Герої каппраці

Перші

Експерти та журналісти визначили 17 українських бізнесменів, які можуть слугувати взірцем для наслідування
Це матеріал Електронної версії журналу Новое Время, відкритий для ознайомлення. Щоб прочитати закриті статті – передплатіть.

Експерти та журналісти визначили 17 українських бізнесменів, які можуть слугувати взірцем для наслідування

 

Катерина Шаповал, Галина Корба,
Андрій Юхименко, Микола Оліярник,
Олександр Пасховер

 

 

В Україні рейтинги бізнесменів враховують розмір їхніх активів або успішність їхніх компаній. НВ в партнерстві з Bendukidze Free Market Center вперше в країні створив інший ренкінг вітчизняних підприємців: список людей, які можуть слугувати зразком для наслідування.

Їх всього 17 чоловік. Вони не займають перші рядки рейтингу найбагатших українців. Але все одно  вони Перші.

Майже всі вони побудували свій бізнес з нуля, а не завдяки приватизаційним аукціонам. Вони створили компанії, які надихають інших. І зробили це настільки чесно, наскільки це було можливо в корумпованій і неефективній країні. А ще вони відкривали нові напрямки підприємництва і розвивали ділове середовище. І тепер їхній приклад може стати орієнтиром для тисяч інших бізнесменів.

НВ не тільки розповість про всіх 17, а й дасть можливість кожному з них висловитися про принципи його роботи, мотивацію і погляди на життя. Все це виходитиме в НВ раз на два тижні в форматі інтерв'ю, які проведе Володимир Федорін, один із засновників Bendukidze Free Market Center.

Експертами, які допомогли НВ і Bendukidze Free Market Center відібрати кандидатів на роль Перших, стали майже чотири десятка людей: представники бізнес-шкіл і міжнародних організацій, інвестбанкіри, підприємці. Кожен з опитаних міг назвати трьох претендентів, які, на його думку, могли слугувати взірцем для наслідування для вітчизняних бізнесменів. Підсумковий список складений з тих, чиї прізвища згадувалися у відповідях найчастіше.

А ще на сайті nv.ua можна буде голосувати за одного з Перших. Після цього редакція визначить трьох Перших, найбільш симпатичних читачам.

Інфографіка

 

В'ячеслав Климов, Володимир Поперешнюк

42 і 42 роки, співвласники групи компаній Нова Пошта

Кількість працівників: понад 23 тис.

    

За останні десять років в Україні з'явилося не так вже й багато брендів національного масштабу. Один з них — Нова Пошта (НП), створена на початку 2000-х партнерами В'ячеславом Клімовим і Володимиром Поперешнюком.

Сьогодні ця компанія здійснює експрес-доставку вантажів до 97% населених пунктів України, випереджаючи за цим показником всіх інших. Компанія стала справжнім поштовхом розвитку для тисяч бізнесменів малої і середньої руки, які завдяки дітищу Клімова і Поперешнюка змогли налагодити швидку доставку своїх товарів споживачам по всій Україні. Особливо корисною Нова Пошта стала для онлайн-магазинів: тепер всі найбільші гравці цієї сфери співпрацюють саме з цим поштовим оператором.

А все тому, що свого часу творці Нова Пошта самі зіткнулися з проблемою доставки своєї продукції споживачам. І вирішили створити структуру, яка гарантує як швидкість доставки, так і якість роботи.

З 2014 року НП вийшла на міжнародні ринки. Спочатку компанія відкрила представництва в Молдові і Грузії, а потім запустила послуги міжнародної доставки. І тепер НП доставляє посилки та інші відправлення в 200 країн світу.

А ще саме фірма Климова і Поперешнюка стала подразником для державного монстра - Укрпошти. Остання, роками працювала за радянськими канонами як швидкості, так і обслуговування, тепер змушена змінюватися.

Зараз Клімов намагається ще й змінити бізнес-клімат в країні, він очолює громадську організацію Спілка українських підприємців (СУП).

  

 

 
Томаш Фіала

43 роки, гендиректор інвесткомпанії Dragon Capital,

власник видавничого дому Медіа-ДК

(Випускає журнал Новое Время)

Кількість працівників: близько 200

 

Томаш Фіала приїхав до України з Чехії в 1996 році: вчорашнього студента Празького інституту економіки привернула можливість заробити. Він влаштувався в найбільшу чеську інвесткомпанію Wood&Company, очоливши її київський офіс.

