Світ. Арабська криза

Коли настає
КАТАРсис

Як Катар розлютив Саудівську Аравію

Маленький, нахабний і казково багатий Катар розлютив велику, впливову і теж казково багату Саудівську Аравію. Це головна і єдина причина розриву арабського світу з Катаром

 

Іван Яковина

 

 

Через два тижні після візиту президента США Дональда Трампа на Близький Схід в регіоні вибухнула серйозний криза. Невеликий, але дуже багатий емірат Катар піддався дипломатичній, економічній, транспортній та політичній блокаді з боку сусідніх монархій — Саудівської Аравії, Об'єднаних Арабських Еміратів та Бахрейну. Пізніше до антикатарских санкцій приєдналися Єгипет, Лівія, Ємен і навіть Мальдіви — країни, в тій чи іншій мірі залежні від Саудівської Аравії.

Хоча кризами і війнами жителів Близького Сходу не здивувати, цього разу ситуація неординарна: лінія розлому пройшла між найближчими союзниками Вашингтону. Більш того, посварені країни тримають на своїй території американські військові бази, сповідують іслам і входять в загальний регіональний союз.

Ні причини, ні підстав для початку такого серйозного протистояння офіційно ніхто не розкриває, але спостерігачі в цілому згодні з такою оцінкою: саудівська королівська сім'я вирішила поставити на місце Катар, який "занадто запишався". У такої точки зору є певні підстави.

Емірна революція

Територія Катару — менша половини Київської області, його населення — трохи більше 2 млн, з яких лише 250 тис.— піддані емірату, решта — приїжджі. Майже всю свою історію невеликий безлюдний півострів в Перській затоці з розсипом рибальських сіл нікого не цікавив.

Ситуація змінилася в середині 1995 року, коли в результаті безкровного перевороту до влади прийшов молодий емір Хамад бін Халіфа аль-Тані. Завдяки його економічній політиці в країну рікою потекли західні інвестиції. Оскільки Катар володіє приблизно 12% світових запасів природного газу, інвестиції в основному йшли на його видобуток, скраплювання і транспортування.

За 20 років правління еміра-реформатора ВВП країни збільшився більш ніж в 20 разів. Зараз він складає $170 млрд — в півтора рази більше, ніж український. Катар став найбагатшою країною світу за паритетом купівельної спроможності населення, випередивши колишнього лідера — Люксембург.

Виручені гроші катарці не проїдали, а вкладали в культуру, медицину, освіту та інфраструктуру. І скуповували найбільш прибуткові об'єкти по всьому світу. Тільки у Великій Британії (головним чином, у Лондоні) їм належить власності на $50 млрд, включаючи знаменитий універмаг Harrods і найвищий хмарочос Європи — Shard.

Одна з головних інвестицій емірату — створення панарабського супутникового телеканалу Аль-Джазіра, який будувався за американськими зразками і став чесною, динамічною та сучасною альтернативою провладному ЗМІ арабських диктатур. Тепер Джазіру дивляться всі — від сонних кав'ярень Касабланки до хіпстерських закладів Бейрута.

Ще одним символом глобальних інтересів емірату стала заснована ним авіакомпанія Qatar Airways, яка швидко розрослася до однієї з найбільших у світі.

Величезні фінансові можливості і медійний ресурс сформував у Катара інтерес до зовнішньої політики.



ВЕЛИКИЙ РОЗПРОДАЖ:
Після того, як Саудівська Аравія закрила свій сухопутній кордон з Катаром, через яку останній імпортує більшу частину продуктів харчування, в супермаркетах Дохі почалася паніка

Катар виходить у світ

Перші експерименти емірату у великій політиці були успішними. У 2004 році за посередництва Хамада бін Халіфи звільнили дві сотні заручників, захоплених ісламістами в Марокко. У 2008 році він зумів примирити ліванських шиїтів і сунітів, які розгорнули міні-війну в Бейруті, у 2010 році емір фактично купив перемир'я в суданському Дарфурі, заплативши місцевому уряду за припинення там геноциду.

Окрилений успіхами, Катар спробував стати глобальним посередником. Він дав дозвіл на будівництво у себе найбільшої в регіоні американської авіабази Аль-Удейд, а в кількох кілометрах від неї — єдиного в світі закордонного офісу руху Талібан. Доха стала єдиною в Перській затоці столицею, де відкрилося ізраїльське торгове представництво, і одночасно прихистила у себе політичне крило Хамасу. Катарці вступили в саудівську Раду співробітництва країн Перської затоки, створену для дружби проти Ірану, і тут же почали разом з Іраном видобувати газ.

Зоряний час Катару настав у 2011 році, коли стартувала низка арабських революцій. Емір Хамад зрозумів, що може поширити на інші країни власний досвід перетворення відсталого феодального емірату в блискучу, ультрасучасну державу з сильним ісламським впливом. Все, що для цього потрібно,— прибрати прогнилі і застарілі режими, розташувавши по тронах однодумців.

