Неделя

5 вопросов президенту Германии

Франк-Вальтер Штайнмайер не видит альтернативы переговорам в нормандском формате

Франк-Вальтер Штайнмайер признается, что не видит альтернативы переговорам в нормандском формате, рассуждает о диалоге своей страны с Россией, а когда речь заходит о последних политических шагах Дональда Трампа, выражает озабоченность

 

Ольга Духнич

 

 

Федерального президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра часто називають обличчям німецької дипломатії. Це один із найвпливовіших та найпопулярніших політиків своєї країни. До обрання президентом він довгий час пропрацював міністром закордонних справ та був безпосередньо залучений до нормандських перемовин, що стосувалися долі окупованих території Донбасу. Українському читачеві Штайнмаєр зокрема відомий своєю позицією за будь-яких умов продовжувати діалог із Москвою та співробітництво.

Наприкінці травня Штайнмайєр прибув з офіційним візитом до Києва, і НВ отримав ексклюзивну нагоду поговорити з ним. Візит політика до столиці присвячений українсько-німецькому року мов. Тож принагідно, за принциповим побажанням президента, його інтерв’ю виходить українською мовою.

 

 

1 Чи вважаєте ви ефективними нинішні перемовини у нормандському форматі щодо окупованих територій Донецької та Луганської областей?

— Звісно ж, вони недостатньо ефективні. Але яка альтернатива? Я можу лише звернутися із закликом до всіх сторін інвестувати свої сили в цей процес.

Анексія Криму з боку Росії та відкритий конфлікт на сході України в цілому заподіяли величезну шкоду європейському мирному порядку. Мінський процес — важливий інструмент для мінімізації цієї шкоди. Яким би трагічним і гірким цей конфлікт не був, я не полишаю надії на те, що в рамках Мінських переговорів ще можна досягнути прогресу.

Ніхто не може бути задоволений станом відносин між Росією й Німеччиною або Росією та Європою

На посаді міністра закордонних справ Німеччини я впродовж кількох років докладав зусиль для шляхів його вирішення. У своїй новій ролі федерального президента я, звісно, перестав бути частиною переговорного процесу. Та все ж майбутнє України близьке моєму серцю.

Ваша країна потребує сильних і незалежних інституцій, їй потрібна конструктивна політична культура. Конфлікт не робить цю справу простішою, проте й не робить її неможливою. Саме з огляду на конфлікт ці завдання стають ще більш значущими. Завдяки мужності своїх людей Україна вирушила в дорогу до майбутнього, яке має принести людям більше свободи та можливостей, а також зменшити корупцію і свавілля. Німеччина хоче бути добрим партнером для вашої країни на цьому шляху. Однак вирішальні кроки потрібно зробити тут.

2 Як ви оцінюєте актуальні відносини між Німеччиною та Росією? Чи задоволені ви ними?

— Ніхто не може бути задоволений станом відносин між Росією й Німеччиною або Росією та Європою. Анексія Криму всупереч міжнародному праву та дії Росії у Східній Україні, звісно ж, серйозно ускладнюють і наші стосунки з нею. Ми прагнемо кращих відносин із Росією. Але сьогодні у визначенні свого майбутнього вона схиляється більше до відмежування від Заходу, аніж до співпраці з ним. Та все ж Росія залишається непорушним сусідом Європи — передусім сусідом України. Тому наша відповідь на політику Росії не може полягати лише у відмежуванні й замкнутості. Той, хто прагне не тільки скаржитися на минуле, а й дивитися в майбутнє, у важкі часи повинен шукати діалог. Він не дає гарантії на покращення. Ясно лише те, що мовчання підвищує ризики й не несе жодних нових варіантів вирішення. Останні переговори федерального уряду Німеччини в Москві й Сочі слугували саме точному вивченню цієї можливості.

3 Чи вбачаєте ви ризики для Європи в розбудові Північного потоку? Не таємниця, що росіяни досить часто використовують нафту й газ не як ресурс торгівлі, а як привід для політичного шантажу.

— Я знаю, у тому числі з розмов з українськими відповідальними особами, що на цей проект в Україні дивляться дуже критично. Ми не залишили це поза увагою, а всерйоз сприйняли стурбованість України можливим її повним виключенням із процесу транспортування російського газу із сходу на захід. Тому як нинішній, так і попередній уряд намагається або намагався знайти вирішення, покликане забезпечити транзит газу через Україну і в майбутньому.

4 Як ви оцінюєте антиіммігрантські настрої в Європі та особливо в Німеччині? Чи вдається більшості населення залишатися на позиціях толерантності?

— Ставлення до втікачів і міграції є однією з найважливіших тем у німецькому суспільстві. Для подальшого розвитку Німеччини вирішальними, на мою думку, є дві речі. З одного боку, вирішення практичних проблем, які виникли в багатьох громад через те, що вони прийняли велику кількість біженців. З іншого — важливо чітко бачити різницю між тими, хто тривалий час або постійно залишатиметься в Німеччині, і тими, хто не може отримати статусу перебування в країні як політично переслідувана особа чи біженець. При цьому ясно одне: чинність права та утвердження верховенства права є гарантією внутрішнього миру в Німеччині.

5 Від початку президентства Дональда Трампа, якого ви, до речі, назвали проповідником ворожнечі, політичні та економічні відносини між ЄС та США значно ускладнилися. Як ви оцінюєте їхній актуальний стан на тлі нового кола американських санкцій і виходу США з угод щодо Ірану?

— Ми, німці, дуже завдячуємо американцям. Наша безпека й досі гарантується США у складі Північноатлантичного союзу. Та все ж є привід для занепокоєння щодо стану наших партнерських відносин. Не через окремі відмінності в думках, вони були між нами й раніше. Сьогодні йдеться про питання, чи залишаємося ми стратегічно пов’язаними між собою й парт­нером. Це ставить під сумнів не лише розірвання ядерної угоди з Іраном, а й спосіб, у який ухвалювалося відповідне рішення. Америка, яка розуміє світ як арену конкуруючих між собою національних держав, на якій кожен прагне для себе максимального зиску, викликає сумніви щодо підвалин німецької та європейської зовнішньої політики. Пов’язана із цим відмова від міжнародного порядку на основі правил і сильного мультилатералізму має дати поштовх до таких самих роздумів і Україні.

 

 

CV

Франк-Вальтер Штайнмайер родился в 1956 году в Дортмунде в семье столяра и фабричной работницы. Учился в Университете имени Юстуса Либиха в Гессене, где изучал юриспруденцию и политологию. Позже здесь же работал на факультете права и политологии.

В 1993‑1994 годы руководил личным бюро Герхарда Шредера, который тогда был премьер-министром Нижней Саксонии. С тех пор карьера Штайнмайера тесно переплетается с карьерой Шредера. После того как последний в 1998 году был избран канцлером, Штайнмайер получил должность статс-секретаря правительства, уполномоченного по координации деятельности спецслужб. Годом позже он стал руководителем ведомства канцлера.

На следующую ступень Штайнмайер поднялся в 2005 году, став министром иностранных дел. Позже получил должность вице-канцлера. А в 2009 году попытал счастья на парламентских выборах и был выдвинут на пост канцлера от Социал-демократической партии Германии, но проиграл лидеру Христианско-демократического союза Ангеле Меркель.

После выборов в Бундестаг 2013 года попадает в правительство и во второй раз получает портфель министра иностранных дел.

В 2017 году, после того как президент Германии Йоахим Гаук принимает решение оставить свою должность по состоянию здоровья, Штайнмайер становится единственным кандидатом от коалиции на эту должность. В октябре он избирается президентом.