Перша угода молодого інвестбанкіра виявилася невдалою: Wood&Company купила 4% акцій банку України, але місцеві чиновники, які харчувалися з найбільшої на той момент фінустанови країни, змусили іноземців відмовитися від угоди. "Це навчило нас бути більш обережними: ми зрозуміли, що в Україні підписаний договір нічого не означає", — розповідає Фіала НВ.

Урок він засвоїв. І коли в 2000-му Фіала пустився у вільне плавання, створивши власну інвесткомпанію Dragon Capital (DC), він став вести бізнес менш ризикованими методами, ніж конкуренти. Наприклад, компанія практично завжди інвестувала в акції не позикові кошти, як інші, а тільки свої. І навіть в період інвестбуму середини 2000-х Фіала не видавав своїм співробітникам божевільних бонусів.

Багато в чому це допомогло DС благополучно пройти через всі українські та глобальні кризи, а також стати найбільшою вітчизняною інвесткомпанією. Вкладення Фіали допомогли вирости найрізноманітнішим українським підприємствам: виробнику кетчупів Чумак, мережі будівельних супермаркетів Нова лінія, кафе Віденські булочки. Що стосується залучених інвестицій, то за весь час роботи DC залучив у вітчизняну економіку понад $5 млрд.

У 2014-му інвестбанкір під впливом революції гідності заснував журнал Новий Журнал, ставши його інвестором.

 

 

 
Тарас Кицмей

51 рік, співзасновник і член ради директорів SoftServe

Кількість працівників: 4,5 тис.

 

Т

арас Кицмей разом з компаньйоном створив одну з найбільших українських аутсорсингових компаній SoftServe. Її головний офіс розташований у Львові, а решта три десятки розкидані по 12 країнах світу, серед яких знайшлося місце США, Нідерландам, Німеччині і Великій Британії.

Спочатку компанія Кицмея націлювалась на замовлення з північноамериканського ринку. Зараз частка доходів з США в бюджеті компанії становить 85%, решту дають європейські замовлення. Тому сама культура компанії більшою мірою американська, розповідав Кицмей в інтерв'ю tvoemisto.tv.

Головний конкурентний принцип SoftServe  не програмувати швидше за інших, а пропонувати кращі рішення. Тому в кожному офісі компанії працюють маркетологи та аналітики, які на первинному етапі досліджують бізнес-процеси клієнта, щоб запропонувати йому оптимальне рішення.

Сам Кицмей закінчив Львівський держуніверситет, отримав вчений ступінь кандидата фізико-математичних наук. Підприємництвом зайнявся після двотижневих бізнес-крусів, які в 1993 році прочитали у Львові американські професори з Ренсселірського політехнічного інституту. Там друзі Кицмея придумали бізнес-план IT-компанії, а профінансував програму навчання Уоррен Бруггеман, віце-президент General Electric, допоміг партнерам отримати замовлення від своєї фірми. Так з'явився SoftServe, до якого приєднався Кицмей.

Підприємець активно підтримує розвиток сучасної освіти. У 2008 році він разом з іншими IT-бізнесменами створив Львівський кластер інформаційних технологій та бізнес-послуг. Ця структура популяризує професію програміста серед старшокласників, а також навчає студентів Львівської політехніки сучасним методам програмування. А ще компанія SoftServe стала співзасновником Львівської бізнес-школи при Українському католицькому університеті.

  

 

 
Ігор Гуменний

50 років, співвласник Ukrainian Beer Company Group (UBC)

Кількість працівників: 5,5 тис.

  

Ігор Гуменний став багатим і відомим завдяки пиву. Вірніше, не самому напою, а пивним охолоджувачам і керамічним колонам  компанія Гуменного є найбільшим виробником подібного устаткування в світі.

Але спочатку був хміль: в 1990-х Гуменний постачав вітчизняним пивзаводам цей продукт, обмінюючи його на паливо у господарств-виробників. Одного разу харківський пивзавод Рогань запропонував Гуменному оплатити поставку сировини продукцією. Або почекати грошей півроку. Підприємець вибрав перше. Так і зайнявся дистрибуцією, причому досить агресивно: його компанія UBC через пару років стала одним з найбільших продавців пива на вітчизняному ринку.