Аль-Джазіра почала невтомно лаяти різномастих диктаторів, повністю ставши на бік опозиціонерів і повстанців. Тим, хто виступав проти влади, пропонувалася ще й матеріальна допомога. У випадку з Лівією вона навіть вилилася в участь катарської авіації та спецпризначенців у операціях проти військ Муаммара Каддафі. В Єгипті Катар вкладав гроші в рух Брати-мусульмани, який прийшов до влади після повалення Хосні Мубарака. У Сирії Катар виступив основним спонсором повстанських угруповань, надіславши їм зброї і припасів на $5 млрд.

Тоді в емірату і почалися серйозні суперечності з іншими арабськими країнами.

Суперництво

Саудівська Аравія останні сто років залишалася неформальним лідером і фактично сюзереном монархій Перської затоки. А коли Аль-Джазіра почала на весь арабський світ славити всіх без розбору революціонерів, принци Ер-Ріяда занепокоїлися. І це був тільки початок.

Потім єгипетські революціонери під захоплені вигуки Аль-Джазіри повалили давнього союзника Саудівської Аравії — Хосні Мубарака. Потім, не змінюючи інтонацій, телеканал перейшов до прославляння шиїтських революціонерів в Бахрейні. Це було вже занадто: шиїтів підтримував єдиновірний Іран — головний суперник королівства в регіоні.

Саудити прикрикнули на Катар, після чого "повсталі" перетворилися в "бунтівників" і "терористів", а потім зникли з ефіру. Повстання в Бахрейні було жорстоко придушене військами Саудівської Аравії.

На цьому історія не закінчилася. Після смерті Каддафі Катар активно брав участь в лівійських справах, де взяв під крило повстанців з міста Місурата — найбільш просунутого і діяльного. Саудівська Аравія підтримувала там владу в столиці Тріполі.

У воюючої Сирії катарці перекупили левову частку повстанців-ісламістів, включаючи місцеву Аль-Каїду. На накази і побажання Ер-Ріяда ці люди особливої уваги не звертали. В результаті там склалася парадоксальна ситуація: якщо б повстанцям вдалося звалити Башара Асада, Сирія пішла б не під саудівський, а під катарський протекторат.

Катар також надав притулок лідерам палестинського радикального руху Хамас, які виїхали з Сирії вже в ході громадянської війни. Саудівців дуже засмутило і це. В Палестині вони підтримують не божевільних ісламістів, а слухняний і наскрізь корумпований рух Фатх, який ворогує з хамасівцями.

Втім, головним полем битви королівства і емірату став Єгипет.

Битва за піраміди

Після падіння просаудівського режиму Мубарака до влади прийшов Мохаммед Мурсі, виходець з прокатарских Братів-мусульман. Підтримавши його, Катар зробив помилку.

Мурсі виявився побожним, але недолугим президентом. Замість гостро необхідних економічних реформ він запровадив вивчення Корану в школах, насаджував шаріат, займався релігійними дослідженнями, розповідав про користь посту і молитви.

Осатанілі від бідності і розрухи єгиптяни збунтувалися ще раз і викинули надмірно релігійного керівника з президентського палацу. Революція пройшла за підтримки армії і Саудівської Аравії.

Відразу після зміни влади на вулиці Каїра вийшли тисячі Братів-мусульман, які протестували проти військового перевороту. Всіх цих людей нові правителі частково перестріляли, частково пересаджали, а саму організацію оголосили поза законом.

До в'язниці потрапили і співробітники Аль-Джазіри, які намагалися висвітлювати всі ці події. Їх засудили за підбурювання до насильства проти держави.

В Єгипті встановилася диктатура президента-фельдмаршала Абдул-Фаттаха ас-Сісі, який не просто пам'ятає про те, на чиєму боці виступав Катар, але і звинувачує його в підтримці екстремістів і терористів у своїй країні.

Найімовірніше, ці звинувачення небезпідставні: в Єгипті діють численні банди ісламістів різного ступеня радикалізму, які фінансуються з малозрозумілих джерел.

Помста короля

Дрібний і нахабний, але при цьому казково багатий і неймовірно енергійний емірат дратує саудівську королівську сім'ю з початку десятиліття. Але управу на нього місцева королівська сім'я знайти ніяк не могла. Можливість прищучити "молодшого брата" випала в 2013 році, коли захворілий катарський емір-реформатор Хамад передав владу своєму 33‑річному синові Таміму.

Нового еміра викликали до короля Абдалли в Ер-Ріяд, де від нього зажадали підтвердження вірності сім'ї Ас-Сауд. Тамім погодився, але в 2014 році відбулася революція-переворот в Єгипті, просаудівський ас-Сісі прийшов до влади й почав душити прокатарских Братів-мусульман. Відносини зіпсувалися настільки, що Саудівська Аравія, Бахрейн і ОАЕ відкликали своїх послів з Катару. Через півроку країни примирилися, але осад залишився.

