Точка зору. Початкова освіта

Програма-мінімум

П'ять речей, які мені хотілося б змінити в нашій країні. Короткий список, хоча претензій багато
Хочете купити цю статтю?

П'ять речей, які мені хотілося б змінити в нашій країні. Короткий список, хоча багато претензій

    

    

Сергій Жадан,
письменник

  


Я кби мені хтось сказав: добре, можеш прямо зараз змінити п'ять речей, які тобі не подобаються в Україні найбільше, я б одразу запитав — чому тільки п'ять? Це несправедливо. І коли мене поставили перед вибором: мовляв, май совість, сказали п'ять, значить, п'ять, я відповів би: "Це трохи нагадує передвиборні програми: всі і так знають, що ти пообіцяєш, знають, що нічого виконувати не будеш, але, як і раніше, подобається читати ці коротко сформульовані речі, які всіх дратують". Адже що головне у житті? Знайти однодумців. Тих, хто ненавидить ті самі речі, що й ти.

Насправді я б добре подумав, перш ніж складати такий список. З тієї простої причини, що він дійсно короткий, а у мене дуже багато претензій до світу, занадто довго і безрезультатно я з'ясовую з ним стосунки. Що мені найбільше не подобається в країні, де я живу? Навіть не знаю, з чого почати.

Хоча чому не знаю? Прекрасно знаю. По-перше, я змінив би дороги. Всі. До останньої сільської ґрунтівки. Тому що дороги в нашій країні принижують саме поняття дорожнього руху. Стан українських доріг свідчить про недостатню сердечність громадян, які ними користуються. Всюди проклав би нові дороги, а згадувати старі (навіть усно, навіть як поганий приклад) заборонив би окремою постановою.

По-друге, таксисти. Провів би жорстку люстрацію без права сідати за кермо в найближчі кілька десятиліть. Навіть більше — заборонив би перебувати в автомобілі в ролі пасажира. Без будь-яких компромісів і винятків. За всі сльози, піт і нерви, завдані ними, за весь сумбур, який часто доводиться вислуховувати, за всі запаски в багажниках і розповіді про російські пенсії. І якщо закон про люстрацію не зібрав би необхідну кількість голосів в небесній канцелярії, я б із задоволенням ініціював флешмоб. Впевнений, його підтримали б багато співгромадян. Включно з найбільш совісними таксистами.

Жити в дощах, з розбитими дорогами і шизоїдними таксистами означає мати неабиякий запас віри, надії і любові

Що ще? Звісно, клімат. Я розумію причини загального невдоволення і вічну підозрілість українців. Жити півроку в дощах, а наступні півроку під пекучим сонцем означає вести напружену боротьбу за душевну рівновагу і внутрішній спокій. Жити в дощах, з розбитими дорога

Щоб прочитати статтю повністю,