Коли транснаціональні компанії скупили українські пивзаводи і перестали закуповувати місцевий хміль, UBC налагодила імпорт цієї сировини. А також взялася торгувати солодом, пивними етикетками, пляшками, сумішами для фільтрів та холодильним обладнанням.

Від імпорту до виробництва Гуменний перейшов після кризи 1998 року, коли гривня знецінилася, а іноземні товари подорожчали, через що попит на них просів. Колишній торговець зайнявся імпортозаміщенням: почав випускати холодильні шафи і промо-матеріали. Пізніше, побудувавши два заводи, UBC налагодила виробництво й іншого обладнання для барів і роздробу.

А далі Гуменний вирушив підкорювати світ, в чому йому допомогла дешевизна його продукції, яка за якістю і технологічності не поступалася глобальним конкурентам. Сам Гуменний називає це "ефектом Китаю, який знаходиться поруч з Європою": в Україні, за його словами, інженери і дизайнери дешевші, ніж в Європі, а країна розташована поруч з ключовими ринками збуту.

У підсумку, коли вітчизняний ринок устаткування для пивбарів і пивний роздріб в 2015-2016 роках впав на 80%, виручка компанії почала зростати. І якщо в 2016-му збільшення склало 19%, то за перші п'ять місяців цього року  вже 49%.

Зараз UBC будує підприємство з випуску холодильної продукції у Вінниці. Інвестиції в нього складуть €15 млн. Першу чергу Гуменний хоче запустити вже восени 2017 го.

  

 

 
Андрій Ставніцер

35 років, співзановник компаній ТІС, MV Cargo и SD Capital

Кількість працівників: близько 4,5 тис.

 

Залучити великого іноземного інвестора в Україні вдається небагатьом. Одесит Андрій Ставніцер зміг потрапити в їхнє число: недавно його партнером стала компанія Cargill, один з провідних світових зернотрейдерів: на пару вони будують в Україні зерновий термінал, інвестиції в який складуть $150 млн.

Американського продовольчого гіганта привернули репутація і досвід Ставніцера  його компанія ТІС володіє найбільшим приватним портовим оператором країни, який працює в акваторії порту Південний. За підсумками минулого року, через зернові термінали ТІС пройшло 22% українського експорту зерна. В цілому за 2016 рік компанія Ставніцера опрацювала 21,5 млн т вантажів  це більше, ніж сумарний показник чотирьох інших приватних портів країни, що входять поряд з ТІС в національний топ-5.

ТІС заснував покійний батько Ставніцера з партнерами. Нинішній власник почав працювати в компанії помічником головного диспетчера, і до посади гендиректора добирався впродовж шести років, обіймаючи в компанії різні посади.

Ставніцер не тільки пройшов ці "трудові університети", але і отримав західну освіту. Тому в роботі він враховує передовий світовий досвід і не боїться замахуватися на масштабні проекти. Наприклад, запустив контейнерний термінал, який побачив в Новому Орлеані, коли навчався на курсах портових фахівців. До цього ТІС займався виключно насипними вантажами.

При цьому Ставніцер не очікував милостей ні від природи, ні від держави: тому він підвів до своїх терміналів 16 км залізничної колії та за власні гроші провів днопоглиблення акваторії порту. У підсумку, пару років тому компанія стала найбільшою серед приватних портових операторів.

Насипними вантажами і контейнерами інтереси Ставніцера не обмежуються: в 2017 році він почав благодійний проект Час жити!, який організовує дозвілля і годує людей похилого віку в Одесі. А крім цього, бізнесмен волонтерить в проекті свого брата Impact Hub, що займається підтримкою соціальних проектів.

 

 

Владислав Бурда

45 років, засновник і президент RedHead Family Corporation

Кількість співробітників: понад 2,2 тис.

 

Л

юдина, яка має чотирьох дітей, просто зобов'язана займатися бізнесом, пов'язаним з дітьми. Так і робить Владислав Бурда, власник мережі магазинів Антошка. Об'єднання сімейних потреб і потреб ринку породжує найміцніший зв'язок, певен він.