Ще через рік — у 2015‑му — саудівський король Абдалла помер. Новим монархом став його брат Салман — людина немолода (1935 року народження) і тому передав владу своєму синові — заступникові кронпринца, 32‑річному Мохаммеду. Це агресивний, не дуже освічений і схильний до самодурства молодий чоловік ультрарелігійних поглядів.

Мохаммед відразу ж розпочав війну проти шиїтів в Ємені, закрив очі на фінансування Ісламської держави в Сирії та Іраку, збільшив відрахування ваххабітським мечетям в Європі і США. Після цього зіткнення майже ровесників — саудівського в. о. короля і катарського еміра — стало питанням часу.

До радості Саудівської Аравії на президентських виборах 2016 року у США переміг Дональд Трамп, людина, яка мало що розуміє в міжнародних відносинах.

Свій перший закордонний візит у президентській якості він здійснив саме в Саудівську Аравію. Йому там влаштували розкішний прийом, покликали на королівський танець з шаблями (найвища честь для іноземця), вручили масивний золотий орден і, судячи з усього, повідомили, що одна маленька країна — Катар — зовсім від рук відбилася: дружить з Іраном, тримає у себе Хамас і спонсорує ісламістів в Сирії і Іраку. Тут у емірату і почалися проблеми.

фото1

КАТАР — СПРАВА ТОНКА: 6 червня в місті Джидда на Червоному морі зустрілися представники правлячих династій Саудівської Аравії і Кувейту, щоб вирішити, що ж робити з Катаром

Говорить Трамп

23 травня саудівські ЗМІ повідомили, що емір Катару Тамім, виступаючи перед випускниками військової академії, оголосив, що Іран є "важливим чинником стабільності" в Перській затоці і що Трамп "довго не всидить на посаді президента".

При цьому королівські медіа посилалися на повідомлення катарських ЗМІ в соцмережах, які нібито цитували власного еміра.

Влада Катару тут же оголосила, що сторінки їхніх ЗМІ в соцмережах були зламані і напхані неправдивою інформацією, а емір і зовсім не виступав.

Але ЗМІ Саудівської Аравії, ОАЕ, Бахрейну, Єгипту та інших країн не вгамовувалися. Тиждень вони говорили про те, що Катар переметнувся на бік Ірану і мріє скинути Трампа. Ще через тиждень уряди цих країн дружньо оголосили про розрив дипломатичних, економічних, політичних та інших зв'язків з Катаром. В якості символічного жесту вони закрили своє небо для літаків Qatar Airways — авіакомпанії, яка літає по всьому світу.

Своє рішення вони мотивували тим, що емірат влазить в їхні внутрішні справи, підриває стабільність, співпрацює з Іраном і підтримує терористів.

Влада Катару була шокована. Вона вважає, що наявність найбільшої авіабази армії США і величезних інвестицій в економіку західних країн роблять їхню країну невразливою для демаршів подібного роду.

Американські дипломати і військові теж спочатку не зрозуміли, що відбувається. Для них Катар завжди був найбільш стабільним партнером в Затоці. Державний секретар Рекс Тіллерсон, перебуваючи в Австралії, назвав те, що відбувається непорозумінням і висловив надію, що союзники швидко помиряться.

Однак наступного ранку з цього приводу в Твіттері висловився Трамп. Він повідомив, що його візит до Саудівської Аравії "починає давати плоди", а блокада Катару — справа добра і стане "початком кінця жахів терору".

Американські журналісти кинулися за роз'ясненнями до представників Пентагону, Держдепартаменту і спецслужб. Але ніхто зі спікерів відомств путньої відповіді не дав.

Дилема емірату

Міністр закордонних справ Саудівської Аравії Адель аль-Джубейр

7 червня нарешті сформулював, чого хочуть домогтися ініціатори блокади від Катару. За його словами, Ер-Ріяд та інші не хочуть змінювати катарський режим, але мають намір домогтися зміни його політики.

Йдеться про припинення підтримки рухів Хамас і Брати-мусульмани. Крім того, арабські диктатори напевно хотіли б заткнути рот Аль-Джазіра і отримати від Доха якісь економічні преференції.

Ну, а Саудівська Аравія — вустами підконтрольної преси (іншої там просто не існує) недвозначно натякає: якщо Катару не потрібні проблеми, він має повернутися в статус королівського васала, забути про власну зовнішню політику і слідувати у фарватері Ер-Ріяда. Інакше блокада не припиниться.

Якщо Катар підкориться, він втратить всі свої зовнішньополітичні досягнення за 20 років, але поверне нормальні економічні зв'язки з країнами регіону.

Інший варіант — це перехід емірату в режим жорсткого протистояння з Саудівською Аравією, ОАЕ і особисто президентом Трампом. Це куди більш цікава опція. Катар за останні десятиліття отримав багатий досвід зміни режимів у своїх країнах і має гігантський бюджет.

Він в змозі похитнути позиції недругів. І поле можливостей тут надзвичайно широке: від підтримки синайських бойовиків в Єгипті і шиїтських проповідників в Саудівській Аравії до скупки американських конгресменів, котрі вагаються й незадоволені Трампом.

І м'яч зараз на боці Катару.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.