Рейтинг банков. Лидер рынка

Першим номером

Владимир Лавренчук, глава правления Райффайзен Банка Аваль, — о том, когда наступит банковский ренессанс
Это материал Электронной версии журнала Новое Время, открытый для ознакомления. Чтобы прочитать закрытые статьи – оформите подписку.

Коли настане банківський ренесанс і чи варто зберігати гроші в іноземній валюті — про це розповідає Володимир Лавренчук, голова правління Райффайзен Банку Аваль, переможця рейтингу Топ-20 надійних банків

 

Леся Виговська

 

 

Робочий графік Володимира Лавренчука, керівника Райффайзен Банку Аваль, схожий на паркан, у якому немає жодної щілини: розпланований не тільки кожен день, а й увесь тиждень.

Серед іншого у Лавренчука заплановані поїздки в штаб-квартири акціонерів. Тепер у банка їх дві — в березні 2016 року Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) викупив 30% акцій української дочірньої структури австрійської групи Raiffeisen Bank International.

Той факт, що серед власників з’явилася така потужна інституція, говорить, що австрійці не мають наміру закривати чи продавати банк в Україні. Лавренчук зізнається: для менеджменту та персоналу банку таке підтвердження було необхідним — тепер можна зосередитися на розвитку бізнесу.

Тим більше, що тлом входження ЄБРР у капітал Райффайзена став банкопад, обумовлений жорсткою політикою державного регулятора, та вуличні протести вкладників вже збанкрутілих фінансових установ.

Як вкладникам не опинитися на вулиці в числі подібних протестувальників, чому невеликі банки чекають на складні часи і про зменшення присутності в Україні російських структур Лавренчук розповів в інтерв’ю НВ.

— Чи змінилася надійність українських банків за останній рік?

— Так. Я це пов’язую із тим, що відбувається програма реформування банківського сектору, яка включає капіталізацію комерційних банків на підставі проведеного стрес-тесту. Підвищення капіталу, як нам розказувала на зустрічі голова Нацбанку, відбулося практично у всіх найбільших 20 установах, які складають близько 85% всіх активів банківського сектору. Збільшення капіталу — це однозначно позитивний фактор, це посилення надійності банків.

Всю зарплату я зберігаю в гривні на банківському  рахунку

— Які ще ознаки повинні мати банки для того, щоб вважати їх надійними?

— Капітал включає в себе також корегування його розміру відповідно до рівня ризиків, які взяв банк. Тому наявність капіталу та його адекватність у розмірі 10% до пасивів і більше говорить про те, що тут: а) — є власний капітал, б) — ризики керовані, їх не так багато, вони всі врегульовані і покриваються тим, що називається власними коштами банку. Якщо капіталу недостатньо, це не тільки означає, що у банка були збитки, але що є також великий рівень ризикованості.

— Споживачі навряд чи дивляться на капітал. Вони звертають увагу на ті процеси, які відбуваються навколо акціонерів банків, на банківські продукти.

— Згоден. Переважна частина клієнтів не знають ані методологій розрахунку капіталу, ані їхнього впливу. Тому важливо, щоб серед людей була довіра до НБУ як до банківського регулятора. Якщо регулятор закриває якийсь банк, бо там немає капіталу, то населення має з довірою ставитися до того, що насправді в банку величина ризиків надто велика.

Я вже багато років в банківському секторі і не можу сказати, що існує якась формула чи ознака, яка є визначальною щодо надійності. Навряд чи ви у фінансових звітах знайдете відповіді на запитання, наскільки великий ризик депозиту або відкриття рахунку. Звісно, за моїми спостереженнями, всі банки, які закрилися, платили високі процентні ставки. А такі ставки однозначно говорять про вищий, ніж звичайно, рівень ризикованості. Але й це необов’язковий фактор.

Якщо багато років банк був відповідальним перед клієнтами за зобов’язаннями, перед регуляторами, у нього не було темних справ, то я цьому банку можу довіряти.

раст
ІСТОРИЧНИЙ МОМЕНТ: Керівний директор ЄБРР Нік Тессейман (ліворуч) і головний фінансовий директор Raiffeisen Bank International Мартін Грюлль (у центрі) та Володимир Лавренчук (праворуч) під час підписання угоди про купівлю частки української дочірньої структури австрійської установи 

— Ще однією ознакою надійності в останні два роки для українських клієнтів стало походження капіталу банку. Навіть депутати, як бачимо з їхніх е-декларацій, тримають кошти в банках з іноземним інвестором. Чи справді походження капіталу є аргументом на користь надійності фінансової установи?

— Поведінка політичних діячів із вибору банку є дуже суб’єктивною. Я бачив, що деякі з них обирають банки, в яких є ознаки нестабільності. Вони, спираючись на власний досвід, вважають, що можуть впливати на події, щоб банк не закрили до того часу, поки депозит там діє. Наш український істеблішмент вірить в те, що їм за два-три дні зателефонують і розкажуть, як з банком погано, попередять — і вони зможуть забрати гроші. Я думаю, це хибний підхід, я знаю велику кількість розчарувань в такій політиці.

— Наскільки змінилася позиція іноземних банків за останні рік-два після кризи?