На початку 1990-х, коли у Бурди народився старший син, він усвідомив, наскільки бідний український ринок дитячих товарів. Проблема з пошуком предметів першої необхідності підказала 21-річному одеситу хороший спосіб заробити, і в 1994 році він заснував компанію Європродукт: взявся завозити з Москви дитяче харчування, яке мало величезний попит.

Спочатку Бурда обмежувався дистрибуцією, але вже через три роки вирішив відкрити магазин Антошка, який всього за кілька років став брендом всеукраїнського масштабу.

У магазині був представлений не просто більш різноманітний і якісніший асортимент товарів, ніж у конкурентів. Бурда закривав весь спектр дитячих потреб: від предметів гігієни та одягу до модних іграшок і меблів.

Успіх магазину надихнув конкурентів і фактично створив ринок дитячого рітейлу: незабаром аналоги Антошки стали відкривати по всій країні.

Але і Бурда не втрачав часу: сьогодні у Антошки вже 41 магазин в 18 містах України. А ще  11 бутиків Daniel з дитячим одягом елітних брендів на кшталт Armani Junior, Miss Blumarine, Baby Dior і Monnalisa.

Крім того, RedHead зберігає лідируючі позиції в дистрибуції дитячих товарів: компанія Бурди імпортує 30 світових брендів в 77 торгових мереж, покриваючи 25% ринку дитячого харчування в країні.

Один із секретів успіху експерти рітейлу вважають те, що з моменту створення бізнесу до питань менеджменту Бурда підходив по-науковому. Зокрема, розвивав Антошку і RedHead family відповідно до управлінської теорії американського експерта Іцхака Адізеса: найбільш ефективний бізнес, побудований на культурі взаємної довіри і поваги.

А ще Бурда одним з перших серед підприємців-рітейлерів обмежив особисту владу, створив в компанії незалежну раду директорів.

  

 

 
Володимир Лавренчук

60 років, голова правління Райффайзен Банк Аваль

Кількість співробітників: 8,1 тис.

 

Кандидат № 1 на посаду керівника Нацбанку, глава правління одного з найбільших банків країни, один з архітекторів вітчизняної банківської системи. І все це  Володимир Лавренчук, голова правління Райффайзен Банк Аваль.

На зорі кар'єри він працював у новонародженому Ощадбанку, який якраз проходив трансформацію з радянської ощадкаси на сучасну фінустанову. У Ощаді тоді була застаріла технологічна система, і Лавренчуку з колегами довелося створювати фактично нову фінустанову.

У 2005 році, відразу після покупки групою Райффайзен вітчизняного банку Аваль, Лавренчук очолив правління нової структури. Під його керівництвом вона перетворилася на одного з найнадійніших гравців вітчизняного профільного ринку. Основою такого успіху, за словами галузевих експертів, стала консервативна політика, що проводиться Лавренчуком: не ризикуючи і виважено видаючи кредити, він утримав банк від струсів в ході всіх вітчизняних фінансових криз.

Подібна обережна політика не заважає Райффайзен Банк Аваль добре заробляти: вже другий рік поспіль він є найприбутковішим банком країни. За оцінкою Томаша Фіали, керівника інвесткомпанії Dragon Capital і видавця журналу Новое Время, в 2016 році рентабельність на капітал у фінустанови Лавренчука становила 50%. При цьому в благополучному 2010-му в більшості вітчизняних банків цей показник був в межах 10%.

Надійність райффайзенівської структури в розпал українського банкопаду підтвердив Європейський банк реконструкції і розвитку: восени 2015 року ЄБРР купив 30% акцій Райффайзен Банк Аваль.

Таланти самого Лавренчука підтвердила не тільки ця угода, а й те, що на сьогодні більшість експертів називають його головним претендентом на вакантне місце шефа НБУ.

 

 

Євген Уткін

59 років, засновник і президент

холдингу KM Core

Кількість співробітників: нема данних

 

Євген Уткін  номер один. В тому сенсі, що на початку 1990-х він заснував компанію Квазар-Мікро  першого виробника комп'ютерів на території колишнього СРСР. Сьогодні вона перетворилася на холдинг KM Core.

