Життя. Центр української черешні

Грошове дерево

У жителів Мелітополя все
життя побудоване навколо черешні.
Її тут майже не їдять —
вона сама всіх годує

У жителів Мелітополя, немов у стародавніх ацтеків з їхнім маїсом, все життя побудоване навколо однієї сільгоспкультури  черешні. Її тут майже не їдять  вона сама всіх годує

Катерина Іванова

П о скільки сьогодні черешня?” — вийшовши за хвіртку свого двору в домашньому халаті і гумових капцях, зупиняє сусіда літня мешканка Мелітополя. Той щойно здав вирощений на присадибній ділянці урожай оптовикам на ринку і тепер повертається додому, балансуючи на велосипеді з двома порожніми відрами на кермі.

Для мелітопольського червня це питання — найголовніше. Короткий період — всього шість тижнів, коли найпоширеніші в місті і навколишніх селах дерева густо покриваються червоними плодами,— годує місцевих жителів цілий рік. Чим більше і дорожче продаси врожай, тим легше буде чекати наступного. На знак особливих заслуг черешні перед регіоном її квітка навіть потрапила на герб Мелітополя.

З 70-80 тис. т черешні, яка щорічно виробляється в Україні, приблизно чверть — родом звідси. Причому, за статистикою, тільки 7% цих ягід вирощуються в професійних господарствах: левову частку врожаю збирають на домашніх ділянках.

Доступ до статті закрито. Щоб прочитати статтю повністю, передплатіть. Якщо ви вже підписані, або
Коментарі

Коментарів 0

1000

Правила коментування