Точка зору. Вибір суспільства

Цензура здорового глузду

Головна дискусія останніх трьох років зводиться до меж особистої свободи. Чи може війна виправдовувати пропаганду?
Хочете купити цю статтю?

Головна дискусія останніх трьох років зводиться до кордонів особистої свободи. Чи може війна виправдовувати пропаганду? Де та межа, після якої колективне благо починає суперечити персональній незалежності?

  

   

Павло Казарін,
ведучий телеканалу ICTV,
оглядач Крим. Реалії

   

Колись давно я вірив в ринок ідей. Але виявилося, що свідомість — вибір дорослих, а суспільства бувають інфантильними.

Головна дискусія останніх трьох років зводиться до меж особистої свободи. Чи може війна виправдовувати пропаганду? Чи спокутує вторгнення право на цензуру? Де та межа, після якої колективне благо починає суперечити персональній свободі?

Ми сперечаємося про це кожного разу, коли справа доходить до інформаційної політики. Багато хто щиро переконані, що будь-яка людина — істота раціональна. Часом здається, що ця переконаність — привіт з нашого довоєнного минулого, коли ми цінували Україну не стільки за наявність чогось доброго, скільки через відсутність чогось поганого. І тотальна відкритість українського ринку ідей була проявом не стільки вільнодумства, скільки байдужості країни до власної долі.

А потім сталася війна. І ось вже третій рік ми намагаємося відповісти на питання: чи може відкрите навстіж суспільство залишатися відкритим в умовах агресії з боку закритого?

Відкрите суспільство живе в логіці конкуренції ідеологій. Але в умовах війни ці підходи мирного часу перетворюються в зяючу діру. У розпорядженні Кремля — чудово налагоджена система пропаганди, сумарний річний бюджет якої перевищує мільярд доларів. Медіа, які працюють на російський порядок денний як з Москви, так і безпосередньо з Києва. Підгодовані лідери громадської думки, старанно відпрацьовують свої рублеві гонорари. По інший бік окопів — нуль. Nihil. Ніщо. Як мінімум на рівні державної інформаційної політики.

Щоб прочитати статтю повністю,