Уткін про власний бізнес-старт розповідає так: "Коли Горбачов [перший і останній президент Союзу] сказав:" Вперед! ", Я сприйняв його слова дослівно і побіг". Побіг з великою швидкістю: його фабрика Квазар-Мікро першою на пострадянському просторі почала збирати комп'ютери на базі Intel, виробляла ще і ноутбуки Senator, а також сервери і робочі станції. Ще одним напрямком діяльності КМ стало впровадження комплексних IT-рішень для бізнесу.

У 2004-му Уткін поїхав до Москвм, а його Квазар став частиною російського концерну Сітронікс, що входить в АФК Система. Але через п'ять років бізнесмен, який був президентом об'єднаної компанії, пішов з посади і викупив за $50 млн бренд Квазар-Мікро і бізнес з дистрибуції комп'ютерного обладнання в країнах СНД, Балтії, Угорщини та Чехії.

Зараз холдинг KM Core розробляє і впроваджує високотехнологічні рішення в найрізноманітніших сферах  від медицини до банківських хмарних технологій.

Два роки тому Уткін разом з ізраїльським підприємцем Іллею Кенігштейном запустив грантовий фонд для стартапів Борщ Foundation. Той підтримує ідеї подвійного призначення, які можуть бути використані при створенні як товарів військового призначення, так і цивільної продукції. Один з найгучніших проектів, з якими співпрацює фонд, стала UA.RPA  компанія, зокрема модернізує прилади нічного бачення і далекоміри, а також випускає радіоелектроніку і модеми для армії.

 

 

 
Андрій Худо

39 лет, співзасновник холдингу емоцій !FEST

Кількість працівників: понад 2 тис.

  

До 2007 року про львів'янина Андрія Худо мало хто знав. Але потім він враз набув популярності. А все завдяки ресторану Криївка, який Худо відкрив з двома партнерами: заклад в підвальчику на центральній площі Львова, стилізований під таємний схрон вояків УПА, викликав фурор. Уже в перший місяць ресторан відвідало 50 тис. осіб.

Через 10 років Криївка стала справжньою візиткою міста. Кожні вихідні перед рестораном вишиковуються черги з бажаючих скуштувати повстанського колориту. І не тільки перед ним: за минулі роки Худо з партнерами відкрив у місті мережу з 22 закладів (три з них мають франчайзингові проекти), кожен відрізняє оригінальна, до дрібниць продумана концепція.

Ідеї засновників !FEST невичерпні. В їхньому активі епатажне Мазох-cafe, де відвідувачів шмагають батогами і подають коктейлі з грайливими назвами; шокуюча Грильова ресторація м'яса та справедливості, де "кат" публічно карає гостей в перервах між подачею м'ясних страв з мангалу. Є й вражаючий театр пива Правда з оригінальними назвами сортів на кшталт Putin Huilo і Frau Ribbentrop (на пляшках останнього красуються портрети канцлера Німеччини Ангели Меркель).

"От сидиш ти, чувак зі Львова, і думаєш, як би мені потрапити на CNN, BBC та Reuters? —  сміючись, розповідав НВ Худо. —  І розумієш: якщо ти не Apple і не Tesla, то ніяк. А завдяки цьому пиву ми потрапили на шпальти всіх провідних видань, нас приїжджали знімати західні канали".

Епатажними прийомами і особливою атмосферою !FEST не просто заробляє гроші, а й працює на популяризацію Львова, впевнений Худо. Деякі заклади холдингу з різним успіхом вже вийшли далеко за межі Галичини: кав'ярня Львівські пляцки працює у восьми містах України, а Львівська майстерня шоколаду — в двох десятках. Заклад представлено і за кордоном: в азербайджанському Баку і польському Кракові.

"Худо з партнерами, по суті, створив бізнес з нуля, — говорить Андрій Беспятов, глава аналітичного департаменту інвесткомпанії Dragon Capital.— Причому цей бізнес швидко розвивається, грунтуючись на оригінальних ідеях і не зупиняючись на досягнутому".

  

 

Олексій Вадатурський

70 років, генеральний директор і співвласник компанії Нібулон

Кількість працівників: 4,5 тис.

 

Олексій Вадатурський став одним з перших капіталістів у тоді ще повністю державній сільськогосподарській галузі України: в 1991 році створив компанію Нібулон, яка потім міцно закріпилася в списку найбільших національних експортерів зернових. За підсумками 2016-го на частку компанії Вадатурського припадало 3,7% агроекспорту в країні, за оцінкою експертів інвесткомпанії Dragon Capital.