— Розповім про свій банк. Криза 2013–2014 років інакше оцінюється нашими інвесторами порівняно з 2008–2009 роками. По-перше, поведінка наших клієнтів є значно відповідальнішою у взаємодії з банками і значно конструктивнішою. По-друге, банк швидко відновив дохідність, що є дуже позитивним фактором для інвесторів. Це дало змогу змінити стратегію з тієї, яку можна назвати стратегією зменшення ризику і економії витрат, на стратегію зростання. І Райффайзен Банк Аваль зараз веде переговори з інвесторами стосовно розвитку бізнесу і взаємодії з клієнтами. Це доволі радикальна зміна вектору і дуже позитивна. Передбачаю, що подібний підхід по перегляду стратегії може бути актуальним для багатьох іноземних банків у 2017 році.

— Українські банки з державним капіталом і приватним йдуть в ногу з вами, змінюють стратегії в напрямку росту бізнесу?

— Щодо державних банків написана стратегія. Для Ощаду, Укрексіму, Укргазбанку передбачене залучення капіталу, інституційне та функціональне реформування. За два-три роки вони будуть виглядати інакше, і з цим треба рахуватися. І цей досвід не зможуть перейняти інші, бо є державні гроші та політичні рішення.

Що стосується комерційних установ, то сьогодні від українських інвесторів ми не чуємо гучних заяв про внесення до них капіталу. Можна говорити лише про незначну кількість банків, які будуть залучати інвестиції для свого розвитку. Перспективи ж дрібних гравців зараз залежать великою мірою від того, як вони проведуть переговори з регулятором.

І є ще російські банки, їх теж виділяють в окремий сегмент. Можна очікувати деякого згортання їхньої діяльності, хоча і не повного. Тому їхня частка на ринку може бути певною мірою перерозподілена між іншими учасниками.

— А що ще, окрім докапіталізації, може забезпечити більшу стійкість установи до зовнішніх викликів?

— Надійність формують декілька важливих складових: люди, технології, політика. Наш персонал у відділеннях створює відчуття довіри у клієнтів. Це означає, що ми добре інвестуємо, витрачаємо свій час, управлінське уміння, мотивуємо персонал, щоб формувати у людей довіру до наших дій.

Пункт два — користування технологіями. У нас сьогодні більше ніж 2 млн активних клієнтів, і кількість операцій значно зросла порівняно з тим, що було раніше. Ми інвестували у технології і можемо говорити про високий рівень стабільності мережі банкоматів, кіосків, платіжних систем, електронного банкінгу, мобільних аплікацій тощо. Зручне і безперебійне користування ними — також один із факторів, який підвищує довіру клієнта.

Третє — це політика банку або стратегія. Наші інвестори заявили про довгострокову стратегію в Україні. Ми маємо великого інвестора з Відня — банківську установу Райффайзен Банк Інтернаціональ — та інвестора з Лондона — ЄБРР, який володіє 30% капіталу. Нашим клієнтам важливо знати, що це не ті інвестори, які за один-два тижні продадуть банк або вийдуть з ринку. Не менш важливо як для менеджменту, так і для персоналу знати, що ти працюєш в компанії, яка має довгострокову стратегію своєї діяльності в Україні.

  



БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ: На думку голови Райффайзен Банку Аваль Володимира Лавренчука, надійність банківської установи залежить від людей, технологій та політики


 

— Якби ви керували невеличким банком з українським капіталом (усі вони переважно зараз потребують коштів), то шукали б додаткових інвесторів, чи можливість об’єднання з іншим банком? Чи таким банкам все ж таки потрібно виходити з ринку, якщо вони не знаходять гроші?

— Сьогодні це першочергова задача — переконати інвесторів у тому, що без додаткових інвестицій у банка немає шансів. Раніше можна було сказати, що ми десь домовимося, візьмемо на рік-півтора відстрочку або в НБУ чи в Адміністрації президента хтось на когось вплине, і буде все в порядку. Зараз же настільки прозорі правила взаємодії регулятора — вони не є ідеальними, але це рекордна прозорість для України,— що “танці” з НБУ закінчилися: треба демонструвати капітал.

Щодо об’єднання. Я абсолютно скептично ставлюся до того, що об’єднання двох хворих може створити одного здорового. По-перше, і там, і там є дефіцит капіталу, й цей союз ніяк не компенсує його. Пункт другий: об’єднання двох банків — інституційно складний процес. Злиття більш затратне, ніж та економія, яка буде досягнута від скорочення менеджменту, персоналу тощо, бо їхнє фінансування ніяк не можна порівняти із витратами на операційні процеси.

— Населення наразі вже довіряє свої заощадження банкам, про що свідчить приріст депозитів. Ви, як банкір, якій валюті віддаєте перевагу?

— Всю зарплату я зберігаю в гривні на рахунку. Іноземна валюта мені, як приватній особі, потрібна іноді в невеликих сумах, але всі нові заощадження я тримаю в гривні. Це не тільки принципи, звички чи відповідальність перед суспільством. Завжди ставки в гривні були вищі, ніж у доларах. А зараз ставка по інвалютних депозитах і зовсім тяжіє до нуля, що однозначно робить депозити в гривні більш вигідними.