо це знадобилося саме зараз?

  

   

Семен Новопрудський,
російський журналіст

  

Поговоривши на Петербурзькому міжнародному економічному форумі для зовнішньої публіки про розвиток цифрової економіки в Росії, Володимир Путін вмить повернувся до більш звичних для себе "духовних скреп". Під час зустрічі зі спікером держдуми В'ячеславом Володіним (який, будучи куратором внутрішньої політики адміністрації президента РФ виголосив знамениту фразу "Є Путін - є Росія, нема Путіна — нема Росії") той, без кого, виявляється, нема Росії, запропонував держдумі подумати. Ні, не над способами виходу з глибокої економічної кризи або поліпшенням інвестиційного клімату. І навіть не над цифровими технологіями. А над запровадженням в країні церемонії клятви або присяги для тих, хто вступає в російське громадянство.

Те, як Путін пояснив цю ідею, не залишає сумнівів у її справжньому призначенні: "Коли людина вступає в громадянство нашої країни, то тут можна було б подумати і взяти досвід деяких зарубіжних держав, коли є клятва, присяга, інший урочистий акт, якими людина підтверджує свій намір стати громадянином нашої країни, дотримуватися її законів, традицій, поважати ці традиції, історію".

У нинішньому російському політичному контексті йдеться про клятву на вірність режиму і особисто вождю. Диктаторські режими на певній стадії розвитку (ближче до присмерку) традиційно цінують максимально публічне вираження простолюдинами лояльності, покори і любові. Мовчазної згоди з будь-якими діями влади їм стає недостатньо.

Які саме традиції має поважати людина, що вступає в російське громадянство, якщо сама Росія як мінімум двічі тільки в ХХ столітті радикально обрушувала традиційний уклад, міняла свою державність і її політичний вектор на руїнах колишньої? Бути вірним "справі Леніна", замішаній на войовничому атеїзмі, світській державі та ідеї всесвітнього комуністичного раю? Або відстоювати православну імперію за знаменитою формулою графа Уварова "православ'я—самодержавство—народність"? А може — традиції бити чолом перед будь-яким начальством? Чи традиції доносити на сусіда?

Логіка "ворог режиму — ворог країни" перемогла остаточно і безповоротно

З "повагою до історії" у сьогоднішній Росії ще складніше. Звичка міняти історію на догоду політичній кон'юнктурі є родовою рисою всіх авторитарних і тоталітарних режимів. І нинішній російський режим, ще до початку війни з Україною почав дрейфувати від авторитаризму з формально правлячою партією, декоративними політичними силами і фейковим парламентом до відвертої персоналістської тоталітарної диктатури, що втручається вже і в приватне життя людей, — не виняток. У Росії зараз практично в жодному ЗМІ не можна написати навіть те, що Сталін і Гітлер вступали у Другу світову війну союзниками — це "неповага до історії". Про радянську окупацію країн Балтії. Про те, що Крим, м'яко кажучи, далеко не завжди був російським. Навіть тоді, коли не був українським.

У такій ситуації обов'язкова клятва або присяга громадянина неминуче виглядатиме як публічне вираження лояльності до конкретної влади — її "єдино вірному" розумінню традицій, історії і майбутнього Росії. Хоча що б там не говорив Путін про зарубіжний досвід, в жодній нормальній країні нікому і на думку не спало б відмовляти людині в громадянстві лише за те, що вона не прихильник чинної влади. Або за те, що вона знає не тільки ті історичні факти, які вигідні правлячому режиму. Або за те, що вона любить не таке мистецтво, яке велить йому любити державу.

Більше того, громадянин будь-якої країни взагалі не зобов'язаний бути її патріотом або публічно висловлювати патріотичні почуття. Він може отримати громадянство просто по праву народження або спорідненості. Або за фактом роботи в цій країні, якщо відповідає законним підставам отримання громадянства. У сучасному світі популярність громадянства країни — важливий показник рівня її розвитку. Росія повинна радіти, що хтось хоче бути її громадянином. І не вимагати від людей обов'язкових клятв вірності незрозуміло чому. Єдина розумна вимога на адресу здобувача громадянства — дотримуватися законів країни — не потребує жодних спеціальних клятв. Це обов'язок будь-якої людини, що живе в будь-якій державі. Навіть якщо вона не є громадянином цієї держави.

Втім, у путінській Росії логіка "ворог режиму — ворог країни" перемогла остаточно і безповоротно. І за нинішньої влади це вже не зміниться. Звідси недалеко до радянської практики позбавлення громадянства за політичні переконання. В СРСР придумали використовувати позбавлення громадянства як вид покарання. Країну це, як відомо, не врятувало. І владу, яка це придумала,— теж.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.