До лідерства Вадатурський йшов незвичайним для українських агроімперій шляхом: він не тільки нарощував земельний банк, але і з самого початку вкладав у розвиток інфраструктури. Наприклад, отримавши в 1998 році перший кредит на $5 млн від Світового банку за програмою підтримки експорту, Вадатурський вклав його не в закупівлю і експорт соняшнику, як радили консультанти, а в сучасну сільгосптехніку. У підсумку, коли інші одержувачі грошей за цією програмою наростили власний експорт на $2,3 на кожен долар позики, Нібулон показав приріст в $4.

А ще Вадатурський будував сучасні елеватори і перевалочні термінали на берегах Дніпра і Південного Бугу. І в 2009-му навіть взявся за створення власного річкового флоту. Причому, якщо спочатку Нібулон замовляв будівництво суден на стороні, то після почав робити їх сам, викупивши майданчики непрацюючого миколаївського заводу Лиман. Це ще більше збільшило ефективність бізнесу Вадатурського і позитивно вплинуло на вантажоперевезення по Дніпру.

Паралельно Вадатурський вів війну з українськими чиновниками: йому то не давали проводити днопоглиблювальні роботи на Дніпрі, то не пускали до причалів Нібулона іноземне судно, зриваючи міжнародний контракт.

У цій війні Вадатурський все ще не зміг відсвяткувати остаточну перемогу, але локальні успіхи собі забезпечив.

 

 

 

 
Петро Чернишов

49 років, президент компанії Київстар

Кількість співробітників: 4 тис.

 

Три оки тому Петро Чернишов зробив кульбіт через голову: він кинув пиво заради смартфонів. Точніше, пішов з топ-позицій в групі компаній Carlsberg, щоб очолити українську телекомкомпанію №1  Київстар. На ринку мобільного зв'язку вона лідирує вже багато років поспіль, обслуживши за перше півріччя 2017-го 26 млн користувачів, а в сфері фіксованого інтернет-доступу з показником в 810 тис. клієнтів поступається лише Укртелекому.

На новій посаді уродженець російського Єкатеринбурга досяг успіху: Чернишов провів ребрендинг Київстару і запустив 3G. І вже готовий до того, щоб надати клієнтам ще більш швидкісний мобільний інтернет  4G.

А ще колишній випускник Уральського держуніверситету, московської Академії народного господарства і британського Кінгстонського університету за час роботи в Київстарі провів важливий ребрендинг самого себе  отримав українське громадянство

  

 

 
Андрій Веревський

43 роки, співзасновник і голова 
ради директорів агрохолдингу Kernel

Кількість працівників: 14 тис.

 

Андрій Веревський став займатися агробізнесом на початку 1990-х: як й інші дрібні підприємці, постачав колгоспам паливо в обмін на продовольство. Так і залишився б непомітним перекупником, якби не вирішив вкласти зароблене в потужності зі зберігання зернових. Веревський скупив всі державні елеватори в Полтавській області, і місцеві агровиробники вимушено вибирали одне з двох: або везли урожай в інші області, або продавали його компанії Веревського.

Тепер Kernel коштує понад $1 млрд, акції компанії торгуються на Варшавській фондовій біржі, подорожчавши з моменту розміщення в 2,4 рази. І причина вже зовсім не в локальній монополії: компанія Веревського активно нарощує потужності і є агроекспортером №1 в країні. Частка Kernel, за оцінкою інвесткомпанії Dragon Capital, в експортному кошику АПК за підсумками 2016 року склала майже 11%. А кредитний рейтинг Kernel на один пункт вищий, ніж суверенний рейтинг України.

Особливість компанії Веревського в тому, що вона продає за кордон не тільки сировину — зернові, — але і соняшникову олію — продукт з доданою вартістю. У переробку бізнесмен пішов у 2002-му, почавши скуповувати олійноекстракційні заводи по всій країні. Так Kernel став найбільшим національним виробником соняшникової олії з часткою в 22,5%.

