Мнения

Вірус страху

Коронавирус, вспыхнувший в Китае, держится в топе новостей во всем мире. Это новый неисследованный вирус, поэтому информации недостаточно, но паника и хаос в этом деле — наши враги

Коронавірус, що спалахнув у Китаї, тримається у топі новин у всьому світі. Це новий недосліджений вірус, тому інформації недостатньо, але паніка та хаос у цій справі — наші вороги

  

  

Уляна Супрун, 
колишня в. о. міністра
охорони здоров’я
  

Страх виникає там, де бракує інформації та доказів. Дитині, яка боїться монстра під ліжком, очевидно не вистачає фактів, що монстра не існує. І це не її чи його провина. Завдання дорослих — показати, що нікого під ліжком немає. Взяти ліхтарик і разом із малюком усе ретельно дослідити та переконатися, що навколо безпечно.

Важливість зрозумілої та ефективної комунікації складно переоцінити. Багатьох “монстрів” можна позбутися, якщо правильно пояснити, що їх не існує або ж як треба з ними поводитися. Страх, паніка та хаос у цій справі — наші вороги. Клікбейтні заголовки та паразитування на темі — також.

Коронавірус, що спалахнув у Китаї, тримається у топі новин у всьому світі. Оскільки це новий, практично недосліджений вірус, корисної та правдивої інформації недостатньо. Натомість з’являється місце різним теоріям змови та цілим кампаніям із дезінформації. Росія через соцмережі, використовуючи тисячі фейкових акаунтів, уже сіє паніку, ніби США стоять за спалахом COVID-19. Одразу з’являються “експерти”, які розповідають про біологічну зброю та масове ураження.

Важливо: коли бачите повідомлення такого характеру, ігноруйте їх. Беріть до уваги лише ті меседжі, які містять перевірені факти та відомі джерела. Наприклад: Центр громадського здоров’я України повідомляє, що станом на 25 лютого у світі зареєстровано 80.150 лабораторно підтверджених випадків COVID-19, з них 2.699 — летальні. Одужало вже 27.695 осіб. В Україні не зафіксовано жодного лабораторно підтвердженого випадку.

Коли громадяни потребують інформації та безпеки, уряд і медіа повинні тісно працювати разом. Донесення правди та протидія дезінформації — спільні завдання у таких умовах. Часто можемо спостерігати ситуацію, коли нової інформації немає, але новини продовжують виходити. У цьому потоці зазвичай проскакують і оціночні судження “видатних лікарів”, які готові продавати страх, наприклад, на телеканалах кума Путіна.

Багатьох “монстрів” можна позбутися, якщо пояснити,
що їх не існує

Сьогодні виглядає так, що цей страх вдалося продати навіть тим, хто відповідає за охорону здоров’я у країні. Вони приймають емоційні рішення замість того, щоб слідувати конкретному плану. Не надають громадянам інформацію, якої всі так потребують. З урядового кварталу навіть звучить хибний меседж, що “якби ми мали СЕС, усе було б добре”.

Згадаймо 2009 рік і епідемію грипу. Юлія Тимошенко, масові закупівлі “таміфлю”, люди в масках у метро, сотні новин на телебаченню та в газетах. Понад 5 млн хворих на грип та ГРВІ лише в Україні. Тоді ми мали санепідемслужбу, але не були захищені. Сьогодні ж дехто досі має завищені очікування від цієї служби.

Немає потреби створювати нову організацію чи реінкарнувати СЕС. Її функції розподілені між різними відомствами, зокрема Центром громадського здоров’я, який виконує практично такі самі функції, як і CDC (Центр із контролю та профілактики захворювань у США). То що для нас важливіше: бути чи здаватися? Виконувати функції чи лише мати орган?

Відновлення СЕС не врятує країну від інфекційних захворювань, якщо відсутні ресурси, технології, професійні люди та здоровий глузд в управлінських питаннях. Якщо ж все це є та вже працює, тоді немає необхідності воскрешати корупційного монстра і сподіватися перевиховати його.

Ситуація з коронавірусом показала, що для перших осіб держави охорона здоров’я не є пріоритетом. Вийти на пресконференцію і висловити стурбованість недостатньо, коли йдеться про питання національної безпеки. Потрібні ефективні рішення, які неможливі, коли перші особи не в контексті (вони не повинні мати медичну освіту, але мають достатньо зануритись у тему, якщо це дійсно їх турбує). Натомість ми бачимо, як заступником секретаря РНБО призначають чиновника часів Віктора Януковича, а до “оцінювання” медичної реформи залучають людей Раїси Богатирьової. Ці люди не показали свою спроможність та гідність у минулому. Покладатися на них у кризових ситуаціях сьогодні — велика помилка. З монобільшістю у Верховній Раді приходить велика відповідальність. Намагатися перекласти її на “видатних лікарів”, “медиків від бога” чи “міцних господарників” означає знехтувати довірою громадян і вкрасти у всіх нас критично важливий час і можливості.

Але відповідальність також лежить на кожному з нас, відповідальному громадянині. Ми можемо частіше мити руки з милом, не торкатися брудними руками очей, рота і носа, уникати великих скупчень людей. А головне — споживати інформацію з надійних джерел (ЦГЗ, ВООЗ, CDC). Завантажте і роздрукуйте кілька сторінок важливої інформації про коронавірус і повісьте у себе в будинку, університеті чи офісі. Так ви допоможете проінформувати спільноту та потенційно зменшити ризики захворіти людям навколо.

Уже зрозуміло, що боротьба з коронавірусом у всьому світі більше нагадує марафон, а не спринт. Як і в усій сфері охорони здоров’я, тут потрібні системні рішення і стратегічне планування. Розмістити відповідальність на карантин не вдасться.

На прохання автора текст публікується мовою оригіналу