Точка зору. Торжество маркетингу

Ідеальна попса

На сьомий сезон культового серіалу Гра престолів багато хто чекав не менше, ніж на друге пришестя. У чому суть феномену?

На сьомий сезон культового серіалу Гра престолів багато хто чекав не менше, ніж на друге пришестя. У чому суть феномену?

   

Олексій Бондарев,
керівник відділу Техно (НВ)

І стерія навколо Гри престолів нагадує мені часи дитинства. Ні, не тому що початок 1990-х характеризувався такою ж масштабною розрухою, як і у Вестеросі після початку війни між Старками і Ланністерами.

Просто в перші роки після розвалу СРСР телеекрани заполонили мильні опери заокеанського походження. Народ дивився їх з таким ентузіазмом, що в години показу вулиці українських міст і сіл буквально вимирали. У моїх далеких родичів у дворі якось згорів цілий сарай. І помітили це лише після того, як закінчилася чергова серія.

Увечері того дня, коли в мережі з'являється дубляж чергової серії Гри престолів, в Києві можна пройти голяка від Святошино до Лівобережної. Побачать вас тільки ті, хто Гру престолів не дивиться. А таких настільки мало, що їх можна вважати статистичною похибкою.

Якщо ж серйозно, то про неймовірну популярність серіалу краще за всякі цифри свідчить той факт, що весь останній тиждень перед початком 7-го сезону Гри престолів простори українського Фейсбуку були заповнені постами тих, хто "Престоли ці ваші не дивився і не збирається". Кращого способу виділитися з натовпу і заявити про свою "індивідуальність" ще не придумали.

Отже, Гра престолів — не просто черговий серіал, а культурний феномен.

Чому? Та тому що Гра престолів — це ідеальна попса.

Сюжет дуже гіллястий і заплутаний, а кількість дійових осіб велика і здатна задовольнити найрізноманітніші інтереси. Елементи фентезі присутні в надлишку, але в той же час ними не перевантажують глядача. Гра престолів — серіал, в якому є дракони і армія зомбі, але в цілому це історія про людей.

Письменник Джордж Мартін, а слідом за ним і сценаристи добре засвоїли урок популярного колись серіалу 24 з Кіфером Сазерлендом — ніщо так не бадьорить глядача, як несподіване вбивство одного з ключових персонажів посеред сезону.

Сильною стороною Гри престолів є і наявність кількох площин історії.

Інтелектуали з задоволенням розмірковують про інтерпретацію Мартіном середньовічного періоду Європи. Любителі фантастики захоплені гіпотезами про те, як Бран Старк подорожує в часі. Любителі детективів ворожать, чий все-таки син Джон Сноу. А прості глядачі насолоджуються повним насильства і похмурих пристрастей світом Вестеросу, просто стежачи за розвитком сюжету.

Чим же завершаться брутальні розбірки в світі, де жіночі характери сильніші за драконів?

Список можна продовжувати довго, але я відразу перейду до іншого ключового фактору. Це — тонка робота з жіночою аудиторією.

Творці серіалу розуміють, що час чоловічих продуктів на ТБ і в кіно минув. Жінкам більше не подобається дивитися на розбірки брутальних мужиків. І в той же час вони не хочуть бути втиснутими в гетто з мелодрам, які повторюють, що місце жінки на кухні, в спальні і біля вівтаря.

Ні, жінки хочуть правити світом нарівні з чоловіками. У Грі престолів саме жінки послідовно долають всі труднощі, загартовуються і стягують сюжет на свій бік. Серіал вчить, що чоловіки не здатні пристосовуватися до змін, змінюватися під впливом обставин і найчастіше гинуть тієї смертю, яку заслуговують.

Нед Старк був занадто прямолінійним, а Роб Старк — занадто чесним. Їх зрадили. Станніс Баратеон був занадто зарозумілим і фанатичним, а Рамсі Болтон — занадто жорстоким. Їм помстилися. Ну і так далі.

Головні жіночі персонажі переживають всі негаразди і стають тільки сильнішими. Причому їхні типажі підібрані ідеально з розрахунком на те, щоб глядачка будь-якого складу могла співчувати близькій їй героїні.

Бойові дівчата співпереживають Ар'ї Старк, яка навчилася мстити недругам, вбиваючи крутіше, ніж Джеймс Бонд і Джейсон Борн, разом узяті.

Її сестра Санса — типова жінка-жертва, яку без кінця силоміць видають заміж, а іноді і просто гвалтують. Але вона знаходить сили пережити все і покарати кривдників. Серсея — це більш зрілий і похмурий варіант жінки-жертви, здатної перейти будь-яку межу і буквально розчавити своїх ворогів.

І, нарешті, Дейенеріс не дарма оголошена іконою фемінізму. Вибившись із бруду в люди, вона своєю харизмою і розумом змушує вольових чоловіків слідувати за нею, а мудрість її настільки велика, що цілі народи бажають бачити її своєю королевою.

Жінок-фанаток у Грі престолів точно не менше, ніж чоловіків. А ймовірно і більше. І в той же час жіночим серіалом Гру престолів не назвеш.

Цей серіал — торжество маркетингу, дивовижно прорахований і вивірений до міліметра продукт. Це та сама ідеальна попса, на яку і плюватися не хочеться. Оскільки цікаво, чим же закінчаться брутальні розборки в світі, де жіночі характери виявляються сильнішими і важливішими, ніж дракони, зомбі і подорожі в часі.

Всі матеріали номеру

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.