Стратегія Веревського —  купувати недооцінені активи — в нинішню кризу зробила його компанію головним "виробником" новин про злиття і поглинання. Агрохолдинг купив у групи Онексім росіянина Михайла Прохорова компанію Українські аграрні інвестиції, а також Agro Invest Ukraine, співвласником якої був ЄБРР.

  

 

 
Володимир Костельман

44 роки, співзасновник Fozzy Group

Кількість працівників: понад 40 тис.

 

Дрібний опт  чай, кава, шоколадки. З цього в 1990-х починав Володимир Костельман і його партнери. Поступово справа набирала обертів, і вже в 1998-му підприємці, доросли до оптових продажів, відкрили у Вишневому, передмісті Києва, перший гіпермаркет Fozzy.

За наступні два десятка років Fozzy Group перетворилася на одну з найбільших роздрібних мереж в Україні і налічує понад 600 торгових точок по всій країні. Причому Костельман першим з українських бізнесменів, що працюють в рітейлі, почав диверсифікувати бізнес. А саме  став відкривати магазини для покупців з різною товщиною гаманця. Так з'явилися магазини економтоварів Фора  для небагатих покупців, мережа Сільпо  для середнього класу і Le Silpo  для заможних клієнтів. Але і гіпермаркети формату "закупівлі на тиждень" залишилися в мережі.

Переродження торгові точки Fozzy пережили після кризи 2008 року: обтяжена боргами мережа ефективніше конкурентів переформатувала магазини під нові реалії і краще за інших почала керувати асортиментом в торгових залах.

А в минулому році бізнес Костельмана доповнився підрозділом Thrash! Трощимо ціни, орієнтованим на надання покупцям суперзнижок. Через рік "треш-формат" розрісся до 39 магазинів в 14 містах країни. Fozzy Group збирається продовжити розвиток ідеї магазинів класу супереконом.

Торгівля їжею і дрібницями зробила Костельмана одним з найзаможніших людей України: з 2007 року співвласник Fozzy Group, за оцінками інвесткомпанії Dragon Capital, незмінно входить до числа ста найбагатших українців. Максимальний розмір статку, за підрахунками аналітиків, Костельман мав в 2008-му  $970 млн. А ось минулий рік видався найгіршим  його капітал експерти оцінили лише в $244 млн.

Костельман, з бізнесом якого стикаються мільйони українців, завжди залишається в тіні. Він рідко дає інтерв'ю, недолюблює ділові костюми, носить довге волосся і грає в рок-гурті. "Вільний стиль одягу дуже заважає в ділових переговорах, тому доводиться краще їх вести,  зізнавався бізнесмен в одному з рідкісних інтерв'ю журналу Фокус в 2008-му.  Зате потім партнери послаблюють краватки, а на наступну зустріч самі приходять не в костюмах".

 

 
Віктор іванчик

61 рік, генеральний директор і співзасновник
агропромислового холдингу Астарта-Київ

Кількість працівників: 13 тис.

 

Віктор Іванчик  це сучасний український Терещенко, найбільший цукрозаводчик країни: його холдинг Астарта  №1 з виробництва і експорту даного продукту. Крім того, компанія займається молоком, зерновими, а також на новому високотехнологічному заводі переробляє сою в експортний продукт  шрот.

За професією військовий, Іванчик почав займатися бізнесом в 1990-х: у обмін на агропродукцію поставляв нафтопродукти колгоспам і цукровим заводам. Згодом деякі з цих підприємств збанкрутували і відійшли за борги фірмі підприємця.

На відміну від конкурентів, які викачували останні краплі з застарілих цукрових заводів, Іванчик взявся модернізувати радянську спадщину. Почав він з енергозбереження та впровадження сучасних технологій. І досяг успіху: якщо в 2007-му Астарта-Київ використовувала 49 куб. м газу на переробку 1 т буряка, то тепер витрати скоротилися вдвічі.

У 2006 році Астарта стала першою українською агрокомпанією, яка вийшла на міжнародний фондовий ринок: провела IPO на Варшавській фондовій біржі, виручивши за 20% акцій $31,7 млн. Ці гроші Іванчик направив на збільшення бізнесу, зробивши ставку на інновації.

Компанія багато інвестує в технології "точного землеробства", які дозволяють підвищити врожайність і зменшити витрату добрив. Астарта також відкрила власний біогазовий завод, який працює на відходах від переробки буряка.

Інновації торкнуться і IT-сфери, необхідної для управління сільськогосподарським бізнесом: на початку цього року Іванчик разом з Євгеном Уткіним створив компанію Agro Сore, яка розробляє інтегровану IT-платформу для управління сільгосп- і бухгалтерськими операціями.

  

 

 
Олексій Кредісов

45 років, керуючий партнер E&Y в Україні і
операційний директор і директор із залучення
інвестицій у Східній та Західній Африці

Кількість працівників: близько 1,5 тис.

 

М

айже чверть століття Олексій Кредісов займається аудитом. Кар'єру він починав у філії міжнародної аудиторської компанії Arthur Andersen. А потім перейшов на роботу до ще одного світового лідера в цій сфері  британської аудиторсько-консалтингової компанії Ernst&Young (зараз E&Y). Під керівництвом Кредісова представництво цієї фірми стало лідером українського ринку в галузі, а сам він уже за перші три роки перетворився з партнера відділу аудиторських послуг в партнера всієї компанії.

Кредісов любить багато працювати. Зараз він керує не тільки українським офісом, але і обіймає посаду операційного директора і директора із залучення інвестицій E&Y в шести країнах Східної і двох в Західній Африці.

Мотивують топ-менеджера можливості для прогресу і рух вперед. "Мені важливо розвиватися в професійній сфері, бажано, щоб при цьому розширювалися географічні кордони — "піднімалася стеля" і "розсовувалися стіни",  розповідає він.

Крім того, Кредісов з командою активно бере участь в українських реформах. Так, їхня експертиза була задіяна при реформі охорони здоров'я, Міноборони та Мінекономіки. Крім цього, фахівці E&Y були залучені до вдосконалення податкового законодавства, виносячи на обговорення пропозиції бізнес-спільноти. Фахівці компанії Кредісова провели перше незалежне тестування кандидатів на позиції вищого керівництва Міністерства юстиції України, що стало точкою відліку процесу реорганізації міністерства в цілому.

  

 

 
Андрій Логвин

37 років, співзасновник і генеральний
директор шопінг-клубу ModnaKasta

Кількість працівників: около 600

 

Свою кар'єру Андрій Логвин починав в сфері IT. Причому довго не розгойдувався: вже на третьому курсі вузу відкрив свою першу справу в сфері інтернет-провайдингу. Потім керував кількома великими IT-компаніями, в тому числі мобільним оператором CDMA Ukraine.

Зі зв'язку на ритейл Логвин переключився в 2010 році, взявши в компанію друга  Олега Скрипниченка. Партнери за кілька днів розробили ідею проекту, знайшли інвестора в Стамбулі  і вже через кілька місяців шопінг-клуб ModnaKasta вийшов на український інтернет-ринок. У 2013-му онлайн-магазин посів перше місце серед компаній, що займаються продажем одягу в інтернеті, виконавши майже 2 млн замовлень.

Минуло ще три роки агресивного розвитку, і тепер щомісячна аудиторія ModnaKasta, за даними ain.ua, становить 4,2 млн відвідувачів. Найближчі конкуренти  Leboutique і Bonprix  відстають в 2 і 4 рази відповідно.

Головна спеціалізація компанії  продаж одягу, взуття та товарів для дому. Втім, Логвин запевняє, що основною сферою його діяльності залишається IT. "Усі думають, що магазин в онлайні і магазин в офлайні  це одне і те ж. Я глибоко переконаний, що це помилка,  каже бізнесмен. Тому ми позиціонуємо себе як IT-компанія, а не магазин. Ми  IT-компанія, яка продає одяг ".

Він не приховує, що ModnaKasta заснована за принципом вже існуючих міжнародних майданчиків онлайн-продажів, але при цьому із задоволенням експериментує і береться за сміливі ідеї.

Так, в серпні 2017 го ModnaKasta разом з міжнародною тижнем моди Mercedes-Benz Kiev Fashion Days запустила проект See now  Buy now: взялася продавати ексклюзивні новинки прямо з подіуму під час онлайн-трансляцій. Термін доставки  два-три тижні. Аналогів такому проекту, як запевняє Логвин, немає не тільки на пострадянському просторі, а й у всій Східній Європі.